Ухвала суду № 38183823, 13.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2014 рокусправа № 0438/1241/2012 Провадження №2-а/192/1/13

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.

за участю позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області

на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2013 року у справі №0438/1241/2012 (провадження №2-а/192/1/13) за позовом ОСОБА_1 до Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, третя особа - управління Державної казначейської служби України у Солонянському районі Дніпропетровської області про стягнення середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу та за період затримки видачі трудової книжки, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просив стягнути на його користь середню заробітну плату за період знаходження у вимушеному прогулі з 12 серпня 2011 року по 26 грудня 2012 року та за період затримки трудової книжки з 26 грудня 2012 року по 12 червня 2013 року з урахуванням днів невикористаної відпустки.

Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за період вимушеного прогулу з 12 серпня 2011 року по 22 грудня 2011 року в сумі 11 479,71 грн. та середню заробітну плату за затримку видачі трудової книжки за період з 26 грудня 2012 року по 12 червня 2013 року в сумі 17 851,40 грн., а всього в сумі 29 332,11 грн., допустивши негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, відмовивши в задоволенні решти позову.

Не погодившись з постановою суду, Березнуватівська сільська рада Солонянського району Дніпропетровської області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з позивачем було проведено всі остаточні розрахунки, про що суду було надано довідки, а тому предмет спору відсутній.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно постанови № 5 від 03 листопада 2010 року Березнуватівської сільської виборчої комісії було визнано обраним на посаду Березнуватівського сільського голови Солонянського району Дніпропетровської області ОСОБА_1 ( а.с. 4 т.1).

Рішенням № 1-10/У1 десятої сесії шостого скликання Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області від 12 серпня 2011 року "Про дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_1 в зв'язку з незабезпеченням здійснення наданих йому повноважень, порушення прав громадян, законодавства України" було достроково припинено повноваження Березнуватівського сільського голови ОСОБА_1

Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2011 року, яка набрала законної чинності, було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1, визнано незаконним та скасовано рішення № 1-10/У1 десятої сесії шостого скликання Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області від 12 серпня 2011 року "Про дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_1 в зв'язку з незабезпеченням здійснення наданих йому повноважень, порушення прав громадян, законодавства України" (а.с.6-11 т.1, 18-20 т.2), за змістом якої було встановлено, що сесія Березнуватівської сільської ради в порушення норм діючого законодавство безпідставно припинила повноваження ОСОБА_1, як голови сільської ради.

Рішенням дванадцятої сесії шостого скликання Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області № 2-12/У1 від 23 листопада 2011 року "Про дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_1 в зв'язку з незабезпеченням здійснення наданих йому повноважень" було достроково припинено повноваження Березнуватівського сільського голови ОСОБА_1(а.с.13-14 т.1), а відповідно до даного рішення у трудовій книжці позивача проведено запис №6 від 23 листопада 2011 року про звільнення з посади сільського голови відповідно до п.2 ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (а.с.13-14 т.2), який в послідуючому скасований в установленому законом порядку не був.

Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року, яка набрала законної чинності, було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1, визнано незаконним та скасовано рішення дванадцятої сесії шостого скликання Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області № 2-12/У1 від 23 листопада 2011 року "Про дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_1 в звязку з незабезпеченням здійснення наданих йому повноважень" (а.с.15-20 т.1, а.с. 15-17 т.2), відповідно до якої було встановлено, що сесія Березнуватівської сільської ради в порушення норм діючого законодавство безпідставно припинила повноваження ОСОБА_1 як голови сільської ради.

01 грудня 2011 року прокуратурою Дніпропетровської області було порушено кримінальну справу стосовно Березнуватівського сільського голови ОСОБА_1 за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення (а.с.48,107, 156-173 т.1, 34-37 т.2).

Постановою старшого слідчого прокуратури Солонянського району юриста 2 класу від 22 грудня 2011 року обвинуваченого ОСОБА_1 відсторонено з посади Березнуватівського сільського голови Солонянського району Дніпропетровської області (т.1 а.с.49-50,110,157).

Вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2012 року, його було засуджено за злочини у сфері службової діяльності за ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України, до обмеження волі строком на два роки з позбавленням права займати посади керівника та представника органа місцевого самоврядування строком на два роки (а.с.159-173 т.1).

