Ухвала суду № 38104220, 20.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2014 року

справа № 1170/2а-4180/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року по справі № 1170/2а-4180/12 за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Манжурка» до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Манжурка» звернулося до суду з позовом до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2012р. №0000182300 та №0000172300, від 06.09.2012р. №0000502300 та №0000472300.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції (Голованівське відділення) Кіровоградської області Державної податкової служби від 19.06.2012 року №0000182300 та №0000172300 та від 06.09.2012 року №0000502300 та №0000472300.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

22.01.2014 року судом апеляційної інстанції отримано письмове клопотання про заміну позивача- сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Манжурка» його правонаступником – агрофірмою «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю у зв’язку з припиненням господарської діяльності СТОВ «Манжурка» шляхом приєднання до ТОВ АФ «Хлібороб», що підтверджено статутом агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Розглянувши дане клопотання та додані до нього документи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснення процесуального правонаступництва відповідно до ст.55 КАС України, замінити позивача сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Манжурка» його правонаступником – агрофірмою «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.07.2012р.

Результати перевірки оформлені актом від 05.06.2012 року № 14/22-00/31667663. На підставі вказаного акту та за результатами процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.09.2012р. №0000502300 та №0000472300.

При проведенні перевірки відповідачем встановлено, що позивач, як сільськогосподарське підприємство, перебував на спеціальному режимі оподаткування, але надавав іншим суб'єктам господарювання, сільськогосподарським товаровиробникам, послуги з використанням с/г техніки по культивації, розкиданню мінеральних добрив, дискуванню. Вказані послуги, на погляд відповідача, не відносяться до сільськогосподарської діяльності, тому суми ПДВ у складі вартості вказаних послуг необхідно було відображати у загальній декларації з ПДВ, а не у скороченій.

Внаслідок виявлення вказаного порушення відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000502300 від 06.09.12, яким позивачеві збільшено грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 172 937 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 136 698,25 грн.

Крім того, за результатом проведеної перевірки відповідач вказує на здійснення позивачем збиткових операцій на підставі зовнішньоекономічного біржового контракту про експорт №555/163Е, які не призводять до збільшення економічних вигод, оскільки реалізація олії соняшникової нерезиденту - Inerco trade S.A. (Швейцарія) відбулася за ціною нижчою, ніж ціна придбання у резидента - ТОВ «Кернел-Трейд», внаслідок чого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000472300 від 06.09.2012р. щодо зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування в розмірі 268 984 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 67 246 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про неправомірність таких висновків податкового органу.

Стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000502300 від 06.09.12 колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 81.1 ст. 81 Закону України "Про податок па додану вартість" резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.2 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 81.2 ст. 81 Закону України "Про податок па додану вартість" згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно п. 81.6. ст. 81 Закону України "Про податок па додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно пп. 81.15.1 п. 81.15 ст. 81 Закону України "Про податок на додану вартість" для цілей цієї статті застосовуються терміни "виробничі фактори":

- послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

- сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, введення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

- пакування та підготовка до продажу, в тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції; вберігання сільськогосподарської продукції;

- вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

- надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг);

- надання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме: з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління;

- знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослий, а також використаний засобів захисту тварин;

- експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ та сільськогосподарських угідь;

- розділ м'яса для товарної кондиції.

Отже, роботи, надані іншому суб'єкту господарювання, які наведені у переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" та постанова Кабінету Міністрів України № 23 від 21.01.2009р. "Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість", відносяться до сільськогосподарської діяльності: надання послуг у рослинництві; надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі: передпосівна підготовка полів і насіння сільськогосподарських культур; посів і садіння сільськогосподарських культур; обприскування сільськогосподарських культур, у тому числі з повітря; надання послуг із збирання врожаю та підготування продукції до первинної реалізації: очищення; надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом".

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на лист від 23.04.2009р. №37-21-1-15/6802 Міністерства Аграрної політики України, в якому зазначено, що послуги, надані іншому суб'єкту господарювання, які наведені у Переліку видів діяльності на які поширюються ст. 81 ЗУ "Про податок на додану вартість", затвердженого постановою КМУ від 21.01.2009р. №23 не відносяться до сільськогосподарської діяльності, оскільки висновок відповідача базується виключно на тому, що надання зазначених послуг не входить у поняття діяльності в сфері сільського господарства, визначене в пп. 81.15.2 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме згідно з зазначеним підпунктом діяльність у сфері сільського господарства включає в себе: виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробку, переробку та/або консервацію; виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробку, переробку та/або консервацію.

Закон України "Про податок на додану вартість" містить пп. 81.15.7, який визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим відповідно до Закону України "Про стандартизацію".

Зазначений перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 р. №23.

