Ухвала суду № 38125931, 02.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19896/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірель Трейд» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Мірель Трейд» звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі від 30 серпня 2013 року №0007332203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Оболонському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Мірель Трейд» (ПН 37688432) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Абсолют Компані» (ПН 30782478), ТОВ «Мірель Фудз» (ПН 37143146) за період з 01.01.2013 по 28.02.2013р., за результатами якої складено акт від 19.08.2013р. №356/56-54-22-03-07/37688432.

В ході проведення перевірки ТОВ «Мірель Трейд» встановлено порушення: пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п. 138.2 ст.138, пп.138.1.9. пп.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ТОВ «Мірель Трейд» позбавлено права включення до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2013 суми витрат в розмірі 2336704 грн.; п.185.1 ст.185, п.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198, ст.201.10 Податкового кодексу України, за період з 01.01.2013р. по 28.02.2013р. в розмірі 482499грн.

На підставі акту від 19.08.2013р. №356/56-54-22-03-07/37688432, ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, прийняло податкове-повідомлення рішення від 30.08.2013р. №007332203, за платежем податок на додану вартість, на загальну суму 723748,50грн., з яких за основним платежем 482499грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 241249,5грн.

З акту перевірки вбачається, що за період 01.01.2013 року по 28.02.2013 року ТОВ «Мірель Трейд» задекларовано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 15430 грн. та/або податку, що підлягає (підлягав) бюджетному відшкодуванню у сумі 0 грн. Проведеною перевіркою ТОВ «Мірель Трейд» при взаємовідносинах з ТОВ «Абсолют Компані» (ПН 30782478), ТОВ «Мірель Фудз», (ПН 37143146) встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за перевіряємий період на загальну суму 482498,66 грн.

Позивач мав господарські відносини з ТОВ «Мірель Фудз», відповідно до договору поставки №02/07 від 02 липня 2012р.

Відповідачем при проведенні перевірки використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби №1615/22-9/37143146 від 13.05.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МІРЕЛЬ ФУДЗ», код за ЄДРПОУ 37143146 щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за січень 2013 року» та зроблено висновок про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за лютий 2013 року, які підпадають під визначення п.п. 14.1.27 ст.14, ст.185, ст.198 Податкового кодексу.

ТОВ «Мірель Трейд» мало господарські відносини з ТОВ «Абсолют Компані» (ПН 30782478), відповідно до договору поставки №1218 від 27 грудня 2012р.

Відповідачем при проведенні перевірки використано акт №1624/22.8/30782478 від 13.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Абсолют Компані" (ПН 30782478) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.01.2010р. по 31.03.2013р.».

Податковим органом зроблено висновок про те, що, продукти харчування, що реалізовані ТОВ «Абсолют Компані» для ТОВ «Мірель Трейд» являються імпортованими товарами. Однак, відповідно до поданої ТОВ «Абсолют Компані» податкової декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2013 року від 09.05.2013 року за № 9026852867 та від 20.03.2013 року № 9014744927 відповідно рядок 12.1 «обсяг придбання, податок на додану вартість, сплачений митним органам» не містить жодного значення, а згідно даних АРМ «Митниця» не встановлено зареєстрованих ВМД. Встановлене дає можливість стверджувати, що ТОВ «Абсолют Компані» не здійснювало імпортних операцій у січні та лютому 2013 року, а тому не одержувало у власність продукції імпортного походження торгових марок MIKADO, LORELLE тощо. Даний факт виключає можливість ТОВ «Абсолют Компані» здійснити поставку консервованої продукції та макаронних виробів вищевказаних марок для ТОВ «Мірель Трейд» у січні та лютому 2013 року.

На підтвердження реального здійснення господарської діяльності в матеріалах справи містяться копії договорів, акти прийому-передачі виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, специфікації, заявки, митні декларації.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки них не внесено відповідних змін.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Оболонському районі податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2013 року №0007332203.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2014 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 03.04.2014 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:Л.М. Гром, М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.