Ухвала суду № 38159132, 03.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2014 р. м. Київ К/800/6522/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі № 805/15480/13-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області про скасування вимоги, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області, в якому просила визнання незаконною та скасування вимоги про сплату недоїмки від 9 серпня 2013 року № Ф-623 на суму 8658,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку, також є пенсіонером за віком, їй 66 років, тому вона згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не зобов'язана сплачувати єдиний внесок.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, 22.01.2002 року звернулася із заявою до відповідача у якій просила призначити їй пенсію за віком. Відповідно до розпорядження від 31.01.2002р. їй призначена пенсія за віком у зв'язку із досягненням 55 років. ОСОБА_1 25.03.2002 р. видане пенсійне посвідчення Серія НОМЕР_2, про призначення виду пенсії "за віком".

ОСОБА_1 05.04.2004р. зареєстрована у якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області за номером 22650170000000183, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серія НОМЕР_4. Відповідно до свідоцтва платника єдиного внеску Серія НОМЕР_3 позивач обрала спрощену систему оподаткування.

У березні 2009 року ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області була подана заява про призначення/перерахунок пенсії та розпорядженням від 02.04.2009р. їй призначена пенсія по втраті годувальника.

Згідно довідки управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області від 08.11.2013 року №9215/07 позивач згідно даних електронної пенсійної справи перебувала на обліку у відповідача з 22.01.2002р. по 29.03.2009р. як отримувач пенсії за віком, з 30.03.2009р. по теперішній час як отримувач пенсії в разі втрати годувальника.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області 9 серпня 2013р. відповідно до ст. 25 Закону № 2464 та на підставі картки особового рахунку позивача складена вимога про сплату недоїмки № Ф-623 зі сплати єдиного внеску на суму 8658,71 грн. Зазначена вимога складена за період з серпня 2011р. по березень 2013р. та з липня по вересень 2013р., що підтверджується розрахунками до неї. Спірна вимога отримана позивачем особисто 21.10.2013р.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримала статус пенсіонера за віком у 55 років ще у 2002 році, тобто по досягненню нею пенсійного віку. Таким чином, у першу чергу вона є пенсіонером за віком, що також підтверджується пенсійним посвідченням, тому в даному випадку не має правового значення, який вид пенсії вона отримує на теперішній час.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 призначений такий вид пенсії як "пенсія у зв'язку з втратою годувальника", отже вона не є "пенсіонером за віком" і відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464 вона не підлягає звільненню від сплати єдиного внеску.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 4 ч.1 ст.4 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VI (далі - Закон 2464-VI) встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно п.1 ч.2 ст.6 Закону 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок

Для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7% визначеної бази нарахування.

Відповідно ч.11 ст.8, ч.8 ст.9 Закону 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20-го числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно ч.4 ст.4 Закону 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці особи, які обрали спрощену систему оподаткування, що звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (зі змінами від 07.07.2011 року №3609, які набрали чинності 06.08.2011 року).

Таким чином, апеляційним судом вірно зазначено, що правовою нормою, яка міститься в ч.4 ст.4 Закону № 2464-VІ, рівно як і іншими нормами права не встановлено, що звільненню від сплати єдиного внеску підлягають фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами у разі втрати годувальника.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) визначено поняття пенсії - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, та отримують пенсію, призначену відповідно до інших законів України, сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах.

Відповідно ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Далі - Закон №1788-XII) трудові пенсії підрозділяються на пенсію за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком (ст. 12 Закону №1788-XII), пільгові умови призначення пенсії за віком (ст.13 Закону №1788-XII), а також особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства тощо (ст.ст. 14-18 Закону №1788-XII). Аналогічні норми закріплені і в Законі №1058-ІV.

Відповідно ст.9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком. Умови призначення пенсії за віком встановлені ст.26 Закону №1058-ІV, а саме: особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

ОСОБА_1 призначений такий вид пенсії як "пенсія у зв'язку з втратою годувальника", отже вона не є "пенсіонером за віком" і відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI вона не підлягає звільненню від сплати єдиного внеску. Та обставина, що позивачка досягла віку, встановленого ст.26 Закону № 1058-ІV, не впливає на сутність спору, оскільки законодавець звільнив від обов'язку сплати єдиного внеску лише пенсіонерів за віком.

З огляду на зазначене оскаржувана позивачем вимога про сплату боргу №Ф-623 від 9 серпня 2013р. не є протиправною, оскільки покладає на останню зобов'язання, від виконання яких вона не звільнена.

Таким чином, управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську діяло в межах наданих повноважень відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

(підписи)

З оригіналом згідно

помічник судді М.В. Дрибас