Ухвала суду № 38147728, 02.04.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/3042/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Маренич І.В.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Чернівці та Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівці до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Чернівці про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача кошти в сумі 1945,32 грн.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача кошти в сумі 1170,69 грн. на користь позивача. В інші частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову в частині задоволених позовних вимог.

В свою чергу, позивач не погоджуючись із судовим рішенням, також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

Від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позивач в судове не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем в період з вересня по листопад 2013 року щомісяця направлялись відповідачу акти звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які підписані позивачем та відповідачем.

Фондом за червень-серпень 2013 року не було прийнято до заліку та відшкодування на виплату пенсій особам, які отримали каліцтво на території держав-учасниць СНД, тобто за межами держави України кошти в сумі 1945,32 грн.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів факт встановлення причинного зв'язку смерті інваліда з наслідками раніше отриманого каліцтва чи професійного захворювання, а тому до відшкодування належить лише частина заявленої суми коштів.

За змістом ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон) визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій, по яким виник спір.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

В свою чергу, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Нормами п. 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону, відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків, також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 п. 3 розділу XI Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Таким чином, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

У відповідності до абз. 7 п. 3 розділу XI Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Вимогами ст. 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Отже, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі такої виплати органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

В силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вказана правова позиція з даного спірного питання викладена у постановах Верховного Суду України у справах № 21-361а11 від 21.11.2011 року та № 21-333а11 від 05.12.2011 року.

Що ж стосується вимоги позивача щодо включення саме суми допомоги на поховання, виплаченої сім'ї померлих, які отримували пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в частині, що підлягає відшкодуванню відповідно до п.4 Порядку, то слід зазначити, що у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів (ч.8 та 9 ст. 34 Закону № 1105-ХГУ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року №826 "Про затвердження порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" із змінами, внесеними від 25.08.2004 року № 1112, та постановою правління Фонду від 06.03.2006 року №13 передбачено, що витрати на поховання проводяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Тобто, в постановах чітко зазначено, що допомога на поховання відшкодовується Фондом тільки у тому випадку, якщо смерть настала за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджено висновками спеціальних медичних закладів. Жодного висновку спеціального медичного закладу управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці не надавалося, також його не має і в доказах, що надавалися управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернівцях до позову.

Підпунктом з) п.1.1 загальних положень Порядку встановлення медико-соціальної експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 року №212, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 22.03.1996 року за №136/1161, із змінами і доповненнями, внесене ми наказом міністерства охорони здоров'я України від 05.08.1998 року №238 встановлено, що на медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) покладено обов'язок встановлення причинного зв'язку смерті інвалідів з наслідками раніше отриманого каліцтва чи професійним захворюванням.

Разом з тим, п.1.8 згаданого порядку визначено, що на запит підприємства, установи, організації медико-соціальні експертні комісії на підставі даних медекспертної справи, довідки про причину смерті або даних патолого-анатомічного розтину видають висновки про причинний зв'язок смерті інваліда з наслідком раніше отримання трудового каліцтва професійного захворювання.

Отже, враховуючи те, що позивачем не дотримано вищезазначеної процедури, то не має і правових підстав відшкодовувати суми витрат на поховання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Чернівці та Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівці, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Смілянець Е. С.

Матохнюк Д.Б.