Постанова № 38088807, 27.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 р. Справа № 815/8445/13-а

Категорія: 10.4.2 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Півень М. О.

за участю представника позивача -ОСОБА_1

за участю представника відповідача - Ніколаєвої Л.О

за участю представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Суворовського районного відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Суворовського районного відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, треті особи : ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_5 звернувся з позовом до Міграційної служби Суворовського РВ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просив суд визнати дії Суворовського РВ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області протиправними щодо реєстрації ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати скасувати реєстрацію вказаних осіб за вищезазначеною адресою. В обґрунтування позову ОСОБА_5 зазначив, що на момент реєстрації місця проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а саме 15.06.2011 року, діяв іпотечний договір від 24.12.2010 року, згідно якого пунктом 3.5 статті 3 «Обмеження в володінні, користуванні та розпорядженні предметом іпотеки» іпотечного договору від 24.12.2010 року передбачено, що іпотекодавець, крім іншого, не має права реєструвати будь - яких фізичних осіб.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року - позов задоволено. Визнано дії Міграційної служби Суворовського РВ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області по реєстрації ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартирі АДРЕСА_1 - протиправними. Зобов'язано Міграційну службу Суворовського РВ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області скасувати реєстрацію ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартирі АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі, Суворовський районний відділ у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 23.12.2013 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в повному обсязі, виходив з того, що саме Суворовський районний відділ у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області неправомірно здійснив реєстрацію місця проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Однак з таким висновком судку погодитись неможливо з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_6 24 грудня 2010 року уклали договір позики грошей в розмірі 99200 грн., що за домовленістю сторін становить 12400 доларів США, який завірений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_10 (а.с.9).

24 грудня 2010 року ОСОБА_9 та ОСОБА_6 в якості забезпечення договору позики уклали нотаріально посвідчений іпотечний договір (а.с.11-12). Відповідно до статті другої цього договору ОСОБА_6 передала в заставу ОСОБА_9 нерухоме майно, а саме: квартиру, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 3.5 статті 3 «Обмеження в володінні, користуванні та розпорядженні предметом іпотеки» іпотечного договору від 24.12.2010 року передбачено, що іпотекодавець, крім іншого, не має права реєструвати будь - яких фізичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2010 року ОСОБА_9 та ОСОБА_6 уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого ОСОБА_9 має право реалізувати предмет застави з метою погашення заборгованості за договором позики.

Суд також встановив, що при підписанні договору позики грошей та іпотечного договору ОСОБА_6 надала довідку (виписку з домової книги про склад сім'ї та прописку) від 23.12.2010 року (а.с.7). Відповідно до цієї довідки за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_5 06.11.2012 року уклали договір про відступлення права вимоги за договором позики грошей (а.с. 10). Відповідно до пункту першого цього договору первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває права вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору позики грошей від 24.12.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_10

ОСОБА_9 та ОСОБА_5 06.11.2012 року уклали договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором (а.с.13). Відповідно до підпункту 1.1 цього договору цедент передає, а цесіонарій приймає всі права вимоги за іпотечним договором від 24.12.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_10

06.11.2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали нову редакцію договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 24 грудня 2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 (а.с.14-15). Відповідно до пункту 5.1 цього договору з метою задоволення своїх вимог іпотеко держатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання терміну виконання будь-яких зобов'язань, передбачених договором позики вони не будуть виконані (повністю або частково). Предметом іпотеки відповідно до пункту 1 вищезазначеного договору є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до абз.2 пункту 2 нової редакції договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 24 грудня 2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 від 06.11.2012 року оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, а саме: Свідоцтво про право власності на житло, Розпорядження органу приватизації, Технічний паспорт, Свідоцтво про право на спадщину за законом, Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, Договір дарування, Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів та Витяг про державну реєстрацію прав залишаються у справах нотаріуса у зв'язку з посвідченням цього договору.

Таким чином, з огляду на наведене, суд встановив, що грошові кошти відповідно до договору позики грошей від 24.12.2010 року повинні бути повернені позикодавцю до 24.06.2011 року.

ОСОБА_6 свої зобов'язання за договором позики грошей від 24.2.2010 року не виконала. Позивач, відповідно до нової редакції договору про задоволення вимог іпотеко держателя від 06.11.2012 року, має право продати квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

В зв'язку з цим позивач витребував довідку (виписку з домової книги про склад сім'ї та прописки) від 11.11.2013 року №1534 (а.с.8). Відповідно до цієї довідки за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4, а також ще ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до абз.1 ст. 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

На виконання вимог Закону України «Про свободу перебування та вільний вибір місця проживання в України, була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні», відповідно до якої затверджені такі, що додаються: зразок заяви про реєстрацію місця проживання в Україні; зразок талона зняття з реєстрації місця проживання в Україні. Підставою для реєстрації місця проживання заявника за відповідною адресою є ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи), а також необхідна згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації з зазначенням ініціалів та прізвища, а також підпису.

Відповідно до довідки №305/01-16 від 23.12.2013 року, виданої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10, всі правовстановлюючі документи на вищезазначену квартиру з 24 грудня 2010 року, тобто з моменту укладення Договору про задоволення вимог іпотекодержателя за реєстровим №4684, та по 23 грудня 2013 року зберігалися у нотаріальній справі та не видавалися будь-яким особам.

Таким чином, суд вірно зазначив, що на момент реєстрації місця проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а саме 15.06.2011 року, діяв іпотечний договір від 24.12.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10,

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, то вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод у способи, передбачені законом.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання є судове рішення, в якому закріплено висновок про те, що особа втратила право користування жилим приміщенням з будь-яких встановлених законом підстав, а не виключно з підстав, визначених ст. 72 ЖК України.

Однак, суд першої інстанції, дійшовши вірного висновку щодо реєстрації ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_1 всупереч вимогам чинного законодавства, в той же час помилково визначив Суворовський РВ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області в якості суб'єкта владних повноважень, внаслідок протиправних дій якого було порушено права позивача по розпорядженню вказаної квартирою.

Згідно з Указом Президента України № 405/2011 від 06 квітня 2011 року «Питання державної міграційної служби України» та Наказом МВС України № 626 від 17 липня 2012 року «Про функціонування Державної міграційної служби України» з 01 серпня 2012 року повноваження щодо реєстрації місця проживання фізичних осіб передані Державній міграційній службі України.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки про склад сім'ї та реєстрацію від 11.11.2013 року, виданої дільницею № 7 ЖКС « Пересипський», громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були зареєстровані 15.06.2011 року сектором громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Суворовського районного відділу Одеського міського управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, який не був залучений до участі у справі, а не Суворовським РВ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області.

Тому, на думку колегії суддів, в частині позовних вимог, що стосуються визнання протиправними дії Суворовського РВ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області щодо реєстрації ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1, слід відмовити.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову від 23 грудня 2013 року з порушенням норм матеріального права в частині позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення справи, яка підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.3 ч. 1 ст. 198, п.4ст. 202,ч. 2 ст. 205, ст.254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Суворовського районного відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Суворовського районного відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, треті особи : ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_5 - задовольнити частково. Зобов'язати Суворовський районний відділ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області скасувати реєстрацію ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартирі АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Повний текс постанови виготовлено 1 квітня 2013 року.

Головуючий:

Судді: