Ухвала суду № 38091495, 01.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 р.Справа № 820/13261/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківське управління начальника робіт" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківське управління начальника робіт" про стягнення податкового боргу,

У с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року позивач, Західна об'єднана Державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі Західна ОДПІ), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківське управління начальника робіт" (далі - ДП МОУ "Харківське управління начальника робіт") про стягнення з розрахункових рахунків, відкритих у банках, що обслуговують відповідача, податкового боргу в сумі 199.283,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач перебуває на обліку в органах державної податкової служби як платник податків та платежів до бюджету. Всупереч вимог чинного законодавства відповідач не виконує свої податкові зобов'язання, внаслідок чого за ним обліковується податковий борг з податку на додану вартість та земельного податку у розмірі 199.283,12 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року адміністративний позов Західної ОДПІ задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 12 січня 1994 року ДП МОУ "Харківське управління начальника робіт" перебуває на обліку в Західній ОДПІ.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до Західної ОДПІ подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік, якою самостійно визначено щомісячну ставку орендної плати за землю у розмірі 2.420,86 грн. та податкові декларації з податку на додану вартість: № 9051842243 від 20 серпня 2013 року, якою самостійно визначено ставку з податку на додану вартість на суму 14.492,32 грн., № 9059107539 від 20 вересня 2013 року на суму 32.957 грн., № 9066641659 від 21 жовтня 2013 року на суму 136.778 грн., № 9073135877 від 14 листопада 2013 року на суму 5.063 грн.

У зв'язку непогашенням самостійно визначеного податкового зобов'язання в розмірі 199.283,12 грн. протягом граничного строку його сплати відповідачем, Західною ОДПІ винесено податкову вимогу № 159-19 від 17 червня 2013 року (а.с. 30), яка отримана підприємством 17 червня 2013 року.

Погоджуючись з загальним висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог Західної ОДПІ, колегія суддів зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Так, п. 49.1. та п. 49.2 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим боргом визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу. Стягнення коштів і продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 цього Кодексу).

Підпунктом 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається, зокрема, при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Згідно п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Західної ОДПІ є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів звертаю увагу на те, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість ДП МОУ «Харківське управління начальника робіт» від 14.11.2013 року № 9073135877 підприємством самостійно задекларовано податкове зобов'язання у сумі 5.063 грн. (а.с. 17), а не 2.063 грн., як це зазначено в позовній заяві. Разом з тим, зазначена описка не вплинула на визначення позивачем загальної суми заборгованості = 199.283,12 грн., з якої, 189.290,32 грн. - ПДВ, 309,36 грн. - пеня, 9.683,44 грн. - земельний податок.

Доказів сплати заборгованості відповідач суду апеляційної інстанції не надав.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 202 КАС України для скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, ст.ст. 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківське управління начальника робіт" залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Мельнікова Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бартош Н.С. Донець Л.О.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 7 квітня 2014 року