Зокрема, в зазначений перелік (п. 13) включено надання послуг у рослинництві:

- надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі: передпосівна підготовка полів і насіння сільськогосподарських культур; посів і садіння сільськогосподарських культур; обприскування сільськогосподарських культур, у тому числі з повітря; обрізання плодових дерев та винограду; пересаджування рису, розсаджування буряку;

- надання послуг із збирання врожаю та підготування продукції до первинної реалізації: очищення, різання, сортування, сушіння, дезінфекція, покривання воском, полірування, пакування, лущення, замочування, охолодження чи пакування навалом включно з фасуванням у безкисневому середовищі; захист рослин від хвороб і шкідників; агрохімічне обслуговування;

- надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом;

- експлуатація зрошувальних і осушувальних систем;

- насадження та облаштування ландшафту для захисту від шуму, вітру, ерозії, видимості та засліплення;

- облаштування і догляд ландшафту з метою захисту навколишнього середовища (відновлення природного стану, рекультивація, меліорація земель, створення зон затримки вологи, відстійників дощової води тощо).

Отже, висновки, викладені в зазначеному листі Мінагрополітики від 23.04.2009 р. № 37-21-1-15/6802 не можуть бути застосовані як докази у даній справі та протирічать пп. 81.15.7 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином позивач, як сільськогосподарське підприємство, що перебувало на спеціальному режимі оподаткування та надавало іншим суб'єктам господарювання, сільськогосподарським товаровиробникам, послуги з використанням с/г техніки по культивації, розкиданню мінеральних добрив, дискуванню, тобто послуги, що відносяться до сільськогосподарської діяльності, правомірно включив суми ПДВ у складі вартості вказаних послуг до скороченої декларації з ПДВ, що свідчить про протиправність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000502300 від 06.09.12.

Стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000472300 від 06.09.2012р. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Кернел-Трейд» (продавець) було укладено договір №ЕО-11/МНЖ від 22.01.2010р., відповідно до умов якого позивач придбавав олію соняшникову в кількості 180 тон на загальну суму 1759500 грн., в т.ч. ПДВ 293250 грн.

В подальшому позивачем (продавець) укладено зовнішньоекономічний біржовий контракт про експорт №555/16ЗЕ від 07.12.2011р. з Inerco trade S.A. (Швейцарія) (покупець) на реалізацію олії соняшникової отриманої за договором №ЕО-11/МНЖ від 22.01.2010р., при цьому ціна реалізації олії визначена сторонами контракту в розмірі 1543130,66 грн., що також підтверджується вантажною митною декларацією.

Крім того, позивачем, з метою належного виконання умов зовнішньоекономічного біржового контракту про експорт №555/16ЗЕ від 07.12.2011р., укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №302/0112 від 01.12.2011р. та договір-доручення про надання послуг по декларуванню вантажу (товару) №027/2011 від 01.12.2011р.

Відповідно до умов вказаних договорів позивачем сплачено за отримані послуги 5358,60 грн., в т.ч. ПДВ 893,10 грн. та 1200 грн., в т.ч. ПДВ 200 грн. відповідно.

Крім того, позивачеві виписані податкові накладні на суму ПДВ сплачену у складі вартості одержаних послуг, які позивачем включені до складу податкового кредиту грудня 2011р.

Відповідачем зроблено висновок, що в результаті проведення вказаних господарських операцій позивачем отримано збиток в сумі 222927,94 грн. (1543130,66-1759500-5358,6-1200), тобто при отриманні від покупця 1543130,66 грн. необхідно провести оплату постачальникам 1766058,60 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що сторонами не оспорюються фактичні обставини справи та товарність операцій, які вказані вище.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

У відповідності до п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, Податковий кодекс України не містить жодних застережень, що ціна реалізації продукції не може бути нижчою за ціну придбання такої продукції.

Збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов’язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Отже, позивач вправі реалізувати свій товар на внутрішньому ринку і на експорт за ціною, що є нижчою за ціну його придбання. Разом з тим, така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Відповідно до п.14.1.71 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно п.39.1 ст. 39 ПК України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

У відповідності до п.39.2 ст. 39 ПК України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку (п.39.11 ст. 39 ПК України).

Відповідно до п. 39.14 ст. 39 ПК України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

З матеріалів справи вбачається,що відповідачем не дотримано процедури визначення звичайної ціни згідно статті 39 ПК України, а тому не доведено належними засобами доказування того, що ціна реалізації позивачем товару на експорт не відповідає рівню звичайних цін.

Факт поставки товарів (послуг) за означеним правочином відповідачем не заперечується, поставка позивачем таких товарів (послуг) за цінами, нижче звичайних, відповідачем не виявлена, про не включення позивачем до складу договірної (контрактної) вартості будь-яких сум коштів, що передані платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг, відповідачем не зазначено.

За викладених обставин визначений позивачем розмір податкових зобов’язань з податку на додану вартість за вказаний період узгоджується з наведеними вимогами Податкового кодексу України стосовно порядку визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг.

Таким чином, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, є безпідставними, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000472300 від 06.09.2012р. правомірно визнане судом першої інстанції протиправним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, таким чином, підстави для скасування законного рішення суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про залучення правонаступника задовольнити.

Замінити позивача сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Манжурка» його правонаступником – агрофірмою «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року у справі № 1170/2а-4180/12 – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 26 березня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов