Ухвала суду № 38149207, 10.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/10857/13-к Головуючий у І інстанції Пошкурлат О.М.Провадження № 11-кп/780/296/14 Доповідач у 2 інстанції ШрольКатегорія 34 10.04.2014

УХВАЛА

Іменем України

07 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - В.Р.Шроля,

суддів - С.П. Панасюка, В.В.Загоруйка,

при секретарі С.В.Іщенко,

з участю прокурорів В.П.Красківського, О.М.Скітневської,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами потерпілого, обвинуваченого та його захисника на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 3-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Стягнуто з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_1 2284,66 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та на користь держави витрати по залученню експертів у розмірі 1564,80 грн. Вироком також вирішено питання щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він 27 серпня 2013 року близько 20 години 25 хвилин у темну пору доби, керуючи технічно справним автомобілем марки «ОРЕL Оmega», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, рухаючись у лівій смузі руху на 55 км+680м. автодороги сполученням «Київ-Чернігів» у межах населеного пункту с.Семиполки Броварського району Київської області, у напрямку від м. Києва до м. Чернігова, зі швидкістю 104 км/год., не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив п.2.3 «б» ПДР, перевищив дозволену у населених пунктах швидкість руху, чим порушив п. 12.4 ПДР, і,наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, не зменшив швидкість руху аж до зупинки, чим порушив п. 18.1 ПДР, при виявленні небезпеки для руху у вигляді пішохода, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, чим порушив п.12.3 ПДР, та здійснив наїзд на ОСОБА_1 який перетинав проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу зправа наліво відносно напрямку руху автомобіля автодороги сполученням «Київ-Чернігів», що у с. Семиполки Броварського району Київської області, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі потерпілий просить вирок змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок м'якості, неправильним вирішенням цивільного позову про відшкодування моральної шкоди та призначити ОСОБА_2 більш суворе покарання та стягнути з нього моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. В обґрунтування вимог потерпілий зазначає, що суд не звернув уваги на ті обставини, що обвинувачений йому майже не відшкодовував заподіяну шкоду, незважаючи на його скрутний матеріальний стан, не розкаявся у вчиненому, а при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд визначив її розмір без належного врахування глибини його душевних та фізичних страждань, а також значних вимушених змін у його укладі життя.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить фактично вирок змінити, пом'якшивши його становище шляхом призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, посилаючись на те, що судом при призначенні покарання не враховано, що він відразу після ДТП почав надавати фінансову допомогу, але йому зашкодили родичі потерпілого, а тому він змушений був пересилати кошти поштовими переказами, і позбавлення волі може бути перешкодою для належного виконання зобов'язань по відшкодуванню заподіяної шкоди.

В апеляційній скарзі захисник фактично просить вирок змінити шляхом застосування ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на те, що суд не належним чином оцінив ті обставини, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, вчинив необережне кримінальне правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв у його розкритті, почав надавати після ДТП потерпілому фінансову допомогу, але йому були створені перешкоди.

Заслухавши потерпілого, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та заперечив проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги потерпілого та підтримали свої апеляційні скарги, прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційних скарг захисника та обвинуваченого, заслухавши сторін у судових дебатах та останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Вирок у частині доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій сторонами у апеляційному порядку не оскаржується.

Покарання засудженому визначено з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України з урахуванням особи винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, вчинив злочин, що за ступенем тяжкості є тяжким, щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину. Зазначені обставинам суд надав належну оцінку і прийшов до вірного висновку про призначення покарання ОСОБА_2 у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.286 КК України.

З урахуванням позиції потерпілого про необхідність реального відбування покарання засудженим, що не відшкодував йому заподіяної моральної шкоди і лише у незначній мірі відшкодував заподіяну матеріальну шкоду, а також наслідків дорожньо -транспортної події у вигляді значного погіршення стану здоров'я потерпілого, покарання є домірним вчиненому і підстави для застосування ст.ст.69,75 КК України відсутні.

Також не підлягають задоволенню вимоги потерпілого про збільшення розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди, так як суд обґрунтовано , з урахуванням характеру та обсягу фізичних страждань потерпілого , вимушеної зміни його укладу життя, визначив її розмір у 50 000 грн., що є розумним, виваженим та справедливим.

Порушень норм кримінального процесуального закону, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин вирок є законним.

Керуючись ст.ст. 404,405,407,419 КПК України , колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2014 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Суддя: Суддя: Суддя: