Постанова № 38083538, 01.04.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року Справа № 918/1758/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Гудак А.В. , суддя Саврій В.А.

при секретарі Сливінський О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс" на рішення господарського суду Рівненської області від 04.02.2014р. у справі №918/1758/13 (суддя Горплюк А.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діад", м. Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс", м.Рівне

про стягнення 17 541 грн. 98 коп.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Диад" (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (а.с. 2-3) до ТОВ "Трейд Логістікс" (надалі –відповідач), в якій просить, з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача 17541,98 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 04.02.14 р. (а.с. 61-63) позов задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що враховуючи підтвердження сторонами факту поставки товарів саме по договору № 553 від 22.08.12 р., суд прийняв накладні, які наявні в матеріалах справи, як належні та допустимі докази виконання умов договору.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 67-68) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 04.02.14 р. у даній справі скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Скаржник зокрема зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано, яким чином надлишок продукції, який вказаний у листі ТОВ "Діад" появився на їхньому складі та чи оприбуткований вказаний надлишок по даним бухгалтерського обліку ТОВ "Діад". Вказаний факт свідчить про порушення засад змагальності сторін.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/1758/13 у складі: головуючий суддя Гулова А.Г., суддя Маціщук А.В., суддя Пєтухов М.Г.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті, розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 11.03.14 р. № 25 проведено повторний авто розподіл справи та визначено визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В., суддя Пєтухов М.Г.

Розпорядженням голови суду від 31.03.14 р. внесені зміни до складу колегії суддів та визначено визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Гудак А.В., суддя Саврій В.А.

В жодне судове засідання представники сторін не з'явились, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. Жодних клопотань, щодо відкладення розгляду справи від сторін не надходило.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 22.08.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Діад" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс" (дистриб’ютор) укладено Договір дистриб’юції № 553 (надалі – Договір; а.с. 6-8).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов’язується на основі заявок дистриб’ютора доставити та передати у власність дистриб’ютора кондитерську продукцію (товар), а дистриб’ютор зобов’язується прийняти та оплатити товар у відповідності до умов даного договору.

Згідно п. 3.1 та п. 3.3 Договору, ціна товару встановлюється договірною та вказується в накладних, які являється невід’ємною частиною даного договору. Загальну суму договору складає сума накладних, що додаються до договору.

Пункт 4.1. Договору передбачає, що кількість та асортимент кожної партії продукції встановлюється у заявці, що погоджена сторонами.

У відповідності п. 5.1. та п. 5.2. Договору, товар оплачується дистриб’ютором шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Умови оплати – протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що свої обов'язки по Договору позивач виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну суму 41323,67 грн., що підтверджується накладними: №12101582 від 28.08.12 р. на суму 20270,87 грн., №12101583 від 28.08.12 р. на суму 13462,98 грн., №12101584 від 28.08.12 р. на суму 7589,82 грн.

Накладні №12101582 від 28.08.12 р. на суму 20270,87 грн., №12101583 від 28.08.12 р. на суму 13462,98 грн., №12101584 від 28.08.12 р. на суму 7589,82 грн. є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що товар оплачується дистриб’ютором протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково оплатив отриманий від позивача товар на суму 23781,69 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи (а.с. 30, 31).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання по оплаті товару належним чином не виконав, внаслідок чого, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 17571,98 грн.

Колегія суддів констатує те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений товар.

Враховуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 17571,98 грн. заборгованості за поставлений товар.

Водночас, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі на лист від 04.11.13 р., оскільки в даному листі передбачено подальше з'ясування обставин, щодо залишку заборгованості відповідача перед позивачем, умови про звільнення від виконання зобов'язань по Договору – відсутні.

При цьому суд звертає увагу скаржника, що у відповідності до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування покладено на сторони у справі.

Згідно норм ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки, ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до умов договору та вимог законодавства щодо даних правовідносин, належними та допустимими доказами на постачання продукції є накладні, доказами оплати – платіжні доручення (в даному випадку – банківські виписки щодо оплати). Інших доказів, які б підтверджували факт оплати одержаної продукції чи її повернення, що б впливало на суму заявлену до стягнення, відповідачем не надано. Лист позивача не є належним доказом наявності чи відсутності боргу, оскільки не може вважатися доказом бухгалтерського обліку чи звітності. А відтак, суд приходить до висновку, що зміст даного листа не звільняє відповідача від виконання умов Договору дистриб`юції.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст. 49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс" на рішення господарського суду Рівненської області від 04.02.2014р. у справі №918/1758/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 04.02.2014р. у справі №918/1758/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №918/1758/13 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Саврій В.А.