Ухвала суду № 38114299, 03.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5858/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фіш-Хаус» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Драйфор» за січень 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт № 2134/22-00/34961937 від 05 грудня 2012 року, в якому встановлено порушення позивачем ч.ч.1,5 ст. 203, ч.ч.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодекс України, в звязку з чим взаємовідносини позивача з контрагентом мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону (за текстом акту перевірки) та порушення п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового Кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суми податку на прибуток, які підлягають сплаті, на загальну суму 98 837 грн. 40 коп.

На підставі акту податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002152300 від 21.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на загальну суму 148 257 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення № 0002152300 від 21.12.2012 року залишено без змін, а скаргу підприємства - без задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 грудня 2011 року між ТОВ «Драйфор» (продавцем) та позивачем (покупцем) було укладено договір поставки (а.с. 35).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору продавець взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, згідно з накладними, в подальшому - "товар", а покупець - прийняти товар та сплатити вартість товару на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 названого договору асортимент, кількість та вартість товару вказуються у видаткових накладних, а згідно з п.п. 3.1 п. 3 транспортування товару на об'єкт здійснюється транспортом за рахунок покупця.

Крім того, 3 грудня 2011 року між ТОВ «Драйфор» (продавцем) та позивачем (покупцем) було укладено додаткову угоду до договору поставки (а.с. 36).

Згідно з названою додатковою угодою п.п. 3.1 п. 3 договору поставки викладено у наступній редакції: "транспортування товару на об'єкт відбувається транспортом та за рахунок продавця".

На виконання договору поставки ТОВ «Драйфор» було продано позивачу товар - рибу (сом, щука, пеленгас, товстолоб, білий амур, лящ), що підтверджується видатковими накладними (а.с.68-78), податковими накладними (а.с. 79-89), транспортними накладними (а.с.90-100), подорожними листами вантажного автомобіля (а.с. 101-120), карткою рахунком за січень (а.с. 121-132).

Оплата позивачем за куплений у ТОВ «Драйфор» товар підтверджується банківськими виписками, які завірені печаткою відділення № 915 АТ "УкрСиббанк" (а.с. 54 - 67).

На дату укладення та виконання договору поставки у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ «Драйфор», зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АГ № 151197, згідно з якою названий контрагент зареєстрований як юридична особа 7 жовтня 2011 року, а його керівником визначено Патєєва В.В. (а.с. 144 - 147).

Крім того, для зберігання та перевезення купленого у ТОВ «Драйфор» товару позивачем було укладено два договори.

З метою подальшої реалізації між позивачем (постачальником) було укладено три договори поставки.

На виконання договорів поставки позивачем було надано суду першої інстанції видаткові накладні, оборотно-сальдову відомість по рахунку, специфікацію та банківські виписки (а.с. 133-135, 136-137, 180, 204-212).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагент позивача ТОВ «Драйфор» був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Драйфор», який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 08.04.2013 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.