Ухвала суду № 38140099, 03.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 р.Справа № 818/89/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 818/89/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах

до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції (далі - відповідач) про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26.11.2013 року ВП №40981623.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах -задоволено.

Скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26.11.2013 року ВП №40981623.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.11.2013 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції прийнято постанову ВП №40981623 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання рішення УПФУ України в м. Суми № 4603 від 27.05.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 170 грн. з посиланням на п.8 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.4).

Підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження є зазначення неповної адреси боржника (м. Суми, вул. Супруна, буд.17, гурт.).

Не погодившись із вказаною постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець прийняв оскаржувану постанову від 26.11.2013 року ВП №40981623 про відмову у відкритті виконавчого провадження всупереч вимогам ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим її необхідно скасувати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Правовідносини з приводу примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження визначено як завершальну стадію судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Вимоги до виконавчого документа визначено статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по - батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що обставини, на які посилається державний виконавець як на підставу відмови у відкритті виконавчого провадження, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки зі змісту копії рішення УПФУ України в м. Суми № 4603 від 27.05.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 170 грн. вбачається, що даний виконавчий документ відповідає всім встановленим вимогам, в тому числі і щодо адреси місця проживання боржника (м. Суми, вул. Супруна, буд.17, гурт.), оскільки саме така адреса вказана як у відомостях з реєстру страхувальників (а.с.20), так і у витязі з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.21-22).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем.

Тобто, місцем проживання фізичної особи може бути як житловий будинок, так і квартира або гуртожиток, а тому позивачем у виконавчому документі вказана правильна та повна адреса стягувача як "м. Суми, вул. Супруна, буд.17, гурт.".

З огляду на викладене, посилання державного виконавця на зазначення неповної адреси боржника у виконавчому документі є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що державний виконавець прийняв оскаржувану постанову від 26.11.2013 року ВП№40981623 про відмову у відкритті виконавчого провадження всупереч вимогам ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 818/89/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.