Ухвала суду № 38172750, 01.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 р.

Справа № 181837/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич» до Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

24.07.2012 Приватне акціонерне товариство «Галка-Дрогобич» (далі - ПАТ) звернулося до суду з позовом до Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.08.2009 №0001511503/1, посилаючись на те, що ОДПІ неправильно застосовано розмір штрафної санкції, залишивши безпідставно без уваги призначення платежу визначене позивачем у платіжних дорученнях по сплаті орендної плати за землю. Висновки про несвоєчасну сплату позивачем самостійно визначеного зобов’язання за грудень 2007 року, січень-лютий 2008 року є необґрунтованими, оскільки є наслідком неправомірної зміни призначення платежу, зазначеному у платіжних дорученнях за вересень, жовтень та листопад 2008 року. Вважає, що такими діями відповідач порушив його право на самостійне розпорядження власними коштами, яке передбачено чинним законодавством.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року в справі №2а-6557/12/1370 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила ОДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та в задоволенні позову відмовити. У поданій апеляційній скарзі вказує, що оскаржуване рішення яким до позивача застосовано штрафну санкцію за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання прийняте за наслідками адміністративного оскарження (розгляду первинної скарги) первинного податкового повідомлення-рішення від 01.06.2009 №0001511503/0, яке саме породжує зміну прав та обов’язків платника податків і таке підлягає оскарженню в судовому порядку. Таким чином, позивачем пропущено термін на оскарження первинного податкового повідомлення-рішення.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що податковий орган без достатніх на те правових підстав, самостійно змінив призначення платежу, визначене платником податку у платіжних дорученнях у зв’язку із чим безпідставно застосував до позивача штрафну санкцію.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.05.2009 відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ щодо своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки результати якої оформлено актом №491/15-3/31945760, яким встановив, що платник прострочив сплату орендної плати за грудень 2007 року, січень та лютий 2008 року на загальну суму 39347,36грн, чим порушено вимоги ст.17 Закону України «Про плату за землю» (далі – Закон №2535-ХІІ), пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» (долі – Закон №2181-ІІІ) та ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» (далі – Закон №1251-ХІІ) (а.с.15-16).

На підставі акта перевірки та зафіксованих у ньому порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2009 №0001511503/0, яким позивачу визначена суму штрафу у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобов’язання, а саме 19673,68 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарга - без задоволення та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 03.08.2009 №0001511503/1, яке аналогічне за змістом вказаному вище (а.с.13).

Не погодившись із таким рішенням відповідача ПАТ звернулося до суду із цим адміністративним позовом.

Додатково, судом першої інстанції встановлено, що згідно з податковою декларацією з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2007 рік, щомісячний розмір орендної плати ПАТ становив 12875,43грн, а відповідно до аналогічної декларації за 2008 рік - 13235,94грн (а.с.17-20).

Протягом січня-березня 2008 року позивач сплатив орендну плату за землю за грудень 2007, січень-лютий 2008 року (а.с.21-23), а саме: платіжним дорученням від 30.01.2008 №61 12875,43грн., призначення платежу «орендна плата за землю за грудень 2007р.»; платіжним дорученням від 29.02.2008 №148 12875,43грн - «орендна плата за землю за січень 2008р.; платіжним дорученням від 26.03.2008 №213 13235,94грн - «орендна плата за землю за лютий 2008р.».

Також, протягом вересня-листопада 2008 року позивач сплатив орендну плату за землю за серпень-жовтень 2008 року (а.с.24-26), а саме: платіжним дорученням від 24.09.2008 №732 132235,94грн, призначення платежу «орендна плата за землю за серпень 2008р.»; платіжним дорученням від 28.10.2008 №813 14118,57грн - «орендна плата за землю за вересень 2008р.»; платіжним дорученням від 27.11.2008 №871 16545,78грн - «орендна плата за землю за жовтень 2008р.».

У жовтні-листопаді 2008 року кошти згідно з переліченими вище платіжними дорученнями податковий орган зарахував в рахунок погашення боргів минулих періодів, зокрема, частину коштів, сплачених відповідно до платіжного доручення від 24.09.2008 №732 в сумі 9412,68грн спрямував на погашення боргу за грудень 2007 року. Кошти, сплачені згідно з платіжним дорученням від 28.10.2008 №813 зарахував в рахунок погашення боргу з орендної плати за грудень 2007 року та січень 2008 року. Кошти, сплачені згідно з платіжним дорученням від 27.11.2008 №871 спрямовані на погашення боргу за лютий 2008 року.

Згідно із п.3 ч.1, ч.3 ст.9 Закону №1251-ХІІ (чинного на час виникнення спірних відносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч.1ст.14 Закону №2535-ХІІ (чинного на час виникнення спірних відносин) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.17 цього ж Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами на час виникнення спірний відносин був Закон №2181-ІІІ.

Виходячи із змісту пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно із пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону №2181-ІІІ також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

У відповідності до пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України(далі – НБУ) визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного на час виникнення спірних відносин законодавства України належало виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Додатково, пп.8.6.2 п.8.6 ст.8 Закону №2181-ІІІ надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання.

Тому, із змісту наведених вище правових норм слід дійти висновку щодо відсутності повноважень у податкового органу змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов'язань.

Як встановлено, узгоджені суми податкових зобов’язань ПАТ з орендної плати за землю за грудень 2007 року, січень-лютий 2008 року були сплачені останнім у встановлені пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-ІІІ строки, а тому позивач виконав своє зобов'язання по їх сплаті, що виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасну сплату вказаних зобов’язань на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього ж Закону.

Доводи апелянта, що немає підстав для задоволення позову про скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення, яке не є правовим актом індивідуальної дії в розумінні ч.1 ст.6, п.1 ч.2 ст.17 КАС України, оскільки не порушує прав позивача, бо відповідні права (виникли обов’язки) змінило первинне податкове повідомлення-рішення, термін на оскарження якого пропущений, є надуманими.

Відповідні доводи відповідача були предметом дослідження суду першої інстанції та, з врахуванням вимог пп.5.2.1-5.2.3, 5.2.5 п.5.2, 5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону №2181-ІІІ та абзацу 5 п.5.3 «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 №253 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), правомірно відкинуті, як безпідставні (а.с.105-107).

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку,що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін