Ухвала суду № 38184057, 19.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2014 року

справа № 1170/2а-4270/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року у справі №1170/2а-4270/12

за позовом

Приватного підприємства «Ардеко-Холдинг»

до

про

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ардеко-Холдинг» (далі по тексту - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.10.2012 року №0001280225 та №0001290225. (т.1., а.с.3-9)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року відкрито провадження у справі №1170/2а-4270/12. (т.1, а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що за наслідками проведеної позапланової перевірки посадова особа податкового органу дійшла хибного та протиправного висновку про нікчемність господарських операцій між ПП «Ардеко-Холдинг» та ТОВ «Компанія Тегра», не взявши до уваги первинні документи, у зв'язку з чим податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року у справі №1170/2а-4270/12 позов задоволено повністю. (суддя – Жук Р.В.) (т.2, а.с.24-26)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що суму податкового кредиту та, відповідно, суму бюджетного відшкодування, позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Відповідач – Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року у справі №1170/2а-4270/12. (а.с.28-30)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що перевіркою встановлено непідтвердження фактичного виконання своїх господарських зобов'язань щодо поставок товарів, або виконання робіт (надання послуг), перед ПП «Ардеко-Холдинг».

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 10 вересня 2012 року по 14 вересня 2012 року посадовою особою Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Ардеко-Холдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Тегра» за період з 01 липня 2011 року по 31 серпня 2011 року, результати якої оформлено актом №118/22-5/35192893 від 18 вересня 2012 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення Приватним підприємством «Ардеко-Холдинг»:

- п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 52257 грн.;

- п.138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 60095 грн.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що угоди, укладені між ПП «Ардеко-холдинг» та ТОВ «Компанія Тегра», є нікчемними.

05 жовтня 2012 року Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби па підставі акту перевірки №118/22-5/35192893 від 18 вересня 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0001280225 та №0001296225, якими позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток в сумі 125416,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, 01 липня 2011 року між ПП «Ардеко-Холдинг» (Підрядник) та ТОВ «Компанія Тегра» (Субпідрядник), укладено договір субпідряду №01/07/11, за яким, Субпідрядник зобов'язується виконати, а Підрядник зобов'язується прийняти ремонтно-будівельні роботи відповідно до додатку (кошторисна документація). Позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Компанія Тегра». Визначення вартості та оплата робіт підтверджується відповідними кошторисами та платіжними дорученнями. Фактичне виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та ТОВ «Компанія Тегра» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійсненої позивачем господарської операції.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що факт здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 23 січня 2013 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року у справі №1170/2а-4270/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 24 березня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна