Ухвала суду № 38118601, 01.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12659/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітіс груп" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітіс груп" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2013 №№0001192290, 0001202290, 0001212290 та №0001222290, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітіс груп" відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби була проведена планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.09.2012р. Результати перевірки оформлені актом № 83/22-90/36126345 від 16.01.2013 року.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, встановлено допущення позивачем порушень, а саме: - пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2012 року в сумі 111 208,00 грн. та завищено від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 2 484 916,00 грн.; - п. 185.1, п. 186.4, п. 188.1, п. 187.1, п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п. 198.3, п. 198.6 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 388 719,00 грн., завищено залишок від'ємного значення по податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 131 542,00 грн. і завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 57 550,00 грн.

30.01.2013 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001192290, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 139 010,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 111 208,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 27 802,00 грн.;

- №0001202290, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 583 078,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 388 719,00 грн. та штрафними (фінансовими санкціями) в сумі 194 359,50 грн.

- №0001212290, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 484 916,00 грн.

- №0001222290, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 131 542,00 грн.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітіс груп" звернулося до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Згідно до п. 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат регулюються статтями 138, 139 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Вітіс Груп» укладено договір поставки товарів та надання послуг №24940 від 15.04.2011 з ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», предметом якого є: надання постачальникові рекламних, інформаційних, маркетингових та інших послуг у порядку та згідно з додатковими угодами, та додаткам до цього договору; надання рекламних та інших послуг підтверджується актами приймання наданих послуг; надання постачальнику послуг з логістики товарів згідно з процедурою та умовами, які вказані в додатку № 6 до договору.

Постачальник постачає та передає у власність «Метро» а «Метро» приймає та оплачує товари згідно з замовленнями «Метро» та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору. Метро надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наводиться перелік товарів, що поставляється за цим договором, ціни. Договір підписано з боку ТОВ «Вітіс Груп» директором Мазуром С.А., з боку ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» начальником управління Департаменту закупівлі продовольчих та непродовольчих товарів паном Дімітровим Р. та менеджером із закупівлі товарів паном Шевченко.

Отже, витрати, понесені ТОВ «Вітіс Груп» після моменту поставки товару, визначеного договорами, не є витратами на збут ТОВ «Вітіс Груп», а є безпосередньо витратами покупців поставленого ТОВ «Вітіс Груп» товару.

Таким чином, в порушення п.п. 14.1 .27 та п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 , п.138.2 , п. 138.4 та п. 138.8 ст. 138, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового Кодексу України ТОВ «Вітіс Груп» безпідставно віднесено до інших витрат, а саме до витрат на збут вартість отриманих послуг з мерчендайзингу, послуг по просуванню товарів, маркетингових послуг, послуг з організації, стимулюванню збуту товарів, послуг з контролю ефективності співпраці, тощо на загальну суму 2 538 701 грн.

Як вбачається з проведеної перевірки податкового органу відображено показник у рядку 06 Декларації „інші витрати" за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року на підставі аналізу бухгалтерських рахунків, видаткових накладних, актів виконаних робіт, наданих послуг, виписок банку, договорів та інших документів було встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників на загальну суму 3 068 265грн., в тому числі: за 4 квартал 2011 року в сумі 703 450грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 532 921грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 707 793 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 1 124 101грн.

Так, в порушення п.п. 14.1 .27 тап. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 , п.138.2 , п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового Кодексу України ТОВ «Вітіс Груп» безпідставно віднесено до інших витрат, а саме до витрат на збут вартість отриманих послуг з мерчендайзингу, послуг по просуванню товарів, маркетингових послуг, послуг з організації, стимулюванню збуту товарів, послуг з контролю ефективності співпраці, тощо на загальну суму 2 538 701 грн., в тому числі: за З квартал 2011 року в сумі 703 450 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 532 921 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 707 793 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 594 537 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ "Вітіс Груп" безпідставно віднесено до складу інших витрат, а саме витрат на збут вартість товару, безоплатно переданого на сертифікацію, лабораторне дослідження, дегустацію в сумі 529 564,00 грн., оскільки дані витрати повинні формувати собівартість реалізованих товарів та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доход від реалізації таких товарів.

Щодо завищення сум податкового кредиту з податку на додану вартість та не сплати позивачем суми податку на додану вартість з окремих операцій колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 185.1 Податкового кодексу України 185.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1. Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно п.п. "б" п. 186.3 Податкового кодексу України місцем постачання рекламних послуг послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Так, відповідно до п. 186.4. Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

14.12.2010р. між ТОВ "Вітіс Груп" та компанією "Les Grands Chais de France" укладено договір про надання маркетингових послуг №2.

Згідно з умовами зазначеного вище Договору Компанія-нерезидент, що діє як Замовник, доручає Виконавцю - ТОВ «ВІТІС ГРУП» надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника: можливості та перспективи ведення комерційних операцій в Україні; визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку; попит на продукцію Замовника; можливість та доцільність проведення рекламних кампаній; введення Товару (Марки «Grand Sud») в торгівельні точки Metro.

Виконавець зобов'язується самостійно організовувати роботу з проведення маркетингових досліджень. Замовник зобов'язується виплачувати Виконавцю плату за надані послуги шляхом банківського переводу згідно з сумами накладних, що є частиною Договору, на умовах попередньої оплати. Валюта розрахунку - євро.

Виконання умов Договору щодо надання - отримання Сторонами маркетингових послуг підтверджується Актами приймання наданих послуг, в яких зазначається відповідна вартість наданих - отриманих послуг включаючи суму ПДВ.

Усі правовідносини, що виникають при виконанні Договору, регулюються цим Договором та відповідними нормами чинного законодавства України.

Згідно акту приймання наданих послуг від 05.01.2012р. виконавцем надано, а замовником прийнято послуги загальною вартістю 25 000 євро, або 258 629,00 грн.

У той же час, відповідно до укладеного договору про надання маркетингових послуг між ТОВ "Вітіс Груп" та компанією "Les Grands Chais de France" від 14.12.2010р. №2, сторони домовились про виконання саме маркетингових досліджень, а не про надання рекламних послуг, а тому місцем постачання послуг визнається місце реєстрації постачальника, тобто ТОВ "Вітіс Груп".

З огляду на наведене, податковим органом зроблено вірні висновки про те, що ТОВ "Вітіс Груп" занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень у сумі 51 726,00 грн.

Крім того, суд погоджується з висновком податкового органу про безпідставне внесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість з вартості послуг з мерчендайзингу, послуг по просуванню товарів, маркетингових послуг, послуг з організації, стимулюванню збуту товарів, послуг з контролю ефективності співпраці на суму 526 085,00 грн., виходячи з наступних обставин.

Згідно п.п. 14.1 .27 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до вимог п.п. 14.1 .36 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та / або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та / або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Виходячи із зазначеного, витрати, понесені ТОВ «Вітіс Груп» після моменту поставки товару, визначеного договорами, не є витратами на збут ТОВ «Вітіс Груп». Це є безпосередньо витратами покупців поставленого ТОВ «Вітіс Груп» товару.

Таким чином, в порушення п.п. 14.1.27 та п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України ТОВ «Вішіс Груп» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості послуг з мерчендайзингу, послуг по просуванню товарів, маркетингових послуг, послуг з організації, стимулюванню збуту товарів, послуг з контролю ефективності співпраці, тощо на загальну суму 526085грн.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було вірно винесено податкові повідомлення-рішення від 30.01.2013 року за №0001192290, №0001202290, №0001212290 та №0001222290.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не був доведений факт надання вказаних послуг а також їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ "Вітіс Груп".

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітіс груп" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.