Ухвала суду № 38183822, 13.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2014 рокусправа № 804/14175/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі №804/14175/13-а за позовом Приватного підприємства «ВАКАНТ» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2013р. Приватне підприємство «ВАКАНТ» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2013р.:

№0000062205, яким ПП "ВАКАНТ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 15 731, 25 грн. (включаючи штрафні санкції);

№ 0000052205, яким ПП "ВАКАНТ" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10 748,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що підприємством були виконані усі вимоги Податкового кодексу щодо формування податкового кредиту, визначення від'ємного значення, як різниці між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту. Також позивач посилається на безпідставність висновків відповідача про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з його контрагентом, оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення від 07.08.2013 року №0000062205 та № 0000052205.

Не погодившись з постановою суду, Криворізька південна міжрайонна державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки фахівців ДПІ ґрунтуються на законодавстві, а спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено, що у період з 17.07.2013р. по 23.07.2013р. повноважними особами Криворізької південної МДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «ВАКАНТ» з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПАТ «Дніпростальконструкція» за травень 2012 року, за результатами якої складено Акт №876/221/24227180 від 24.07.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки)

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-ІУ (зі змінами і доповненнями), у зв'язку з чим ПП "ВАКАНТ" безпідставно віднесена до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість, поданій у червні 2012р., суму податку на додану вартість у розмірі 23 333,00 грн., у результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2012р. на суму 23 333,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки Криворізькою південною МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000062205, яким ПП "ВАКАНТ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 15 731, 25 грн., в тому числі за основним платежем - 12 585грн. та штрафні (фінансові) санкції - 3 146,25грн.;

№ 0000052205, яким ПП "ВАКАНТ" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10 748,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, позивачем до перевірки надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про правомірність формування підприємством податкового кредиту, що вплинуло на виникнення від'ємного значення.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і встановлення від'ємного значення, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та розмір від'ємного значення суми ПДВ, як різниці між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 21.05.2012р. між ВАТ «Дніпростальконструкція» (Продавець) та ПП «ВАКАНТ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №21/05-12, предметом якого було передача у власність позивачу товару: кран гусеничний СКГ-401, заводський №248, 1990 року випуску, вантажопідйомністю 40т. вартістю 140 000,00грн., в тому числі ПДВ 23 333,33грн.

21.05.2012 ПП «ВАКАНТ» перерахувало на банківський рахунок ВАТ «Дніпростальконструкція» 100% вартості товару у розмірі 140 000,00грн. в т.ч. ПДВ 23 333,33, що підтверджується платіжним дорученням №219 (а.с. 18).

23.05.2012 ВАТ «Дніпростальконструкція», згідно договору, поставило, а ПП "ВАКАНТ" прийняло Кран гусеничний СКГ-401, заводський №248, 1990р. випуску, про що складена та підписана сторонами накладна №23/05-12 від 23.05.2012р. (а.с.21)

23.05.2012р. сторонами підписано Акт прийому-передачі Товару (а.с.20)

На виконання умов Договору, ВАТ «Дніпростальконструкція» було видано податкову накладу №15 від 21.05.2012р. (а.с.19)

На підставі вказаної податкової накладної позивач відніс суму податку у розмірі 23 333,33грн. до складу податкового кредиту у травні 2012 року.

Разом з тим, як вбачається з Акту перевірки, його висновки ґрунтуються, зокрема, на висновках Акту від 25.02.2013 за №226/22-710/01413490, складеного ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПАТ «Дніпростальконструкція» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «ВК «Віконні системи» за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.», згідно якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року.

Таким чином, з посиланням на непідтвердженість здійснення ТОВ «ВК «Віконні системи» операцій з реалізації та/або придбання ТМЦ контрагентам-покупцям та/або продавцям, то ВАТ «Дніпростальконструкція» не здійснював операцій з придбання ТМЦ у ТОВ «ВК «Віконні системи» та відповідно й операцій з реалізації ТМЦ іншим суб'єктам господарювання, зокрема ПП «ВАКАНТ».

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ВАТ «Дніпростальконструкція» до ПП "ВАКАНТ", у зв'язку з неналежним оформленням первинних документів, зокрема, податкових накладних та актів прийому-передачі, в яких не зазначено посаду особи, яка склала дані документи. Крім того, в актах прийому-передачі вказано «передача крану СКГ-410», а в податкових накладних «передача крану гусеничного СКГ-401».

У зв'язку із наведеним, Криворізькою південною МДПІ зроблені висновки щодо неможливості підтвердження реальності взаємовідносин ПП «ВАКАНТ» з ВАТ «Дніпростальконструкція» у травні 2012 року.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією податкового органу з огляду на наступне.

Взаємовідносини між суб'єктами господарювання ПП «ВАКАНТ» та ВАТ «Дніпростальконструкція» у травні 2012 року відбувалися на підставі укладеного договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, на якого в силу приписів ч.2 ст.71 КАС України, покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, не надано суду доказів, які б свідчили про безтоварність (нереальність) зазначених господарських операцій.

Кожна господарська операція підтверджена документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін та з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на безпідставність висновків ДПІ щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ВАТ «Дніпростальконструкція».

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі №804/14175/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 14.03.2014р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов