Ухвала суду № 38073974, 25.02.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року м. Ужгород

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого - Власова С.0.,

суддів- Дроботі В.В., Фазикош Г.В.,

при секретарі - Чучка Н.В.,

з участю: позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача Драпайла М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хустського районного суду від 17 грудня 2013 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення відсотків та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою судді Хустського районного суду від 17.12.2013 року позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення відсотків та відшкодування моральної та матеріальної шкоди - визнано неподаною та повернуто позивачу, з підстав невиконання ухвали від 29.11.2013 року про залишення заяви без руху.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає ухвалу незаконною, оскільки вимоги ухвали суду від 29.11.2013 року ним виконано, з цих підстав просив суд ухвалу від 17.12.2013 року скасувати та направити матеріали позову до суду першої інстанції.

У судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в апеляційні скарзі.

Представник відповідача скаргу заперечив.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що в листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення відсотків та відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Ухвалою судді Хустського районного суду від 29.11.2013 року позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху, з наданням заявнику строку на усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Залишаючи позовну заяву без руху, суддя першої інстанції вказав, що така не відповідає вимогам ст.ст.119-120 ЦПК України, зокрема: до позовної заяви не додано копії позовної заяви та інших документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів; не додано доказу на підтвердження сплати судового збору, а також суддя вказав про недопустимість заявляти позовну вимогу про стягнення боргу в іноземній валюті.

Ухвалою судді від 17.12.2013 року позовну заяву ОСОБА_2 - визнано неподаною та повернуто позивачу, оскільки ухвала суду від 29.11.2013 року не була виконана у термін визначений судом.

Але з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач при подачі позову поросив звільнити його від сплати судового збору, та що у разі потреби судовий збір ним буде сплачено після визначення його розміру судом (а.с. 3-4).

В ухвалі від 29 листопада 2013 року про залишення заяви без руху не зазначена судом конкретна сума судового збору в гривнях, яку позивач мав сплатити.

Відповідно до положень ч. 2 ст.80 ЦПК У країни, якщо визначена позивачем ціна позову (в даному випадку така зазначена у доларах США та у гривнях) вочевидь не відповідає дійсній вартості майна або на момент пред'явлення позову встановити точну ціну позову неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Дану вимогу процесуального закону суд не виконав, оскільки не зазначив в ухвалі про усунення недоліків конкретний розмір судового збору, який слід було позивачу сплатити на конкретний рахунок.

У суді апеляційної інстанції позивач надав оригінал квитанції № 22867.184.3 від 11.12.2013 р., яка апеляційним судом долучена до матеріалів справи, про сплату ним 43.00 грн. судового збору при подачі позову до Хустського районного суду, розмір якої визначив позивач.

Крім того, всупереч положень ч. 1 і 3 ст. 82 ЦПК України, судом не вирішено питання про звільнення чи у відмові про звільнення позивача від сплати судового збору, як це останній клопотав у своїй й заяві, і ця вимога не відображена в резолютивній частині ухвали (а.с. 1, 3-4).

Відповідно до вказаної норми процесуального закону суддя повинен був про це зазначити в резолютивній частині постановленої ним 29 листопада 2013 року ухвали про потребу у виправленні недоліків позовної заяви, або вирішити це питання окремим процесуальним документом (а.с.1-2).

Враховуючи викладене, у відповідності ст. 312 ч.1 п.3 ЦПК України, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу, скасовує ухвалу судді першої інстанції і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.312 ч.1 п.3, 314, 317,319 ЦПК України судова колегія судової палати ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Хустського районного суду від 17 грудня 2013 року скасувати і направити матеріали позовної заяви до суду першої інстанції зі стадії прийняття.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді :