Ухвала суду № 38118923, 01.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10384/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2013 р. у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову вказав на те, що послуги у підприємств контрагентів не отримувалися, та як наслідок не були використані в межах своєї господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВАТ «ГК «Либідь» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Центргаз», ТОВ «Вл-Тео» за лютий та квітень 2012 року. Результати перевірки оформлені актом № 298/22-90/02573533 від 04.02.2013 року.

Перевіркою ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» яке мало правові взаємовідносини з ТОВ «Центргаз» і ТОВ «Вл-Тео» встановлено порушення п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.п.201.4, 201.6, 201.8 ст.201 Податкового кодексу України,

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги підпункту п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.п.201.4, 201.6, 201.8 ст.201 Податкового кодексу України а саме завищено суму податку на додану вартість на загальну суму 146 537,00грн., в тому числі за лютий 2012 року - 68 434,00грн. та квітень 2012 року - 78 103,00грн.

Відповідачем були використані Акти ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, а саме від 26.11.2012 року № 2150/22-00/31946188 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Центргаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 14.11.2012 року, в якому встановлено, що якщо господарська операція фактично не відбувалася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін фактів щодо реального здійснення господарської операції та від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ДПІ від 09.07.2012 року № 606/22-225/24790403 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вл-Тео» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків контрагентом-постачальником ТОВ «Стоміль Санок Україна» та контрагентами-покупцями за період квітень 2012 року, в якому наведено, що за результатами аналізу та здійснених заходів не можливо підтвердити реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Вл-Тео» у квітні 2012 року.

З вищевикладеного податковий орган дійшов висновку про те, що відповідно до ст.ст.203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, правочини щодо оформлення будь-яких документів між ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» та ТОВ «Центргаз» і ТОВ «Вл-Тео» протягом перевіряємого періоду є недійсними з моменту їх вчинення.

20.02.2013 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від № 00002132290 яким, згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 219 806,00грн. з якої основний платіж 146 537,00грн. та штрафна санкція у розмірі 73 269,00грн.

Подане позивачем оскарження на податкове повідомлення - рішення рішенням від 25.04.2013 року № 3861/10/12-1-03 Державної податкової служби у м. Києві про результати розгляду первинної скарги скасовано податкове повідомлення - рішення від 20.02.2013 року № 00002132290 в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 36 634,50грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Після чого, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.05.2013 року № 00007162290 яким, згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 183 171,00грн. з якої основний платіж 146 537,00грн. та штрафна санкція у розмірі 36 634,00грн.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» звернулося до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, вказав на відсутність підтвердження про рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Центргаз» 01.02.2012 року укладено договір № 49, предметом якого є наступне: Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе обов'язок на свій ризик, власними силами та засобами виконати ремонтні роботи в приміщенні Готельного комплексу «Либідь», пожежні сходи 10, 9, 7, 6, 5, 4 поверхи, згідно договірної ціни. Місце проведення робіт: м. Київ, площа Перемоги, 1. Згідно п.2.1 договору, загальна вартість робіт згідно з Договірною ціною складає 410 602,80грн. у т.ч. ПДВ 68 433,80грн. В п.4.2 договору зазначено, що Замовник оплачує виконані Підрядником роботи на підставі актів прийому виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) протягом 60 днів з дня їх підписання уповноваженими особами сторін. В п.11.1 встановлено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору сторонами підписані довідка про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року, підсумкова відомість ресурсів, локальний кошторис № 2-1-1 на ремонтні роботи (будівельні), договірна ціна на ремонтні роботи станом на 01.02.2012 року, підсумкова відомість ресурсів (витрати по факту), а позивачем надана податкова накладна № 38 від 29.02.2012 року за виконання ремонтних робіт на суму 410 602,80грн. у т.ч. ПДВ 68 433,80грн., яка в подальшому була включена позивачем до складу податкового кредиту в лютому 2012 року.

Проте, позивачем не було надано акт прийому виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), як це прописано сторонами в п.4.2 договору та який є підставою для оплати позивачем виконаних робіт Підрядником.

Також, колегія суддів звертає увагу на висновки суду першої інстанції, що надані документи (крім довідки про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року) складені та підписані односторонньо Підрядником, документи підписані невідомими особами, а саме без зазначення прізвищ, посад, в довідці про вартість виконаних будівельних робіт зазначена вартість будівельних робіт по будівництву, але ж ні як по ремонту.

Крім того, як вже було вірно встановлено, відповідно до локального кошторису № 2-1-1 на ремонтні роботи (будівельні) передбачені: ремонт стелі (перетирка, ґрунтовка, окраска, шпаклювання), ремонт стін (розмивка стін, відбиття шпаклівки, вирівнювання, шпаклювання, окраска), тобто ремонт пожежних сходів, як зазначено в п.1.1 договору, кошторисом не передбачений.

Отже, із аналізу вищевикладеного можна зробити висновок, що позивачем не підтверджено, які саме роботи були виконані контрагентом ТОВ «Центргаз» за договором № 49 від 01.02.2012 року, їх вартість за одиницю виміру та на яку загальну суму, якими трудовими ресурсами виконувалися роботи.

Відповідно до акту ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 26.11.2012 року № 2150/22-00/31946188 встановлені наступні факти: у ліквідатора відсутні договори, акти виконаних робіт, прибуткові та видаткові накладні, накладні, акти звірок, банківські виписки, печатки, штампи, бланки, первинні документи фінансово - господарської діяльності TOB «Центргаз», на запити ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Миколаєва УМВС повідомило, що згідно регіональної бази даних АІС ДАІ «Автомобіль» на території Миколаївської області транспортних засобів за TOB «Центргаз» не зареєстровано, Управління Держкомзему у м. Миколаєві повідомило, що згідно наявних даних державного земельного кадастру інформація про наявність зареєстрованих земельних ділянок за TOB «Центргаз» відсутня, КП «ММБТІ» м. Миколаєва повідомило, що згідно обліку бюро, право власності на нерухоме майно за TOB «Центргаз» не зареєстровано. Також, на підприємстві ТОВ «Центргаз» в І кварталі 2012 року згідно відомостей про суми отриманого доходу і утриманого податку з фізичних осіб за формою 1-ДФ працювало 5 осіб.

Таким чином, вищеперелічені документи по виконанню робіт, не можуть бути підтвердженням виконання умов договору та спростовують реальне та фактичне здійснення господарської операції.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вл-Тео» 01.04.2012 року укладено договір № 4/11, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику консультаційні послуги з економічних питань здійснення господарської діяльності Замовника, усно, на підставі Запита або Замовлення Замовника. Згідно п.2.1 договору, Виконавець зобов'язаний, зокрема, надавати консультаційні послуги Замовнику в межах переліку послуг зазначеного п. 1.1. цього Договору, належним чином, в повному обсязі та в строк. Відповідно до п.4.2 договору, факт надання Виконавцем послуг підтверджується підписанням сторонами акту прийому-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту настання кінцевого строку надання певних видів послуг. Загальна вартість послуг Виконавця, за умовами чинного Договору, становить 276 307,20грн. у т.ч. ПДВ 46 051,20грн. Оплата послуг Виконавця здійснюється шляхом перерахування Замовником грошових коштів на рахунок Виконавця. (п.п.5.1, 5.2 договору) Договір набуває юридичної сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Також, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вл-Тео» 01.04.2012 року укладено ще один договір № 31/11, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню консультаційних послуг з бухгалтерського обліку та оподаткування, з питань, з якими Замовник звернувся. В п.4.1 договору зазначено, що після надання послуг, передбачених цим Договором, Виконавець надає Замовнику акт наданих послуг. Виконавець надає послуги Замовнику в період з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року. Згідно п.п.6.1.1, п.6.2 договору вартість послуг складає 192 312,00грн. у т.ч. ПДВ 32 052,00грн. Оплата здійснюється Замовником у безготівковій формі шляхом перерахування суми винагороди на поточний рахунок Виконавця.

На виконання умов договору сторонами 30.04.2012 року підписаний акт прийому-передачі наданих послуг по договору № 4/11 від 01.04.2012 року на суму 276 307,20грн. у т.ч. ПДВ 46 051,20грн., та по договору № 31/11 від 01.04.2012 року на суму 192 312,00грн. у т.ч. ПДВ 32 052,00грн., в яких зазначено, що консультаційні послуги, відповідно до умов договорів, надані Виконавцем в повному обсязі та у Замовника немає жодних претензій.

