Постанова № 38108793, 02.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 3561/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.,

представника позивача Мандзика П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції та приватного підприємства «Торговий Дім «Укр-Петроль» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Торговий Дім «Укр-Петроль» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2010 року приватне підприємство «Торговий Дім «Укр-Петроль» (далі - ПП ТД «Укр-Петроль») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ) від 21 травня 2010 року за №0001791701/0, від 02 серпня 2010 року за №0001791701/1, від 13 вересня 2010 року за №0001791701/2, від 27 жовтня 2010 року № 0001791701/3, якими підприємству було визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4133,44 грн., з яких 1232,35 грн. за основним платежем та 2901,09 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року у справі № 2а-2834/10/0370 позов було задоволено частково. Визнано протиправними та частково скасовано податкові повідомлення рішення ОДПІ від 21 травня 2010 року за №0001791701/0, від 02 серпня 2010 року за №0001791701/1, від 13 вересня 2010 року за №0001791701/2, від 27 жовтня 2010 року за №0001791701/3 на суму 408,33 грн., з яких 136,11 грн. основного платежу та 272,22 грн. штрафних (фінансових) санкцій

Із цим судовим рішенням не погодилися сторони.

Позивач ПП ТД «Укр-Петроль» у своїй апеляційній скарзі просив вказану постанову суду скасувати та прийняти нову про повне задоволення позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що зазначаючи про допущені позивачем порушення щодо складання авансових звітів відповідачем не зазначено конкретного порушення щодо кожного окремого звіту у порушення приписів п.1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затверджених наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, зареєстрованого в Мінюсті України 25.08.2005р. №925/11205 (далі - Порядок № 327).

На переконання ПП ТД «Укр-Петроль», авансові звіти, перелічені у акті перевірки, повністю відповідають вимогам чинного законодавства. Надані суду копії всіх звітів та посвідчень на відрядження, що зазначені в акті перевірки, не містять жодних виправлень, всі посвідчення на відрядження відповідають формі, визначеній чинним законодавством, та супроводжується наказами на відрядження

Крім того у акті перевірки від 11.05.2010р. №2677/23-2/32743630, у порушення п.4 Розділу 1 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених наказом ДПА від 11,09.2008р. № 584, не зазначено про вилучення документів і їх опису, а також відсутні будь-які посилання на документи, які б підтверджували факти отримання працівниками підприємства готівкових коштів під звіт або надання, видачі таких коштів підприємством даним працівникам, без чого неможливо встановленим факт неповернення отриманих працівником (виплаченої такому працівникові) коштів та визначити період прострочення повернення таких коштів.

Відповідач ОДПІ у своїй апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог ПП ТД «Укр-Петроль» у повному обсязі. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивачем була надана податкова соціальна пільга по оподатковуваних доходах працівникам товариства у місяці звільнення з роботи та наступних після звільнення, чим порушено пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року № 2035, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік на 795,96 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянтів у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга ПП ТД «Укр-Петроль» підлягає задоволенню, а у задоволенні апеляційних вимог ОДПІ слі відмовити з таких мотивів.

Частково задовольняючи позов ПП ТД «Укр-Петроль», суд першої інстанції виходив із того, що громадянин ОСОБА_2 звільнений з роботи 30.09.2009 року, що підтверджується також наказом № 275 від 30.09.2009 року. Окрім того, не знайшло свого підтвердження твердження відповідача про неправомірне застосування позивачем податкової соціальної пільги щодо ОСОБА_3, оскільки така особа не перебувала із позивачем в трудових відносинах.

Одночасно судом було зроблено висновок про порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року за № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» та п.п. 1.1, 1.3, 1.11 розділу 1 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, оскільки у 13 посвідченнях про відрядження працівників виправлені дати про перебування працівників у відрядженні та у 13 авансових звітах працівників завищено (надміру витрачено) на 2472,81 грн. суму коштів на відрядження. Тому зайво відшкодовані працівникам кошти на відрядження є об'єктом оподаткування податком на доходи з фізичних осіб і оподатковуються податковим агентом у порядку, визначеному пунктом 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Даючи оцінку рішенню суду першої інстанції та доводам апелянтів, що викладені у поданих апеляційних скаргах, апеляційний суд виходить із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПП «ТД «Укр-Петроль» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, результати якої оформлено актом за №2677/23-2/32743630 від 11.05.2010 року. Під час перевірки податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 9.10.1, 9.10.2, 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон) та 21.05.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001791701/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 4133,44 грн., в тому числі 1232,35 грн. за основним платежем та 2901,09 грн. штрафні (фінансові) санкції.

У ході оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення у адміністративному порядку його скарги були залишені без задоволення та винесені податкові повідомлення-рішення від 02 серпня 2010 року за №0001791701/1, від 13 вересня 2010 року за №0001791701/2, від 27 жовтня 2010 року № 0001791701/3.

Оцінюючи правомірність висновків податкового органу у частині неправомірного застосування позивачем податкової соціальної пільги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до п. 6.1 та п. 6.5 ст. 6 Закону платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Підпунктами 6.3.1, 6.3.2 п. 6.2 ст. 6 Закону встановлено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту-отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Відповідно до п. 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року за №2035, пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, громадянин ОСОБА_2 звільнений з роботи 30 вересня 2009 року, що підтверджується також наказом № 275 від 30 вересня 2009 року.

Відповідно до ст. 2411 КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Пунктом 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.1993 року № 58 Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, день звільнення вважається останнім день роботи.

Таким чином, оскільки у вересні 30 календарних днів, ОСОБА_2 звільнений з роботи 30.09.2009 року, то вказаний день є його останнім робочим днем у позивача і йому було правомірно надано податкову соціальну пільгу у вказаному місяці.

Окрім того, на переконання апеляційного суду, безпідставними є висновки податкового органу щодо ОСОБА_3 з огляду на непідтвердження факту перебування вказаної особи у трудових відносинах з ПП «ТД «Укр-Петроль».

Оцінюючи правомірність висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року за № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» та п.п. 1.1, 1.3, 1.11 розділу 1 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, апеляційний суд виходить із такого.

Підпунктом 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону передбачено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.10 ст. 9 цього Закону податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме, на відрядження .у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими пп. 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту (у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, яка стягується за процедурою утримання податку, встановленою пп. 9.10.1 цього пункту.

Об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження та не повернутих у встановлений строк визначається згідно з пп. 3.4 ст. 3 Закону.

Відповідно до п. 19.2 (а) ст. 19 зазначеного Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

При цьому слід погодитися із доводами апелянта про те, що відповідачем у акті перевірки № 2677/23-2/32743630 від 11.05.2010 року висновки про порушення позивачем порядку складання авансових звітів належним чином не зафіксовано у порушення приписів п.1.7 Порядку № 327.

Наявні у матеріалах справи копії посвідчень про відрядження та авансові звіти працівників позивача не містять виправлень дати перебування у відряджені чи будь-яких недоліків щодо форми і змісту їх оформлення.

Посвідчення на відрядження узгоджуються за своїм змістом із відповідними наявними у матеріалах справи копіями наказів на відрядження, в яких встановлюється термін відрядження.

Окрім того, акт перевірки не містить посилань на документи, які б підтверджували сам факти отримання працівниками підприємства готівкових коштів під звіт або надання, видачі таких коштів підприємством даним працівникам.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що висновки податкового органу про допущеня ПП «ТД «Укр-Петроль» порушень податкового органу при оподаткуванні доходів працівників у зв'язку із зайвим відшкодуванням коштів на відрядження є безпідставними.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу приватного підприємства «Торговий Дім «Укр-Петроль» задовольнити.

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року у справі № 2а-2834/10/0370 та прийняти нову, якою позов приватного підприємства «Торговий Дім «Укр-Петроль» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 21 травня 2010 року за №0001791701/0, від 2 серпня 2010 року за №0001791701/1 та від 13 вересня 2010 року за №0001791701/2, від 27 жовтня 2010 року № 0001791701/3.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Торговий Дім «Укр-Петроль» 5(п'ять) грн. 10 коп. судових витрат.

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Постанова у повному обсязі складена 03 квітня 2014 року.