Ухвала суду № 38159125, 03.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2014 р. м. Київ К/800/6239/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства “Сумихімпром” на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі № 818/8226/13-а за позовом публічного акціонерного товариства “Сумихімпром” до Сумської митниці Міндоходів про скасування рішення та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство “Сумихімпром” звернулося в суд з позовом до Сумської митниці Міндоходів, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці Державної митної служби України від 09.04.2013р. №805130000/2013/000071/1 про коригування митної вартості товарів; стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства “Сумихімпром” суму надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 49236 грн. 88 коп. та стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства “Сумихімпром” суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 502216 грн. 18 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Сумською митницею неправомірно прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості, оскільки публічне акціонерне товариство “Сумихімпром” підтвердило митну вартість ввезеного товару належними документами.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року змінене рішення суду першої інстанції шляхом його скасування в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету на користь ПАТ “Сумихімпром” сум надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 49236 грн. 88 коп. та надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 502216 грн. 18 коп., і в цій частині прийнята нова постанова про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням публічне акціонерне товариство “Сумихімпром” звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.09.2012р. між ПАТ “Сумихімпром” (Покупець) та компанією “Tolexis Iternational” (Продавець) укладений контракт №1409 RPT, відповідно до якого Продавець зобов’язується поставити Покупцю фосфорити Сирійського виробництва на умовах CIF порт Миколаїв/Бердянськ (в редакції ІНКОТЕРМС-2000) в кількості 11000 тонн метричних.

В межах виконання господарських зобов’язань ПАТ “Сумихімпром” та компанія “Tolexis Iternational” уклали додаткову угоду №5 до контракту №1409 RPT від 21.02.2013р. згідно з п.1 якого вартість товару (фосфоритів Сирійського виробництва) становить 117.00 дол. США за одну тону метричну.

Відповідно до умов контракту продавцем було зафрахтовано судно CAPT.ISMAEL для перевезення 11000 м/т товару, що підтверджується коносаментом №1 та виставлений рахунок №02491 від 20.03.2013р. на загальну суму 1287000,00 доларів США.

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем до Сумської митниці подана митна декларація від 09.04.2013р. №805130000/2013/003884.

До зазначеної декларації позивачем були додані: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності; залізничні накладні для внутрішнього сполучення; коносамент №1 від 19.03.2013р.; рахунок-фактур. (інвойс) №02491 від 20.03.2013р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1409 RPT від 14.09.2012р. та додаткові угоди до нього №3 від 20.11.2012р. та №5 від 21.02.2013р.; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; декларацію про походження товару №02491 від 20.03.2013р.

При митному оформленні товару виникли сумніви щодо відповідності заявленої ціни товару, а тому посадовою особою митного органу витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

Так, в якості додаткових документів позивачем було подано: лист ДП “Укрпромзовнішекспертиза” від 08.04.2013р. №1544 про відповідність ціни на фосфат кальцію, що імпортується, поточній кон’юнктурі ринку.

Після опрацювання поданих для митного оформлення та додатково наданих декларантом (ПАТ “Сумихімпром”) документів на підтвердження заявленої митної вартості, посадовою особою митного поста “Суми-центральний” Сумської митниці винесене рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 09.04.2013р. №805130000/2013/000071/1, згідно якого митну вартість ввезеного товару з розрахунку 145 доларів США за одну тону метричну (загальна вартість товару склала 1595000,00 грн. при курсі долара США 7,993).

Також, у зв’язку із поданням декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів митним органом була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 09.04.2013р. №805130000/2013/00068.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач при митному оформленні товару надав необхідні основні документи щодо визначення складових митної вартості товару, в тому числі і банківські документи щодо сплати за поставлений товар відповідно контракту, в яких відповідачем не було встановлено будь-яких розбіжностей, наявних ознак підробки, тобто у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів.

Змінюючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції передчасно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства “Сумихімпром” сум надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість, оскільки митним органом, на час розгляду справи ще не було прийняте рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно ст.49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст.51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодекс) (ч. 2).

Статтею 57 глави 9 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорт, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу) відповідно до норм цього Кодексу) (ч. 3).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплений в ст. 58 МК.

Відповідно до ч.4 ст.58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як визначено в ч.5 ст.58 МК ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Згідно з ч.1 ст.53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч.2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товар) підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст.53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митною органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи ) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів наявне, зокрема, у випадку, якщо документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Проте висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Однак в даному випадку митним органом не було вказано в жодному прийнятому ним документі, які саме складові митної вартості є не підтвердженими та чому з поданих декларантом документів неможливо встановити такі складові, які з них містять розбіжності і в чому вони полягають, та які саме документи необхідно подати для підтвердження конкретної складової митної вартості.

Статтею 54 МК встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митною контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції)- здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненою декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 цього Кодекс) (ч. 2).

Як визначено ч.3 ст.54 МК за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено що згідно рахунку-фактури (інвойсу) №02491 від 20.03.2013р. загальна вартість придбаного товару за контрактом №1409 RPT від 14.09.2012р. становить 1287000,00 дол. США за 11000 тис. метричних тон по ціні 117,00 дол. США за тону метричну товару, який поставлявся покупцю партіями.

ПАТ “Сумихімпром” 09.04.2013р. заявило до митного оформлення партію фосфоритів кількістю 11000000 кг, вартістю 10286991,00 грн.

ПАТ “Сумихімпром” надані копії платіжних доручень №138 від 20.03.2013р. та №178 від 02.04.2013р. про сплату коштів загальною сумою 1324874,00 дол. США за поставку товару на підставі контракту №1409 RPT від 14.09.2012р. та рахунку-фактури (інвойсу) №02491 від 20.03.2013р.

Враховуючи ціну товару за одну тону метричну (117, 00 дол. США) покупцем було повністю оплачено партію товару кількістю 11000 тон метричних.

Згідно п.2 ч.11 ст. 58 МК України витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості.

Таким чином, вартість заявленої до оформлення партії товару не перевищувала вартість оплаченого товару згідно вказаних вище платіжних доручень.

Виходячи з наведеного позивач при митному оформленні товару надав необхідні основні документи щодо визначення складових митної вартості товару, в тому числі і банківські документи щодо сплати за поставлений товар відповідно контракту, в яких відповідачем не було встановлено будь-яких розбіжностей, наявних ознак підробки, тобто у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів.

Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що позивачем поданий відповідачу достатній пакет документів (в тому числі і банківські платіжні документи щодо сплати за поставлений товар відповідно інвойсів) на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 МК

Разом з тим, відповідно ст. 264 МК України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

На час звернення з даними позовом у позивача ще не виникло право вимагати повернути на його користь надміру сплачені податки.

Таким чином, судом апеляційної інстанцій правильно зазначено про передчасність задоволення судом першої інстанції вимог про стягнення з Державного бюджету на користь ПАТ “Сумихімпром” сум надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 49236 грн. 88 коп. та надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 502216 грн. 18 коп.

Враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “Сумихімпром” відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

(підписи)

З оригіналом згідно