Ухвала суду № 38173982, 02.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 р. Справа № 3872/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Каралюса В.М. Савицької Н.В.,

за участю секретаря Губач Х.І.,

представника позивача не з'явилися,

представника відповідача Шевчук П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.12.2010 р. у справі №2а-3691/10/1970 за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільський центральний універмаг» про сплату податкових зобов'язань,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.12.2010 р. у справі №2а-3691/10/1970 за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції до ТзОВ «Тернопільський центральний універмаг» про сплату податкових зобов'язань в сумі 50193 грн. у позові відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована неврахуванням судом встановленого факту передачі в оренду приміщень суб'єктам підприємницької діяльності без застосування звичайних цін.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю.

Розглянувши матеріали справи і апеляційної скарги, заслухавши пояснення, колегія суддів встановила наступне.

Як правильно встановив суд першої інстанції, з 21.07.2010 р. по 10.08.2010 р. посадовими особами Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції проводилася виїзна планова перевірка ТзОВ «Тернопільський центральний універмаг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. про що складено Акт перевірки № 8144/23-420/14050674. Актом зафіксовано, що ТзОВ «ЦУМ» надавало послуги з оренди приміщень, як фізичним особам СПД, так і юридичній особі ТзОВ «ДЦ-Україна», не застосовуючи при цьому «звичайних цін» у випадках, передбачених законодавством для їх застосування. У зв'язку із цим констатовано порушення пп.7.4.3 ст..7 Закону України від 28.12.1994 року №334/94ВР «Про оподаткування прибутку підприємства», чим занижено податок на прибуток всього в сумі 41827 грн., у тому числі за 1 кв. 2009 року в сумі 5535 грн., за ІІ кВ. 2009року в сумі 7265 грн., за ІІІ кВ.2009року в сумі 11648 грн., за ІУ кВ. 2009 року -11648 грн., за І кВ.2010 року -5731 грн.; п.4.2, ст..4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», чим занижено суму ПДВ в сумі 33462 грн., в т.ч. по періодах: січень 2009року - 1476 грн., лютий 2009року -1476 грн., березень 2009 року -1476 грн., квітень 2009 року -1937 грн., травень 2009 року -1937 грн.,червень 2009 року -1938 грн., липень 2009 року - 3106 грн., серпень 2009 року -3106 грн., вересень 2009 року -3106 грн., жовтень 2009 року -3106 грн., листопад 2009 року -3106 грн., грудень 2009 року -3107 грн., січень 2010 року 1528 грн., лютий 2010 року 1528 грн. , березень 2010 року 1529 грн..

При цьому, згідно Договору оренди №82 від 27.12.2008 р. ТОВ «ДЦ Україна»орендує у відповідача по справі торгову площу 169,5 кв.м. з 27.06.2008 р. по 20.06.2011 р.. Розмір орендної плати становить 267 грн. за один квадратний метр, а торгова площа знаходиться при вході на першому поверсі будівлі ТОВ «Тернопільський ЦУМ», у вигідному для покупців положенні та задовільному технічному стані торгової площі. Близько 15 працівників перебуває в трудових відносинах з ТОВ «ДЦ Україна». Також, на відміну від інших орендарів, ТОВ «ДЦ Україна»користується технічними засобами (погружчик), складськими приміщеннями та засобами малої механізації.

Відповідачем укладено договори оренди із СПД ОСОБА_2 № 22 від 18 грудня 2008 року про оренду приміщення в розмірі 41,0 м.кв. на період з 01.01.2009 року по 31.05.2009 року за вартістю 144 грн. за кв.м., додаткова угода від 23.04.2009 року на період з 01.05.2009 року по 31.08.2009року на площу 29,0 м.кв. вартістю 144 грн. в місяць, договір оренди №49 від 17.03.2009року про оренду приміщення на період з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року вартістю 77,3 грн. за кв.м.. Відповідачем також укладено договір оренди №53 від 30.03.2009 року з СПД ОСОБА_3 про оренду торгової площі в розмірі 21 кв.м по ціні 11, 9 грн. за кв.м.; договір оренди №21 від 18.12.2008 року, № 85 від 16.06.2009 року, №23 від 15.12.2009 року з СПД ОСОБА_4 про оренду торгової площі в розмірі 31 кв.м. вартістю 144 грн. за кв.м. на періоди з 01.01.2009 року по 30.06.2010 р.; договори оренди №65 від 12.05.2009 року, додаткова угода від 05.05.2009року , додаткова угода від 10.11.2009 року з СПД ОСОБА_5 про оренду торгової площі 31,1 кв.м. (22,7 кв.м.) вартістю 77,3 грн. за кв.м..

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідно до ст. 192 ГК України, політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються Законом України "Про ціни та ціноутворення" та іншими законодавчими актами. Відповідно до пп. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності-однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для визначення, звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обгрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Згідно ч. 4 п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник. Враховуючи наведені вище норми законодавства, а також зміст укладених договорів, тобто їх умови, суд приходить до висновку, що предмет даних договорів, а саме надання в оренду приміщень, не є ідентичним товаром, а тому ціна одного договору не може ставитись в пряму залежність від іншого. Крім того, з аналізу договорів оренди приміщень та самих договорів оренди вбачається, що їх умови істотно відрізняються один від одного, а саме мають різне місцезнаходження орендованої площі, різна площа, технічний стан, необхідність проведення капітального чи поточного ремонту, строк дії договорів та виконання зобов'язань, вбачається різниця в строках справляння орендної плати, а також в правах та обов'язках, передбачених договорами.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно констатував, що позивачем безпідставно для визначення «звичайної ціни» взято розмір максимальної орендної плати з юридичною особою ТОВ «ДЦ Україна». Відтак, правильно було констатовано не доведеність використання відповідачем в операціях по наданню в оренду приміщень цін, які не відповідає рівню звичайних.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Однак, скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених ст. 202 КАС України підстав для скасування постанови суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 17 - 19, 202, 206 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.12.2010 р. у справі №2а-3691/10/1970 - без змін.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Каралюс В.М.

Савицька Н.В.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04.04.2014 року