Рішенням Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області "Про припинення повноважень Березнуватівського сільського голови Солонянського району Дніпропетровської області ОСОБА_1" від 26 грудня 2012 року № 2-23/VI визнано факт припинення повноважень та звільнено з посади сільського голови позивача з підстав набрання законної сили обвинувальним вироком суду (а.с.129, 147 т.1), про що проведено запис №8 від 26 грудня 2012 року у трудовій книжці позивача (а.с.13-14 т.2) про звільнення з посади відповідно до ч.7 п.1 ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що період вимушеного прогулу, за який має бути стягнуто середню заробітну плату, - з 12 серпня 2011 року по 22 грудня 2011 року, оскільки саме з 22.12.2011 року позивача було відсторонено від займаної посади, а тому підстави вважати вимушеним прогулом період з 22.12.2011р. по 12.06.2013р. відсутні. В той же час суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач, оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Жодних доводів про незгоду з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог апеляційна скарга не містить.

Позивачем рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог оскаржено не було.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, з урахуванням ст.195 КАС України, вважає за необхідне переглянути судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто в частині задоволених позовних вимог.

Так, апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги довідки, згідно яких з позивачем було проведено остаточні розрахунки. Доводів щодо незгоди з розрахунками суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Відповідно до частин 1, 2 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).

Положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, визначаючи суму середньомісячної заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 12 серпня по 22 грудня 2011 року суд врахував, що з 08 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року позивач знаходився на лікарняному (а.с.39 т.1), і йому виплачена сума компенсації за період тимчасової непрацездатності (а.с.40,42, 99-100,102 т.1, а.с.54 т.2), а також, те, що згідно розрахункових відомостей та платіжних доручень (а.с.37,38 т.1) позивачу сплачено частково заробітну плату за вересень 2011 року в розмірі 1204,89 гривень. Середньомісячна заробітна плата позивача за період з 01 вересня 2011 року по 22 грудня 2011 року склала: за вересень 2011 року 156,60х22=3445,20 гривень, за жовтень 2011 року 156,6х21=3288,60

гривень, за листопад 2011 року 156,6х22=3445 гривень 20 копійок, за грудень 2011 року 156,6х16=2505 гривень 60 копійок.

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню наступна середньомісячна заробітна плата за вказаний період: 3445,20+3288,60+3445,20+2505,6-1204,89=11 479,71 гривень.

При цьому, суд першої інстанції вірно визначив суму середньоденної заробітної плати, виходячи з заробітної плати за останні два місяці, які передували звільненню, червень 2011 року та липень 2011 року, та яка становить 156,60грн. (3210,26 х 2 / 41).

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним розрахунком, оскільки, як вбачається з наданих відповідачем довідок, у жовтні 2011 року позивачу було нараховано до виплати 2179,71грн. та виплачено 2166,71грн., проте, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не надано суду платіжних доручень про фактичне перерахування позивачу вказаних коштів, а тому суд першої інстанції вірно не прийняв дану суму до уваги. Що ж стосується нарахування за листопад 2011 року в сумі 4565,03грн., то, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, дана сума складається з виплат за невикористані позивачем дні відпусток, та не є сумою заробітної плати за цей період, а тому, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги і вказану суму.

Що ж стосується нарахованої суми за вересень 2011 року - 1204,89грн., то суд першої інстанції її врахував при наведенні розрахунків. У серпні 2011 року позивач знаходився на лікарняному, що підтверджується матеріалами справи, сума компенсації за період тимчасової непрацездатності позивачу була виплачена і судом першої інстанції вказані обставини були прийняті до уваги, про що зазначено у наведених розрахунках.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та, фактично, зводяться до того, що заробітна плата виплачується лише за виконану роботу, в той час, як у спірний період позивач не працював.

Проте, такі доводи є безпідставними, оскільки чинним законодавством передбачено стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням. В даному випадку факт незаконного звільнення позивача встановлено постановами Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25.11.2011 року та від 06.02.2012р., які набрали законної сили.

Доводи апеляційної скарги про правомірність звільнення позивача з займаної посади з посилання на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2012 року, суд до уваги не приймає, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12 серпня по 22 грудня 2011 року.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, суд першої інстанції вірно посилався на ч.4 ст.235 КЗпП України, якою передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи, трудову книжку позивач отримав 12 червня 2013 року. При цьому наявні в матеріалах справи листи за №314 від 2011 року та №545 від 28.12.2012р. не містять відміток про дату їх направлення позивачу, як не містять і доказів їх отримання позивачем (т.2 а.с.51-52). Більш того, у своєму листі №314 відповідач зазначив, що у разі неявки позивача для отримання трудової книжки, її буде направлено поштою. Проте, таких дій відповідачем вчинено не було, що свідчить про обґрунтованість доводів адміністративного позову в цій частині та правомірність висновків суду першої інстанції.

Апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції в цій частині, та, фактично, не містить доводів про незгоду з рішенням суду в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2013 року у справі №0438/1241/2012 (провадження №2-а/192/1/13) залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 14.03.2014р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов