Ухвала суду № 38159126, 07.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2014 р. м. Київ К/800/36061/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013

у справі №2а-3461/12/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Л»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.11.2013 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС від 20.04.2012 № 00000301504 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за травень, червень 2011 року в сумі 433333,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 2 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Поліекспо» судовий збір в сумі 2146 грн.

ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, наголошуючи на тому, що позивач не має права на бюджетне відшкодування у травні та червні 2001 року, оскільки не здійснив оплату товару в попередніх податкових періодах. У квітні та травні 2001 року позивач погасив кредиторську заборгованість за векселями, а не за отриманий товар.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 20.04.2012 № 0000301504 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 433333 грн., в т.ч. за травень 2011 року в сумі 333333,00 грн. та червень 2011 року в сумі 1000000,00 грн., слугували висновки документальної позапланової виїзної перевірки, викладені в акті від 05.04.2012 № 383/15-4/19362467, про порушення вимог п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. Порушення цієї норми закону полягало в неправомірному заявленні до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за операціями з придбання товару за договором купівлі-продажу в кредит від 02.11.2009 № 05/13-09, оскільки позивач не здійснив фактичної сплати податку на додану вартість у попередніх податкових періодах. Позивач у квітні та травні 2011 року здійснив не оплату товару, а погасив зобов'язання за векселями.

Між ТОВ «Астра-Л» (покупець) та СТОВ «Таврійська перспектива» (продавець) укладено договір купівлі-продажу в кредит від 02.11.2009 № 05/13-09, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві на умовах відстрочки платежу та під 25 % річних за наданий товарний кредит кукурудзу продовольчу у кількості 6200+/-10 % грн., в т.ч. ПДВ, а покупець - в порядку на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар.

Товар передано покупцеві в місці передачі - ТОВ «Тягінське ХПП» с.Тягинка Бериславського району Херсонської області, що підтверджено актом приймання-передачі товару від 09.11.2009. Зберігання кукурудзи згідно із договором складського зберігання зерна від 09.11.2009 № 9 відображалось на сертифікованому зерновому складі ТОВ «Тягінське ХПП».

ТОВ «Астра-Л» в листопаді 2009 року включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 2961354,93 грн., в т.ч. за операціями з придбання насіння кукурудзи в кількості 6251559 кг - в сумі 2917394,20 грн. на підставі податкових накладних від 09.11.2009 № 635 і від 30.11.2009 № 699 та за операцією з погашення відсотків по товарному кредиту в сумі 43960,73 грн. на підставі податкової накладної від 30.11.2009 № 699.

Згідно з угодою до договору купівлі-продажу від 02.11.2009 № 05/13-09 та актом прийому-передачі про часткове повернення кукурудзи від 31.12.2009 ТОВ «Астар-Л» повернуто СТОВ «Таврійська перспектива» кукурудзу продовольчу в кількості 1610615 кг в сумі 4509722 грн., в т.ч. 751620,33 грн. податку на додану вартість.

У лютому позивачем подано розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації за січень 2010 року, відповідно до якого зменшено податковий кредит через повернення кукурудзи в сумі 751620,33 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 30.07.2010 № 1 до договору купівлі-продажу в кредит від 02.11.2009 № 05/13-09 внесено зміни до «Порядку розрахунків за договором», якими передбачено, що розрахунки за одержаний товар можуть бути проведені у вексельній формі шляхом передачі покупцем власних векселів на суму, яка відповідає вартості переданого товару, з терміном оплати по пред'явленню. Передача векселів здійснюється після отримання покупцем сільськогосподарської продукції шляхом підписання актів прийому-передачі векселів.

Відповідно до додаткової угоди від 01.08.2010 № 2 до договору купівлі-продажу в кредит 02.11.2009 № 05/13-09 внесено зміни до «Порядку розрахунків за договором», якими передбачено, що покупець може під забезпечення своїх боргових зобов'язань надати продавцю прості векселі. Продавець зобов'язується повернути векселі покупцеві після оплати товару грошовими коштами на розрахункових рахунок.

Передача векселів підтверджується актом приймання-передачі векселів від 01.08.2010 в кількості 13 штук в сумі 12994643,20 грн. Позивачем обліковано зобов'язання на рахунку 62 «Короткострокові векселі видані», згідно з якими станом на 01.09.2010 дебіторська заборгованість за цим рахунком складає 12994643,20 грн.

ТОВ «Астра-Л» погашено кредиторську заборгованість за товар у квітні 2011 року в сумі 2000000 грн., в т.ч. 333333,33 грн. ПДВ, та у травні 2011 року в сумі 600000,00 грн., в т.ч. 100000,00 грн. ПДВ.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи та вважає, що суд повно встановив обставини та надав їм правову оцінку.

Як вбачається зі встановлених судами обставин, позивачем з постачальником 02.11.2009 укладено договір купівлі-продажу товару в кредит від 02.11.2009 № 05/13-09 на умовах відстрочки платежу та під 25 % річних. Господарська операція з поставки товару відбулася 09.11.2009. У листопаді 2009 року на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товару, сформовано податковий кредит, що відповідає вимогам п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

У липні 2010 року сторони договору змінили порядок розрахунків за договором, передбачивши можливість проведення таких розрахунків у вексельній формі шляхом передачі покупцем власних векселів на суму, яка відповідає вартості переданого товару, з терміном оплати по пред'явленню.

У серпні 2010 року сторони договору змінили порядок розрахунків за договором, передбачивши можливість передачі покупцем під забезпечення своїх боргових зобов'язань прості векселі, які продавець зобов'язується повернути покупцеві після оплати товару грошовими коштами на розрахункових рахунок.

Таким чином, у серпні 2010 року відбулася передача позивачем простих векселів, емітованих третьою особою, під забезпечення своїх боргових зобов'язань з оплати товару, які, своєю чергою, були виконані у квітні та травні 2011 року.

Відповідно до п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Пункт 189.7 ст. 189 Податкового кодексу України також розглядає простий або переказний вексель як борговий інструмент, що передається під забезпечення боргових зобов'язань покупця.

Таким чином, позивач у серпні 2010 року передав продавцеві прості векселі під забезпечення своїх боргових зобов'язань за отриманий товар, при цьому оплату товару, в т.ч. податку на додану вартість, здійснив у квітні та травні 2011 року.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. «а» п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Отже, з оплатою позивачем товару у квітні та травні 2011 року в нього виникло право на отримання такого відшкодування у травні та червні 2011 року, відповідно. Тому, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування за травень та червень 2001 року.

Зважаючи на повне встановлення судом апеляційної інстанції обставин у справі, надану їм правову оцінку на підставі норм законів, що підлягали застосуванню до спірних відносин, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун