Ухвала суду № 38131870, 03.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2014 р. м. Київ К/800/63081/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В., Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області на постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії,-

у с т а н о в и л а:

В липні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною.

Постановою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради щодо виплати допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18.03.2013 року до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому ніж прожитковий мінімум для дітей до 6 років та зобов'язано відповідача провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18.03.2013 року до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з урахуванням проведених виплат. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що відносини щодо виплати допомоги за період з 18.03.2013 року до досягнення дитиною трирічного віку особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, поширюються норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. З цим висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження, та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років з 18 березня 2013 року по 24 січня 2016 року, є застрахованою особою в системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування. На підставі заяви ОСОБА_4 відповідачем було призначено виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Розмір виплати вищевказаної допомоги складає 130 гривень щомісячно.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (зі змінами в редакції Закону від 22.03.2001 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

З 01.01.2008 року Верховною Радою України внесені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», виклавши частину першу статті 15 в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень» (пункт 23 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).

Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До 1 січня 2008 року (дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VІ) правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширювалася на осіб незастрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу II Закону № 107-VІ були внесені відповідні зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Зокрема, змінами до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VІ, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VІ щодо виключення статей 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VІ було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення №10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , а з 01 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України «Про держану допомогу сім'ям з дітьми».

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону України «Про державу допомогу сім'ям з дітьми» (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на виконання статті 45 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» Кабінетом Міністрів України не визначалися.

В подальшому, ані Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», ані іншими Законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж у Законах України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»

Отже, на відносини щодо виплати з 01.03.2013 року допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, поширюються норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що дії відповідача щодо призначення, нарахування та виплати сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку нижче прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років за період з 18.03.2013 року є протиправною та такими, що суперечать діючому законодавству, а тому обґрунтовано та правомірно зобов'язали відповідача провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з урахуванням проведених виплат.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

з оригіналом згідно

помічник судді А.О. Кулеша