Рішення № 38181890, 08.04.2014, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/326/14-ц

Провадження № 2/0203/543/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2014 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Шаповал Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - П'ята дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом,

у с т а н о в и в:

14 січня 2014 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - П'ята дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що її батькові, ОСОБА_4, належали 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_1. У ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Спадщину після його смерті прийняли позивач, її матір (ОСОБА_2) і сестра (ОСОБА_3). При зверненні до нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва, оскільки право на усе спадкове майно набули відповідачі. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання свідоцтв про право на спадщину, виданих відповідачам, частково недійсними (на 1/12 частину), визнання за позивачем права власності на 1/6 частину спадкового майна у порядку спадкування за законом (а.с.а.с. 3 - 5, 10).

У судовому засіданні позивач, її представник позов підтримали, а відповідачі визнали позов (визнання відповідачами позову прийнято ухвалою суду від 08.04.2014 р.).

Представник третьої особи до суду не з'явився, звернувшись із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що позивач доводиться дочкою ОСОБА_4, ОСОБА_2 та рідною сестрою ОСОБА_3.

Батькові позивача на підставі договору купівлі-продажу від 17.01.1997 р. на праві особистої власності належали 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_1. Решта домоволодіння (1/2 частина) належить ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача помер.

Після його смерті спадщину фактично прийняли сторони, мешкаючи разом з ОСОБА_4 на час смерті та прийнявши у фактичне управління домоволодіння.

16 листопада 2013 року відповідачі звернулися до третьої особи із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на належну померлому частку домоволодіння (по 1/4 частини).

26 листопада 2013 року ОСОБА_2 третьою особою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким відповідач набула право власності на 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 (реєстровий № 3-1693).

Того ж дня ОСОБА_3 третьою особою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким відповідач також набула право власності на 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 (реєстровий № 3-1694).

08 січня 2014 року позивач звернулася до третьої особи із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька на частку належного померлому домоволодіння.

10 січня 2014 року третя особа письмова повідомила позивача про неможливість видати їй свідоцтво про право на спадщину через набуття права власності на все спадкове майно відповідачами.

Викладені обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи № 327/99, наданої третьою особою, та визнанням позову відповідачами, яке прийнято судом.

Відповідно до частини 1 статті 524 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі статтею 529 ЦК 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Ураховуючи зміст приведених норм, суд доходить висновку про те, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями його майна у рівних частках (по 1/6 частини домоволодіння) стали сторони.

У відповідності з частиною 1 статті 549 ЦК 1963 року спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Сторони на час смерті ОСОБА_4 постійно мешкали разом з ним, прийняли у володіння його особисте майно, отже, у розумінні статті 549 ЦК 1963 року, прийняли спадщину.

Між тим, судом встановлено (і визнано відповідачами), що незважаючи на прийняття спадщини позивачем, відповідачі не повідомили про цю обставину третю особу та набули право власності і на належну їй частку спадкового майна, що є безумовною підставою для визнання виданих відповідачам свідоцтв про право на спадщину частково (на 1/12 частку) недійсними та визнання за позивачем права власності на 1/6 частину спадкового майна.

Керуючись статтями 4 - 11, 15, 18, 57 - 60, 169, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - П'ята дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати частково недійсним (на 1/12 частку) свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, видане 26 листопада 2013 року ОСОБА_2 П'ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3-1693.

Визнати частково недійсним (на 1/12 частку) свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, видане 26 листопада 2013 року ОСОБА_3 П'ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3-1694.

Визнати за ОСОБА_1 (ІН - НОМЕР_1) право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_1.

Встановити, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, належить по 1/6 частині домоволодіння АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 223 ЦПК України, і може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його постановлення. У разі якщо рішення було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 10 квітня 2014 року.

Суддя М.О. Католікян