Ухвала суду № 3814917, 12.05.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2009 року № 22а-9952/08 /9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого у справі судді Любашевського В.П.

суддів Богаченко С.І.

Довгополова О.М.

При секретарі судового засіданні Наконечній М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_2

на постанову господарського суду Хмельницької області від 08 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

21.03.2008 р. позивач ОСОБА_1 звернувся у господарський суд Хмельницької області із позовом до відповідача - ОСОБА_2. У позовній заяві просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ОСОБА_2 №1295041703/0 від 25.10.07 р. та №1295881703/2/88 від 08.01.08 р.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 08 травня 2008 рокупозов ОСОБА_1 задоволено та визнано нечинними податкові повідомлення - рішення ОСОБА_2 № 1295041703/0 від 25.10.07 р. про донарахування 2630,47 грн. податку з доходів фізичних осіб та 5260,94 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення - рішення № 1295881703/2/88 від 08.01.08 р. про донарахування 180 грн. податку з доходів фізичних осіб та 360 грн. штрафних санкцій. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що Працівниками ОСОБА_2 була проведена виїзна позапланова перевірка ОСОБА_1 м. Хмельницький з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2007 р., за результатами якої складено акт перевірки від 16.10.2007 р. № 5325/22-0/26572544.

Актом перевірки, зафіксовано факт отримання доходу у вигляді заробітної плати за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2007 р. громадянином Росії ОСОБА_3 в сумі 22491,93 грн., при цьому в порушення п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не утримувався податок з доходів фізичних осіб - нерезидентів у подвійному розмірі, в результаті чого недоутримано податку з доходів фізичних осіб на суму 2630,47 грн. Встановлено порушення п. п. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки не було укладено договір з нерезидентом ОСОБА_3 із зазначенням ставки податку, порушення п.п.1.20.1 ст.1 даного Закону щодо визначення ОСОБА_3 резидентом, оскільки ОСОБА_3 не подавав до податкового органу заяви про самостійне визначення резидентського статусу.

________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Виноградова В.В. ряд. ст. зв. № 2.11.4 суддя-доповідач Любашевський В.П.  

справа № 10/197-НА/ 5025 справа № 22а-9952/08/9102.doc

В результаті цього, внаслідок допущеного порушення податковим органом зроблено висновок про донарахування ОСОБА_1 м. Хмельницький 2630,47 грн. податку з доходів фізичних осіб згідно вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». На підставі акту перевірки від 16.10.2007р. № 5325/22-0/26572544 ОСОБА_2 прийнято податкове повідомлення-рішення № 1295041703/0 від 25.10.2007р. про донарахування позивачу 2630,47 грн. податку з доходів фізичних осіб та 5260,94 грн. штрафних санкцій.

ОСОБА_1, не погоджуючись з даним рішенням оскаржила його в адміністративному порядку до ОСОБА_2 (скарга від 02.11.2007р. №699) та ДПА у Хмельницькій області (скарга від 30.11.2007р. №798).

За результатами розгляду скарги від 30.11.2007 р. № 798, ДПА у Хмельницькій області рішенням від 27.12.2007 р. № 21905/Л/25-036 залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 1295041703/0 від 25.10.2007 р. про донарахування позивачу 2630,47 грн. податку з доходів фізичних осіб та 5260,94 грн. штрафних санкцій та збільшила на 180 грн. податок з доходів фізичних осіб та на 360 грн. суму штрафних санкцій з огляду на те, що відповідно до п.п. 6.1, 6.4.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» нерезиденти не мають права на отримання соціальної пільги, яка була надана ОСОБА_3 за січень-лютий 2007р..

Проте, оскаржувані рішення контролюючого органу визнано судом безпідставними, оскільки центр життєвих зв'язків та інтересів ОСОБА_3 в Україні. Наведене підтверджується тим, що ОСОБА_3 є чоловіком ОСОБА_4 місце проживання якої зареєстровано в м. Хмельницькому, а рішенням виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради Дунаєвецького району від 24.11.2005 р. за № 289 ОСОБА_3 зареєстрований помічником гр.. ОСОБА_5, що проживає у м. АДРЕСА_1 того, ОСОБА_3 перебуває в Україні не менше 183 дні протягом податкового року, оскільки з 01.01.2003 року по червень 2005 року працював за основним місцем роботи в кредитній спілці «Хмельничанка». Тому, твердження відповідача про те, що ОСОБА_3 у встановленому порядку не набув статус фізичної особи - резидента є безпідставним.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить постанову господарського суду Хмельницької області від 08 травня 2008 року у справі № 10/197-НА скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що ОСОБА_3 у встановленому порядку статус податкового резидента в Україні не набув, оскільки для його набуття, при оформленні дозволу на працевлаштування в Україні у порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення іноземцями та особами без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні», він обов'язково має подати до податкового органу заяву про самостійне визначення резидентського статусу, а податковий орган повинен повідомити працедавця такого іноземця про це визначення.

За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав:

Як встановлено судом, контролюючий орган приймаючи оскаржувані рішення дійшов висновку, що дохід у вигляді заробітної плати за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2007 р. отриманий громадянином Росії ОСОБА_3 в сумі 22491,93 грн. повинен оподатковуватися за ставкою що встановлена п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Так, вказаним пунктом 7.3 передбачено, що ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб. Підставою для такого висновку, став той факт, що ОСОБА_3 у встановленому порядку не звернувся до податкового органу із заявою про самостійне визначення резидентського статусу. Проте, суд апеляційної інстанції вважає такий висновок та доводи апеляційної скарги безпідставним, оскільки згідно з п. 1.20.1. закону фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих Інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Згідно із Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (ст. 2). При цьому у статті 3 цього Закону надаються наступні визначення термінів: «місце перебування» - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; «місце проживання» -адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Судом першої інстанції вірно встановлено що центр життєвих зв'язків та інтересів ОСОБА_3 в Україні, оскільки він є чоловіком ОСОБА_4 місце проживання якої зареєстровано в м. Хмельницькому, а рішенням виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради Дунаєвецького району від 24.11.2005 р. за № 289 ОСОБА_3 зареєстрований помічником гр.. ОСОБА_5, що проживає у м. АДРЕСА_1 того, ОСОБА_3 перебуває в Україні більше 183 дні протягом податкового року, оскільки з 01.01.2003 року по червень 2005 року працював за основним місцем роботи в кредитній спілці «Хмельничанка». Тому, доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 у встановленому порядку не набув статус фізичної особи - резидента є безпідставним.

Таким чином, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено його з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 08 травня 2008 року у справі № 10/197-НА - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя В. П. Любашевський

 Судді С. І. Богаченко

О. М. Довгополов