Ухвала суду № 38104234, 27.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2014 рокусправа № 804/12185/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 у справі № 804/12185/13-а за позовом ОСОБА_1 до директора Новомосковського міськрайонного центру зайнятості Кадевича Сергія Георгійовича про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконними і протиправними та визнання нормативно-правових актів незаконними і протиправними, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до директора Новомосковського міськрайонного центру зайнятості Кадевича Сергія Георгійовича про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконними і протиправними та визнання нормативно-правових актів незаконними і протиправними та з проханням поновити строк на оскарження нормативно-правових актів у зв'язку з поважними причинами можливого пропуску строку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.13, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, за уточненою позовною заявою, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні на 29.10.2013 для розгляду клопотання позивача про поновлення строків звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду та відсутністю поважних причин для поновлення вказаного строку.

Не погодившись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2013, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказане рішення є незаконним та необґрунтованим, винесено без всебічного з'ясування всіх обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, чим порушено право позивача на судовий захист та просить скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до адміністративного суду 16.09.2013 року.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дізнався про порушення свого права 13.07.2011, тобто строк звернення до суду з адміністративним позовом слід обчислювати з вказаної дати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

04.01.2011 ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, в якій зазначив, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 з 01.03.2010 року зареєстрований в Новомосковській РДА Дніпропетровської області як фізична особа-підприємець.

За вказаним фактом, Новомосковським МЦЗ проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення та складено акт № 7-П-2011 від 24.06.2011 року, відповідно до якого встановлено порушення ОСОБА_1 Закону України «Про зайнятість населення», яким не передбачено виплату допомоги по безробіттю в разі реєстрації особи як приватного підприємця.

25.06.2011 року на адресу позивача було направлено повідомлення № 1044 щодо відшкодування коштів виплачених йому як безробітному в розмірі 3 436,83 грн., яке отримано ОСОБА_1 13.07.2011 року. Таким чином, позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів саме 13.07.2011 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2011, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013, задоволено позов Новомосковського міжрайонного прокурора в інтересах Новомосковського МЦЗ про стягнення з ОСОБА_1 незаконно отриманих коштів як допомоги по безробіттю у суму 3 436,83 грн.

Також, вироком Новомосковського міськрайонного суду від 25.01.2013 ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

З матеріалів справи не вбачається обставин, які б свідчили про наявність істотних перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення певної процесуальної дії, неможливість з незалежних від позивача причин звернутися до суду з позовом у законодавчо встановлений строк.

Таким чином, жодних поважних підстав, які б позбавили позивача можливості звернутися до суду з позовом в межах строку, визначеного ст.. 99 КАС України з матеріалів справи не вбачається, будь-яких документальних підтверджень для поновлення строку не надано.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом, позивач просив суд, в тому числі, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві всіх недоотриманих ним пенсійних виплат.

Тобто вимоги позивача не обмежуються певним періодом, який знаходиться поза межами законодавчо встановленого строку для звернення до суду за захистом порушеного права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, правильно застосував норми процесуального справа. Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. п. 1 ч. 1 ст. 199, 200, 205, 206, 263 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 у справі № 804/12185/13-а залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов