Ухвала суду № 38104221, 13.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2014 рокусправа № 804/10410/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року по справі № 804/10410/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-ЛТД» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮС-ЛТД» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000422205 від 15 травня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000422205 від 15 травня 2013 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 306 від 09.04.2013, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЮС-ЛТД» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні експортних операцій у серпні 2012 року.

Перевіркою встановлено, що 22.08.2012 року позивачем було проведено експортну операцію товару, згідно специфікації № 1 від 10.08.12 до контракту № 10/08-К від 10.08.12, яка є предметом контракту № 10/08-К від 10.08.12 між ТОВ «ЮС-ЛТД» та ТОО «Алтин МВ» (Казахстан, м. Костанай), який був придбаний у ТОВ «КАЛІБР ПРОФІ» згідно договору поставки № 09/08 від 09.08.12 з ТОВ «ЮС-ЛТД».

Перевіркою встановлено, що ціна товару, придбаного у ТОВ «КАЛІБР ПРОФІ» складає 543 600,00 грн., в т. ч. ПДВ 90 600,00 грн.

В подальшому товар було реалізовано на експорт ТОО «Алтин МВ» згідно специфікації № 1 від 10.08.12 до контракту № 10/08-К від 10.08.12 на суму 509 769,56 грн. Крім того, підприємство понесло витрати, пов'язані з транспортування товару на умовах СРТ (Інкотермс-2010) у сумі 26 500,00 грн., витрати пов'язані з послугою авто терміналу у сумі 552,00 грн., витрати, пов'язані з послугою оформлення сертифіката СТ-1 у сумі 207,00 грн.

Таким чином, на погляд відповідача, за результатом вказаної господарської операції позивач поніс збитки у розмірі 61 090,00 грн.

Вказаний висновок обґрунтований тим, що позивач реалізував товар на експорт на ціною, яка є нижчою за ціну його придбання у ТОВ "Калібр Профі". У зв'язку з чим відповідач у акті перевірки зазначає, що такі операції не відповідають основному принципу господарської діяльності - отримання прибутку.

За результатом перевірки складено акт від 22.04.2013 № 1162/225/33183468, відповідно до якого при проведенні документальної перевірки встановлено порушення позивачем ч.2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 67 Конституції України та встановлено нікчемність операцій по взаємовідносинам з ТОВ «КАЛІБР ПРОФІ» та встановлено заниження податку на додану вартість у серпні 2012 року в розмірі 90 600,00 грн.

На підставі акту від 22.04.2013 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2013 року № 0000422205 на суму 135 900,00 грн., в чому числі 90 600, 00 грн. основний платіж, 45 300,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про неправомірність таких висновків податкового органу.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не оспорюються фактичні обставини справи та товарність операцій, які вказані вище.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

У відповідності до п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, Податковий кодекс України не містить жодних застережень, що ціна реалізації продукції не може бути нижчою за ціну придбання такої продукції.

Збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Отже, позивач вправі реалізувати свій товар на внутрішньому ринку і на експорт за ціною, що є нижчою за ціну його придбання. Разом з тим, така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Відповідно до п.14.1.71 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно п.39.1 ст. 39 ПК України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

У відповідності до п.39.2 ст. 39 ПК України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку (п.39.11 ст. 39 ПК України).

Відповідно до п. 39.14 ст. 39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

З матеріалів справи вбачається,що відповідачем не дотримано процедури визначення звичайної ціни згідно статті 39 ПК України, а тому не доведено належними засобами доказування того, що ціна реалізації позивачем товару на експорт не відповідає рівню звичайних цін.

Факт поставки товарів (послуг) за означеним правочином відповідачем не заперечується, поставка позивачем таких товарів (послуг) за цінами, нижче звичайних, відповідачем не виявлена, про не включення позивачем до складу договірної (контрактної) вартості будь-яких сум коштів, що передані платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг, відповідачем не зазначено.

За викладених обставин визначений позивачем розмір податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказаний період узгоджується з наведеними вимогами Податкового кодексу України стосовно порядку визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг.

Таким чином, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, є безпідставними, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірно визнане судом першої інстанції протиправним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, таким чином, підстави для скасування законного рішення суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління мін доходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року у справі № 804/10410/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 24 березня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов