Ухвала суду № 38086767, 28.03.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

28.03.2014 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Демченка С.М., суддів Дідика В.М., Марчука О.П. при секретарі судового засідання Федич Т.О. за участю старшого прокурора прокуратури Закарпатської області з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Серпухова, обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2, представника цивільного позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 переглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_3 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.01.2014 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українця, уродженець с.Ратівці Ужгородського району Закарпатської області, мешканець АДРЕСА_1 з середньо-спеціальною освітою, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, працює інспектором охорони ПП «Булава Уж 1 » м. Ужгород, не судимий, визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України з призначенням покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки передбачені п.3 ч.1 ст.76 КК України - повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та навчання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до вступу вироку законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5000 (п'ять тисяч) грн. моральної шкоди.

Судові витрати за проведення експертних досліджень в розмірі 450,24 гривень стягнуто з обвинуваченого на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Згідно вироку « 04.11.2011 року близько 11-ої години, ОСОБА_1 керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ-2108», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі «Київ-Чоп» в напрямку м. Чоп, доїжджаючи до перехрестя дороги, яка веде до с. Ратівці Ужгородського району, виконуючи маневр повороту ліворуч на другорядну дорогу, в порушення вимог п. п. 2,3 «б»;10.1;16.13 Правил дорожнього руху України, не надав перевагу в русі автомобілю марки «БМВ-523», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що рухався в цей час в зустрічному напрямку, та допустив з ним зіткнення на його смузі руху.

Внаслідок зіткнення пасажирка автомобіля марки «БМВ-523» ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді часткового розриву зовнішньо-бокової зв'язки правого гомілково-ступневого суглобу, перелому дистальних відділів мало-гомілкової кістки з відривом кісткового фрагмента. Суглобна щілина помірно звужена. Асиметрія лівого велико-та малогомілкового синдесмозу, які потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.»

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, не оспорюючи фактичних обставин справи, порушує питання про зміну вироку в частині призначення ОСОБА_1 покарання. Просить призначити обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років без застосування ст. 75 КК України, а також задовольнити цивільний позов в повному обсязі. Не погоджується з звільненням ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки завдана їй шкода досі не відшкодована, вину він у вчиненому злочині не визнав,не намагався примиритися з потерпілою, його діями знищено автомобіль і заподіяно тілесні ушкодження потерпілій, а обставини, що пом'якшують покарання відсутні. Переконана, що стягнуті судом з ОСОБА_1 5000,00 гривень в якості відшкодування моральної шкоди за ушкодження здоров'я не відповідають в повній мірі фізичним та душевним стражданням, які вона пережила і переживає до цього часу. Між тим, при винесенні вироку місцевим судом не було належним чином досліджено обставини та норми чинного законодавства з питань відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, а також вважає, що така не підлягає до задоволення і має бути відхилена. Суд при винесенні вироку врахував всі обставин справи та засудив ОСОБА_1 у повній відповідності до норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, виступ представника цивільного позивача, яка підтримала апеляцію та просила її задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати, постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання без застосування ст. 75 КК України та повністю задовольнити цивільний позов; промову прокурора, обвинуваченого та його захисника, які апеляцію не визнали, просили її залишити без задоволення, а вирок суду - без змін; перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, провівши часткове судове слідство та судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів приходить до наступного.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України учасниками судового розгляду не оспорюють, у зв'язку з чим, відповідно до положень ч. 1 ст. 365 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину за встановлених судом обставинах, підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, його дії за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.

Отже, є доведеним те, що 04.11.2011 року близько 11-ої години, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2108», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 і рухаючись по автодорозі «Київ-Чоп» в напрямку м. Чоп, виконуючи маневр повороту ліворуч на другорядну дорогу, яка веде до с. Ратівці, Ужгородського району ОСОБА_1 порушив вимог п. п. 2,3 «б»;10.1;16.13 Правил дорожнього руху України, не надав перевагу в русі автомобілю марки «БМВ-523», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що рухався в цей час в зустрічному напрямку, та допустив з ним зіткнення на його смузі руху.

Такі протиправні дії ОСОБА_1 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками, що настали - заподіянні потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середньої тяжкості та пошкодженні автомобіля марки «БМВ - 523»

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Постановляючи рішення про призначення покарання та звільнення від відбування покарання ОСОБА_1, суд врахував характеристику з попереднього місця роботи, відсутність судимості та наявність на його утриманні одної малолітньої дитини. Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.

Разом з тим, поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_1 вину не визнав, у вчиненому злочині не покаявся, не здійснив жодних дій для відшкодування моральної та матеріальної шкоди потерпілій, що, на думку колегії суддів, свідчить про відсутність у ОСОБА_1 належних висновків з приводу вчиненого злочину. За таких обставин, висновок суду щодо звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України свідчить про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, таке покарання не можна вважати достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів, а тому вирок в частині призначення покарання підлягає скасування. Отже, застосування ст. 75 КК України є необґрунтованим, а доводи апеляції про скасування вироку у зв'язку з призначенням зам'якого покарання є підставними, заслуговують на увагу та підлягають задоволенню.

Крім того, вирок в частині незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами є немотивованим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про об'єктивність такого рішення, тому вирок і в цій частині підлягає скасуванню за м'якістю призначеного покарання

За наведених обставин вирок в частині призначення покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку, і призначенням ОСОБА_1 покарання у виді одного року обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Ч.1 та ч. 3 ст. 28 КПК України передбачено, що особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою. Цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства. Відмова у позові в порядку цивільного судочинства позбавляє позивача права пред'являти той же позов у кримінальній справі.

Як видно з матеріалів, суд першої інстанції приєднавши до кримінальної справи позовну заяву представника цивільного позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» в особі Закарпатської філії ПАТ «Українська страхова компанія» КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» відповідного рішення про її прийняття не ухвалив, зазначених в ній осіб позивачем та відповідачами не визнав і до участі у справі, в якості таких, не залучив.

Крім того, в судовому засіданні зміст позовної заяви не проголошувався (а. с. 105 Т.3), клопотання ОСОБА_4 про визнання осіб цивільним позивачем та цивільними відповідачами не розглядалось ( а. с. 108 Т.3), обставини та докази щодо цивільного позову не досліджувались (а. с. 119 Т.3).

Крім того, в резолютивній частині вироку міститься рішення щодо моральної шкоди без розв'язання цивільного позову в частині матеріальних збитків.

Наведене свідчить , що суд першої інстанції не дотримався порядку прийняття та розгляду позовної заяви, такі порушення норм КПК та ЦПК України є істотними і такими, що перешкодили суду ухвалити в цій частині законне та обґрунтоване рішення. Апеляційний суд, за таких обставин, позбавлений можливості постановити своє рішення в частині розв'язання цивільного позову.

Отже, доводи апеляції щодо незаконності вирішення цивільного позову є підставними і підлягають задоволенню частково. Вирок в цій частині слід скасувати і направити справу в частині розв'язання цивільного позову на новий судовий розгляд до того ж суду.

При новому розгляді справи суду необхідно вирішити питання про прийняття цивільного позову до свого провадження, визначити та залучити учасників до його розгляду в порядку передбаченому діючим законодавством, всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі надані суду докази і, в залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст. ст. 366, 372, 378 КПК України ( 1960 року), апеляційний суд

З А С У Д И В:

апеляцію потерпілої задовольнити.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.01.2014 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасувати за його м'якістю і постановити новий вирок.

ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України призначити покарання у виді одного року обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Цей же вирок в частині розв'язання цивільного позову скасувати, кримінальну справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

В іншій частині вирок залишити без змін.

На вирок апеляційного суду можуть бути подані касаційні скарги через цей суд до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення.

Судді: