Ухвала суду № 38132063, 08.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2014 р. м. Київ К/800/8337/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства «Діоніс»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 року

у справі № 876/7292/13

за позовомПриватного підприємства «Діоніс»доБорщівської міжрайонної державної податкової інспекції у Тернопільській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Діоніс» (далі по тексту - позивач, ПП «Діоніс») звернулось з позовом до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції у Тернопільській області (далі по тексту - відповідач, МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 року скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу МДПІ, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ПП «Діоніс» залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що МДПІ проведено планову перевірку ПП «Діоніс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року та правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт від 08.11.2012 року № 816/22-00/32517357.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 1.14.1.230 ст. 14, ст. 240, ст. 250, ст. 269, ст. 270, ст. 271, п. 287,6 ст. 287, пп. 14.1.185, пп.14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185 , п. 186.4 ст. 186, п. 187,1 ст. 187, п. 189.4 ст. 189 п. 195.1.1 ст. 195, п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, МДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 04.12.2012 року №0000262302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ за основним платежем на 131934,00 грн., застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 32984,00 грн. та нарахована пеня у розмірі 7429,40 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковим органом залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки МДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пп. «а» та «г» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) постачання товарів у межах договору комісії є об'єктом оподаткування ПДВ, якщо місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПК України.

Згідно п. 189.4 ст. 189 ПК України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до п. 189.6. ст. 189 ПК України норми пунктів 189.3 - 189.5 цієї статті не поширюються на операції з експортування товарів за межі митної території України або з ввезення на митну територію України товарів у межах зазначених договорів.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань в разі експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України передбачено, що з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України;

Відповідно до п. 200.16 ст. 200 ПК України у разі, якщо платник податку експортує товари за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Українські аграрні інвестиції» (Постачальник) та ПП «Діоніс» (Покупець) було укладено договір поставки № 96/02 від 16.02.2012 року.

На виконання умов вищевказаного договору Постачальник поставив Покупцю зерно сої врожаю 2011 року в кількості 200 тонн на загальну суму 780 000 грн.

ПП «Діоніс» отримано від TOB «Українські аграрні інвестиції» податкову накладну від 20.02.2012 року №18, що відображено в акті перевірки.

16.02.2012 року між ДП «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів» (Зберігач) та ПП «Діоніс» (Поклажодавець) укладено договір зберігання № 17, відповідно до умов якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання та проводить сушку і очистку насіння сої в кількості 200 тонн. Початок зберігання 16.02.2012 року. Поклажодавець передає майно Зберігачу в смт. Дунаївці. За фактичний строк зберігання ПП «Діоніс» оплачує послуги зі зберігання щомісячно.

Крім того, 16.02.2012 року між ПП «Діоніс» (комітент) та TOB «Українські аграрні інвестиції» (комісіонер) укладено договір комісії №96-К, відповідно до умов якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується по дорученню комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені операції по продажу сої для промислової переробки по ціні не нижче 435 доларів США за 1 тону товару за межі митного кордону України. Відповідно до умов договору комітент сплачує комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 1,20 грн. з ПДВ за 1 тонну товару.

В додатковій угоді до даного договору зазначено, що місце передачі товару від комітента до комісіонера ж/д ст. Удрицьк, ж/д ст. Херсон порт.

Згідно акта прийому - передачі від 23.03.2012 року комітент доставив комісіонеру товар (сою) в кількості 189,9 тонн на суму 659670 грн. Станція передачі товару комісіонеру - Удрицьк.

01.03.2012 року між ПП «Діоніс» (замовник) та TOB «Компанія Мелагрейн» (виконавець ) укладено договір доручення № 010312/141-е на транспортно- експидаційне обслуговування, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з організації замовлення та подачі транспортних засобів до місця відвантаження, виконавець виконує обов'язки вантажовідправника по залізниці.

Також, 01.03.2012 року між ПП «Діоніс» (Довіритель) та TOB «Компанія Мелагрейн» (Повірений) було укладено договір № 010312/47-п на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до умов якого Повірений бере на себе зобов'язання від імені та за рахунок Довірителя транспортно-експедиційне обслуговування вантажу, а також забезпечити всіх необхідних супровідних документів.

Фактичне виконання умов договору № 010312/47-п підтверджується матеріалами справи, зокрема - актом здачі-прийняття робіт, платіжним дорученням, тощо.

16.02.2012 року між TOB «Українські аграрні інвестиції надалі (продавець) та UkrFanr. Funding Limited (Кіпр) надалі (покупець) укладено контракт № 127 (далі - контракт) відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити соєві боби для технічних потреб,насипом, врожаю 2011 року. Загальна кількість товару - 9 тис. метричних тонн.

Згідно пп. 6.1.1 п. 6 вищевказаного контракту TOB «Українські аграрні інвестиції» (Продавець) зобов'язується укласти з перевізником за свій рахунок договір перевезення товару до пункту передачі Товару.

Підпунктом 6.1.2 п. 6 контракту передбачено, що продавець бере на себе зобов'язання оформити за свій рахунок супровідну документацію на Товар, а саме: товаро-транспортні (залізничні накладні) з відмітками митниці, рахунок - фактуру, експортні декларації, сертифікати якості елеватора, сертифікати походження товару, фітосанітарний сертифікат, сертифікат радіоактивності.

Згідно п. 2 додатку до контракту вантажовідправником товару буде ТОВ «Компанія Мелагрейн».

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно звіту комісіонера № 1 до договору комісії №96-К ТОВ «Українські аграрні інвестиції» виконало свої обов'язки, як комісіонера, що також підтверджується вантажною митною декларацією про вивезення сої за межі України та залізничними накладними про вивезення сої за межі України.

Отже, експорт товарів із залученням комісіонера не впливає на порядок визначення податкових зобов'язань з ПДВ. Право на застосування нульової ставки ПДВ і відповідно на отримання бюджетного відшкодування має лише продавець експортної продукції - її власник .

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що ПП «Діоніс» застосувало нульову ставку з податку на додану вартість, та, відповідно, не нараховувало податкове зобов'язання з ПДВ за березень 2012 року на суму 131 934 грн. при передачі товару на комісію, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

За таких обставин, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 року підлягає скасуванню, а постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Діоніс» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 року - скасувати.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов