Ухвала суду № 38160676, 08.04.2014, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"08" квітня 2014 р. Справа № 5008/137/2012

Суддя господарського суду Закарпатської області Бобрик Г.Й., розглянувши заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз", м. Ужгород про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 5008/137/2012

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз", м.Ужгород

про стягнення 5 921 528, 23 грн.

За участю представників:

від заявника (боржника) - Коцур Т. Б. - представник по довіреності № 07/75д від 21.11.2013 року

від стягувача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18 квітня 2012 року у даній справі, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року, позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 0,25 грн. боргу, 2 550 008,51 грн. інфляційних втрат, 1 031 198,78 грн. річних, 2 340 320,69 грн. пені та 64 380 грн. судового збору.

Відмовлено в стягненні 3 000 000 грн. пені.

На виконання рішення господарським судом Закарпатської області 12.06.2012 року видано наказ.

23.11.2012 року відкрито виконавче провадження з виконання даного наказу та надано боржнику строк для самостійного виконання рішення.

12.02.2014 року до суду надійшла заява від боржника (публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз") про визнання судового наказу по справі № 5008/137/2012, яким було стягнуто з ПАТ "Закарпатгаз" 5 921 528, 23 грн., з них 0,25 грн. - основний борг, 2 340 320, 69 грн. - пеня, 2 550 008, 51 грн. - інфляційні втрати, 1 031 198, 78 грн. - 3 % річних та 64 380,00 грн. - судовий збір таким, що не підлягає виконанню та про витребування наказу № 5008/137/2012 від 12.06.2012 року з відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції та про зупинення стягнення за даним наказом.

В обґрунтування своєї заяви боржник зазначив, що між сторонами по справі було укладено Додаткову угоду № 8 до Договору купівлі - продажу природного газу від 31.01.2011 року, якою змінено порядок та умови проведення розрахунків, у зв'язку з чим, обов'язок боржника по виконанню наказу Господарського суду від 12.06.2012 року відсутній повністю, тому вищезазначений наказ не підлягає виконанню.

На час укладення додаткової угоди стягнення за рішенням суду боржником не виконано.

Представник заявника (боржника) у судовому засіданні вимоги заяви підтримала, просить суд винести ухвалу про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. Проте, на вимогу суду документів на обґрунтування підстави зупинення стягнення за наказом № 5008/137/2012 від 12.06.2012 року та про витребування даного наказу суду не надала, як і доказів на підтвердження того, що обов'язок за наказом № 5008/137/2012 від 12.06.2012 року відсутній.

Представник стягувача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Письмових пояснень по суті поданої заяви із зазначенням того, що обов'язок боржника по сплаті суми за наказом від 12.06.2012 року відсутній за його припиненням добровільним виконанням чи з інших причин, суду не надав, хоча надісланим на адресу суду листом повідомив, що не заперечує проти визнання наказу у даній справі таким, що не підлягає виконанню.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника боржника, судом встановлено наступне.

30.01.2011 року між ПАТ "НАК Нафтогаз України" та ПАТ "Закарпатгаз" був укладений договір № 14/131/11 на купівлю продаж - природного газу.

28.01.2014 року ПАТ "НАК Нафтогаз України", в особі заступника директора Департаменту реалізації газу Костюк С. М., який діє на підставі довіреності від 31.12.2013 року № М-254 та ПАТ "Закарпатгаз", в особі заступника голови правління з постачання та обліку газу Томинець В. В., яка діє на підставі довіреності № 07/83д від 01.11.2013 року уклали додаткову угоду № 8 до вищезгаданого Договору про наступне: викласти п. 5.1 ст. 5 "Порядок та умови проведення розрахунків" у наступній редакції: "Оплата за газ з урахуванням вартості його транспортування здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ за Договором здійснюється до 31.01.2014 року".

Відповідно до п.3 додаткової угоди дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання Сторонами, скріплення їх підписів печатками Сторін та поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.10.2011 року.

Повноваження осіб (довіреності) на укладення додаткової угоди до заяви не долучено.

Відповідно до ч.2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняються за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація); новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на наведені приписи цивільного законодавства, укладена сторонами додаткова угода до основного договору, якою сторони змінюють строк виконання зобов'язань за цим договором не є новацією, оскільки не відбулося заміни первісного зобов'язання новим, натомість є лише зміна строку виконання зобов'язання, у зв'язку з простроченням якого вже прийнято рішення суду та стягнуто суми пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних. Частиною 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, який видав наказ, за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (ч.4 ст. 117 ГПК України).

Відповідно до пункту 3.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" частина четверта статті 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було видано повністю або частково).

Стаття 124 Конституції України не встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.ст. 115, 116 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються на підставі виданого судом наказу у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Стадія виконання судового рішення є завершальною стадією судового процесу відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", а тому після винесення судом рішення сторони у справі продовжують бути учасниками судового процесу, їх правовідносини щодо виконання рішення суду регулюються приписами зазначеного Закону.

За змістом ст. 49 цього ж Закону виконавче провадження може бути закінчено за узгодженою позицією сторін, на чому наполягають учасники процесу у даній справі, у разі відмови стягувача від примусового виконання рішення суду або у разі укладення мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.

Аналогічні приписи містить ст. 121 ГПК України, яка регулює питання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміна способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови. Так, дана норма передбачає право, зокрема, сторін звернутися до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду або укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ПАТ "Закарпатгаз" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу суду на примусове виконання рішення господарського суду Закарпатської області у даній справі від 18.04.2012 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року про стягнення на користь НАК „Нафтогаз" присудженої суми 0,25 грн. боргу, 2 550 008,51 грн. інфляційних втрат, 1 031 198,78 грн. річних, 2 340 320,69 грн. пені та 64 380 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 43, 77, 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, Законом України „Про виконавче провадження", суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства „Закарпатгаз" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу від 12.06.2012 року на примусове виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 18.04.2012 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року у справі № 5008/137/2012, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала складена 10.04.2014 року.

Суддя Бобрик Г. Й.