Ухвала суду № 38108811, 03.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

03 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2556/13-а

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «ОК Груп-Україна» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ОК Груп-Україна» звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 22.05.13 року № 0004622220, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 67 569 грн. і застосовано штрафні санкції у сумі 15 286 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що акт перевірки Товариства не містить доказів порушення податкового законодавства саме позивачем - всі доводи ДПІ зводяться до ймовірних порушень з боку контрагентів або суб'єктами господарювання в подальшому ланцюгу, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності. Наполягає на дотриманні ним всіх вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань із ПДВ.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 29 квітня 2013 року № 429/22-200/36579006 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОК Груп-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ «Альянс-Сістемс», ТОВ «Кміс-Торгмаш МК», ТОВ «Рекламна агенція «Фа», ТОВ «Атлант-Д», ТОВ «Інноваційні енергорозподільчі технології», ТОВ «Вістка», ТОВ «АМБ-Трейд», ТОВ «Аурумника», ТОВ «Ремстройелектро», ТОВ «Томтехснаб» та з контрагентами - покупцями.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення:

- пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого Товариством за період жовтень-листопад 2010 року занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 13 591 грн.;

- ст. 22, п. 185.1 ст. 185, пп. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3. ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого за січень, жовтень, грудень 2011 року, лютий, липень, серпень, вересень 2012 року Товариством занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 53 978 грн.;

За наслідками перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.13 року № 0004622220, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 82 855 грн., з яких 67 569 грн. - за основним платежем, 15 286 грн. - за штрафними санкціями.

Як вбачається з акта перевірки та було встановлено судом першої інстанції, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість стали висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «АМБ-Трейд», ТОВ «Ремстройелектро», ТОВ «Томтехснаб», ТОВ «Альянс-Сістемс», ТОВ «Кміс-Торгмаш МК», ТОВ «Рекламна агенція «Фа», ТОВ «Атлант-Д».

Даний висновок ґрунтується на отриманих від інших ДПІ актах перевірок вищезазначених контрагентів позивача, в яких вказується про неможливість проведення зустрічних перевірок, відсутність у контрагентів позивача, у тому числі, за ланцюгом постачання, технічних можливостей виконання господарських операцій, трудових ресурсів, виробничих потужностей, оборотних коштів, складських приміщень, транспортних засобів, що, на думку податкового органу, свідчить про відсутність постачання товарів та надання послуг на адресу ТОВ «ОК Груп-Україна», неможливість контрагентами позивача здійснювати обумовлену в договорах діяльність, та, відповідно, про нереальність господарських операцій за участю зазначених суб'єктів господарювання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно зазначив про необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі яких прийнято спірне повідомлення-рішення, і як наслідок, відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Такий висновок суду першої колегія суддів вважає правильним з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення містить і податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З наведених норм податкового законодавства вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Встановлено, що у періоді, який був охоплений перевіркою, ТОВ «ОК Груп-Україна» мало господарські відносини з ТОВ «АМБ-Трейд», ТОВ «Ремстройелектро», ТОВ «Томтехснаб», ТОВ «Альянс-Сістемс», ТОВ «Кміс-Торгмаш МК», ТОВ «Рекламна агенція «Фа», ТОВ «Атлант-Д», від яких отримував бухгалтерські та консультативні послуги, послуги по виготовленню поліграфічної продукції та послуги, пов'язані з рекламною діяльністю.

Позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від зазначених контрагентів обумовлених в договорах послуг, використання їх в господарській діяльності Товариства та відповідно правомірність формування податкового кредиту, а саме: договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі.

Судом першої інстанції досліджено відповідні документи та встановлено, що вони не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов угод з зазначеними вище контрагентами, а також формування позивачем податкового кредиту. Отримані послуги були оплачені позивачем у безготівковій формі, що підтверджується довідками з банку, а на момент складання податкових накладних всі контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Крім того, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Доводи відповідача про фіктивність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ «АМБ-Трейд», ТОВ «Ремстройелектро», ТОВ «Томтехснаб», ТОВ «Альянс-Сістемс», ТОВ «Кміс-Торгмаш МК», ТОВ «Рекламна агенція «Фа», ТОВ «Атлант-Д», у зв'язку з визнанням податковим органом договорів за ланцюгами між попередніми контрагентами нікчемними, судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Крім того, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Нікчемність названих договорів та безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами податкова інспекція обумовлює відсутністю у названих постачальників об'єктивної можливості для виконання послуг в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу. Однак ці доводи податкового органу не можуть вважатися об'єктивними та обґрунтованими, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання послуг; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання цих послуг виконавцем.

Що ж стосується доводів податкового органу щодо відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням, то чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника зі місцем реєстрації.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблений висновок щодо реальності здійснення господарських операції позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку. При цьому судом надано належну правову оцінку первинним документам, які підтверджують виконання сторонами договорів поставки, а отже і правомірність включення сум податку на додану вартість за даними операціями до податкового кредиту відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 198 ПК України.

До того ж з матеріалів справи вбачається, що правова оцінка зазначеним господарським операціям вже була надана судом.

Так, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 року у справі №814/2557/13-а за позовом ТОВ «ОК Груп-Україна» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 22.05.2013 року №0004632220, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 87 009 грн.

З вказаних судових рішень вбачається, що свій висновок про наявність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток податковий орган зробив, у тому числі, при дослідженні господарських операцій позивача з ТОВ «АМБ-Трейд», ТОВ «Ремстройелектро», ТОВ «Томтехснаб», ТОВ «Альянс-Сістемс», ТОВ «Кміс-Торгмаш МК», ТОВ «Рекламна агенція «Фа», ТОВ «Атлант-Д».

Судами при розгляді вказаної справи встановлено ту обставину, що спірні господарські операції мали реальний характер і Товариство правомірно відобразило їх у своїй податковій звітності.

Відповідно до ч.1 ст.72 АС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «ОК Груп-Україна» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.