Ухвала суду № 38108781, 03.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

03 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3884/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мельхіор-Агро» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень -,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мельхіор-Агро» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 03.04.2013 року №0002542200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за квітень 2011року на 73 822,0 грн., № 0002522200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2011року на 28 073 грн., № 0002532200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 257 457 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення Товариством господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товару, невірно застосовано до спірних правовідносин норм чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків про порушення податкового законодавства та безпідставного визначення грошових зобов'язань і застосування санкцій. Висновок податкового органу про нікчемність укладених Товариством правочинів є передчасним, адже договір може бути визнаний недійсним лише судом, а не податковим органом.

Натомість, Товариством підтверджено придбання та поставку йому товару (бензин, дизельне пальне) ПВКФ «Аверс», ПП «Таврійські нафтові регіони» та ТОВ «ТД «Паладіум», належним чином складеними договорами купівлі-продажу, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, які були позивачем надані при проведенні перевірки. Невиконання своїх зобов'язань контрагентами постачальників позивача в ланцюгах постачання товару не є підставою для позбавлення Товариства права на відображення реальних господарських операцій у податковій звітності.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог.

Доводи апелянта зводяться до посилання на акт ДПІ у м. Херсоні Херсонської обл. ДПС від 30.01.12 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПВКП «Аверс» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Палладіум» за квітень, травень 2011 року, ПП «Фіто Сервіс Плюс» за квітень, травень 2011 року та формування показників податкових зобов'язань за вказані періоди, згідно якого у ПКВП «Аверс» відсутні об'єкти оподаткування при придбанні товарів у зазначених контрагентів та подальшого продажу товарів, у тому числі, ТОВ «Мельхіор-Агро» та на довідку ДПІ у м. Херсоні від 17.06.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Паладіум» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2011 року, за результатами якої встановлено, що у вказаного Товариства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та технічний персонал, Товариство відсутнє за юридичною адресою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, став акт ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 15.03.2013 року №1683/22.4/34370123 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ПВКП «Аверс» у квітні та вересні 2011р., ПП «Таврійські нафтові регіони» у вересні 2011року та в частині правомірності формування витрат у ІІ-ІІІ кварталах 2011року при фінансово-господарських відносинах з ТОВ «ТД «Паладіум» та з контрагентами-покупцями за вказані періоди.

Перевіркою встановлено порушення:

- ч. 1-5 ст.203, ч.1-2 ст.215. ч. 1 ст.216, 662, 655. 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Мельхіор-Агро» при придбанні товару у постачальників: ПВКФ «Аверс» у квітні та вересні 2011р., ПП «Таврійські нафтові регіони» у вересні 2011 р.;

- п.198.1-198.3. п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 223 876 грн.

-п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2 ст.138 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток за III квартал 2011р. на суму 257 457 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.04.2013 року №0002542200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за квітень 2011року на 73 822 грн., № 0002522200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 28 073 грн., з яких 18 715 грн. - за основним платежем, 9 358 грн. - за штрафними санкціями, № 0002532200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 257 457 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що господарські операції Товариства з контрагентами - ПВКП «Аверс», ПП «Таврійські нафтові регіони» та ТОВ «ТД «Паладіум», на підставі яких вказаному періоді позивачем відображено валові витрати та сформовано податковий кредит по ПДВ, оформлені без фактичного їх здійснення від постачальників.

Зазначені обставини, на думку податкового органу, свідчать про те, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди є нікчемними та не мали реального характеру.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість та бути віднесеними до складу валових витрат Товариства.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, які зазначені в акті перевірки, складені у відповідності до вимог Податкового кодексу України, містять всі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікувати контрагентів позивача та повною мірою підтверджують реальність господарських операцій позивача.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, пунктом 14.1.27 ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим, презюмується, що дії платника, які мають своїм результатом отримання податкової вигоди (зокрема, у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму витрат, понесених у зв'язку з оплатою поставлених послуг) є економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій декларації та податковій звітності - достовірними, якщо податковим органом не доведено зворотне.

При цьому висновок про необґрунтованість податкової вигоди платника повинен базуватись на об'єктивній інформації, що безспірно підтверджує відсутність у діях платника розумної ділової мети та їх спрямованість виключно на створення сприятливих податкових наслідків.

Встановлено, що постачальниками позивачу бензину та дизельного палива у перевіряємому періоді були ПП «Таврійські нафтові регіони» на підставі договору поставки від 11.01.11 №11/01/11-2, ТОВ «ТД «Паладіум» на підставі договору поставки від 05.05.11 № 05/05-1/24 та ПВКП «Аверс» на підставі договору купівлі-продажу від 25.02.2011року.

Позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від ПП «Таврійські нафтові регіони», ТОВ «ТД «Паладіум» та ПВКП «Аверс» зазначеної продукції, використання її в господарській діяльності та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів до валових, а саме: договори, податкові та видаткові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо.

Судом першої інстанції досліджено відповідні документи та встановлено, що вони не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договору з зазначеним вище контрагентом, а також формування позивачем податкового кредиту, валових витрат та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Отриманий товар був оплачений позивачем, а на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ПП «Таврійські нафтові регіони», ПВКП «Аверс» та ТОВ «ТД «Паладіум» були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Крім того, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Доводи відповідача про фіктивність договорів, укладених між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами, у зв'язку з визнанням податковим органом договорів за ланцюгами постачання нікчемними, обґрунтовано не були прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту наявності актів перевірок ДПІ, якими встановлено порушення контрагентами за ланцюгом постачання вимог податкового законодавства при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Отже, суд першої інстанції зробив вірний висновок про правомірність формування за спірними операціями податкового кредиту з податку на додану вартість, формування валових витрат та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а тому у податкового органу не було підстав для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мельхіор-Агро» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.