Однак, необхідної інформації для підтвердження виконання умов договору, а саме: які надавалися консультації позивачу, яким чином вони відбувались його форма, особи які надавали зазначені послуги, дати, об'єми, одиниці виміру та її вартість були відсутні.

За договором № 4/11 від 01.04.2012 року ТОВ «Вл-Тео», виписана на ім'я позивача податкова накладна № 14 від 30.04.2012 року за консультаційні послуги на суму 276 307,20грн. у т.ч. ПДВ 46 051,20грн., яка в подальшому була включена позивачем до складу податкового кредиту в квітні 2012 року.

За договором № 31/11 від 01.04.2012 року ТОВ «Вл-Тео», виписана на ім'я позивача податкова накладна № 15 від 30.04.2012 року за консультаційні послуги на суму 192 312,00грн. у т.ч. ПДВ 32 052,00грн., яка в подальшому була включена позивачем до складу податкового кредиту в квітні 2012 року.

Проте, будь-яких інших документів в якості доказів на підтвердження виконання договорів про надання консультаційних послуг, позивачем надано не було.

Також, в матеріалах справи відсутні докази розрахунків між названими суб'єктами господарювання за послуги, та позивачем не доведено, із яких тарифів та за які вимірні одиниці сторонами встановлювалася сума по договорам № 4/11 та № 31/11 від 01.04.2012 року. На виконання умов договору відсутні особи які надають такі консультації, їх прізвище, посади, освіти тощо.

Колегія суддів звертає увагу на висновки суду першої інстанції, що відповідно до довідки АА № 484077 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про реєстрацію ТОВ «Вл-Тео» до видів діяльності за КВЕД відносяться: оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівля іншими продуктами харчування, оптова торгівля одягом, оптова торгівля посудом, виробами зі скла, фарфору та кераміки, шпалерами та засобами для чищення, надання інших комерційних послуг.

Отже, надання підприємством консультаційних послуг з економічних і бухгалтерських питань, в переліку зареєстрованих видів діяльності підприємства, відсутні. Із зазначеного можна зробити висновок, що підприємство здійснювало діяльність яка за ним не зареєстрована.

З використаного акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ДПС від 09.07.2012 року № 606/22-225/24790403 встановлені наступні факти: у керівника та засновника товариства ОСОБА_2 відсутня вся первинна документація фінансово - господарської діяльності TOB «Вл-Тео» та він не пам'ятає з якими саме підприємствами-контрагентами співпрацював, крім того, він зазначив, що основна діяльність його підприємства була оптова діяльність будівельними матеріалами, на запити ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Миколаєва УМВС повідомило, що згідно регіональної бази даних АІС ДАІ «Автомобіль» на території Миколаївської області транспортних засобів за TOB «Вл-Тео» не зареєстровано, Управління Держкомзему у м. Миколаєві повідомило, що згідно наявних даних державного земельного кадастру інформація про наявність зареєстрованих земельних ділянок за TOB «Вл-Тео» відсутня, КП «ММБТІ» м. Миколаєва повідомило, що згідно обліку бюро, право власності на нерухоме майно за TOB «Вл-Тео» не зареєстровано. Також, на підприємстві ТОВ «Вл-Тео» в І кварталі 2012 року згідно відомостей про суми отриманого доходу і утриманого податку з фізичних осіб за формою 1-ДФ працювало 2 особи.

Вказані факти унеможливлюють виконання умов за договорами укладеними з позивачем та TOB «Центргаз», TOB «Вл-Тео».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України за № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

У відповідності до даних правових норм необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Так, позивачем послуги у підприємств контрагентів не отримувалися, та як наслідок не були використані в межах своєї господарської діяльності, тому позивачем безпідставно включені в лютому та квітні 2012 року в складі податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Центргаз» та ТОВ «Вл-Тео», у зв'язку з недоведеністю придбання у останніх послуг.

З наведеного витікає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Центргаз» та ТОВ «Вл-Тео» здійснювалися за межах звичайної господарської діяльності позивача, не є реальними, не відповідають дійсному економічному змісту для отримання доходу та не підтверджені необхідними документами, що є свідченням недобросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Отже у ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» неправомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Центргаз» та ТОВ «Вл-Тео», а висновки акту перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість є вірними, тому, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не був доведений факт підтвердження про рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.