Постанова № 38055722, 31.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2014 року № 826/2355/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АМ-Технологія"до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000822202 від 10.02.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМ-Технологія" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000822202 від 10.02.2014.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Генеральний договір добровільного страхування від вогневих ризиків стихійних явищ №0401/02-П від 01.04.2010 мав реальний характер та за ним було застраховано майно використане ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку. Також позивач зазначив про те, що конкретний перелік майна, страхування якого здійснювався та його вартість визначались в складських довідках та додатках "Перелік товарів, які підлягають страхуванню та знаходяться за адресою: м. Київ, вул. С. Сосніних, 7а" до них, які складались станом на початок кожного місяця.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 18.03.2014 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки позивача, а саме, в ході перевірки Генерального договору добровільного страхування від вогневих ризиків стихійних явищ №0401/02-П від 01.04.2010, актів виконаних робіт, додаткових угод до Генерального договору добровільного страхування від вогневих ризиків стихійних явищ №0401/02-П від 01.04.2010, довідок про наявність товарів на складі, встановлено відсутність відомостей проте який саме товар підлягав страхуванню, яким чином позивач набув права власності на об'єкти страхування та як наслідок їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

У судове засідання 19.03.2014 представник відповідача не прибув, через канцелярію суду 17.03.2014 подав клопотання в якому просив перенести розгляд справи з огляду на те, що представник, який супроводжує дану справу буде знаходитись в іншому судовому засіданні, водночас доказів на підтвердження зазначених обставин до клопотання додано не було.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 14.01.2014 по 25.01.2014 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ-Технологія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТДВ СК "Сяйво" за період з 01.10.2010 по 30.09.2013.

За результатами перевірки складено акт № 25/2657/22-02-09/32919946 від 31.01.2014, яким встановлено порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 588100,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що в ході перевірки наданих документів, а саме Генерального договору добровільного страхування від вогневих ризиків стихійних явищ №0401/02-П від 01.04.2010, актів виконаних робіт, додаткових угод до Генерального договору добровільного страхування від вогневих ризиків стихійних явищ №0401/02-П від 01.04.2010, довідок про наявність товарів на складі, встановлено відсутність відомостей проте який саме товар підлягав страхуванню, яким чином ТОВ «АМ-Техногія» набув права власності на об'єкти страхування та як наслідок їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

10.02.2014 на підставі акта № 25/2657/22-02-09/32919946 від 31.01.2014 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000822202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 613 014,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 70198,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМ-Технологія" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 0000822202 від 10.02.2014, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТДВ СК "Сяйво" (яке є правонаступником ТДВ "Страховик") реальний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій, мету використання позивачем отриманих послуг.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до складу валових витрат не є безумовною підставою для формування відповідних витрат, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТДВ СК "Сяйво" (яке є правонаступником ТДВ "Страховик") за Генеральним договором добровільного страхування від вогневих ризиків стихійних явищ №0401/02-П від 01.04.2010 предметом якого є страхування майнових інтересів позивача, що не суперечить чинному законодавству України, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, що знаходиться на складі за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 7а.

Пунктом 4.1 зазначеного договору встановлено, що страхова сума встановлюється на підставі наданих позивачем даних, підтверджених відповідними документами, та зазначається в Додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною договору страхування.

Пунктами 5.1 та 5.4 Генерального договору №0401/02-П від 01.04.2010 встановлено, що страховий тариф складає 2% від страхової суми, яка зазначена Додатковою угодою та встановлено, що акт виконаних робіт складається в останній день поточного місяця за реально здійсненим страхуванням майна.

На підтвердження факту отримання послуг за зазначеним договором позивачем надано суду копії Генерального договору №0401/02-П від 01.04.2010 зі складеними до нього додатковими угодами, актів виконаних робіт, складських довідок з додатками "Перелік товарів, які підлягають страхуванню та знаходяться за адресою: м. Київ, вул. С. Сосніних, 7а"

Факт наявності у позивача майна зазначеного в додатку до складських довідок "Перелік товарів, які підлягають страхуванню та знаходяться за адресою: м. Київ, вул. С. Сосніних, 7а" майна страхування якого здійснювалось за Генеральним договором №0401/02-П від 01.04.2010 та його використання позивачем у власній господарській діяльності підтверджується контрактом № 012/10 від 01.03.2010 укладеного між позивачем та фірмою "WEGMANN automotive GmbH & Co. KG" зі складеними до нього додатковими угодами, контрактом № 088/09 від 09.02.2009 укладеного між позивачем фірмою "TECH EUROPE" з додатковими угодами до нього, контрактом № 115/09 укладеним між позивачем та фірмою "OFFICINE MECCANICHE A.N.I. S.p.A.", контрактом № 104/09 від 05.06.2009 укладеним між позивачем та фірмою "TECH EUROPE BVBA" з додатковими угодами до нього, контрактом № 080/09 від09.01.2009 укладеним між позивачем та фірмою "AXMINSTER TRADING LLC" з додатковими угодами до нього, контрактом № 053/12 від 18.05.2012 укладеним між позивачем та фірмою "MMK Logistika" Ltd з додатковою угодою до нього, ВМД, інвойсами, платіжними дорученнями в іноземній валюті, банківськими виписками, договором поставки № 099/09 від 05.05.2009 укладеним між позивачем АТ "Українська автомобільна корпорація", договором № 642 від 13.09.2010 укладеним між позивачем та ВАТ "Крюковський вагонобудівельний завод", договором поставки № 001/1 від 10.01.2011 укладеним між позивачем та ТОВ "Центр автозапчастин", договором поставки № 109/09 від 07.07.2009 укладеним між позивачем та ДП "Автоскладальний завод № 1" ВАТ "ЛуАЗ", договором поставки № 049/12 укладеним між позивачем та ТОВ "КОЕТАКТ-АВТОЗАПЧАСТИНА", картками рахунку 361.1, актами звірки взаєморозрахунків копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження факту наявності складських приміщень за адресою: м. Київ, вул. С. Сосніних, 7а позивачем надано суду копії договорів про внесення змін до договору оренди № 1866 від 25.06.2005 т акта приймання - передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 7А.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТДВ СК "Сяйво" (яке є правонаступником ТДВ "Страховик") не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТДВ СК "Сяйво" (яке є правонаступником ТДВ "Страховик").

Необґрунтованість посилань відповідача на акт позапланової виїзної перевірки ТДВ СК "Сяйво" № 28/22-1/327049203 від 22.07.2013 зумовлюється тим, що як вбачається зі змісту зазначеного акту наведеного в акті № 25/2657/22-02-09/32919946 від 31.01.2014 під час перевірки за результатами якої було складено акт № 28/22-1/327049203 від 22.07.2013 фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТДВ СК "Сяйво" за Генеральним договором №0401/02-П від 01.04.2010 не досліджувались.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 в адміністративній справі № 810/5421/13-а, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі акту № 28/22-1/327049203 від 22.07.2013.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТДВ СК "Сяйво" (яке є правонаступником ТДВ "Страховик") за Генеральним договором №0401/02-П від 01.04.2010 мали реальний товарний характер.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 зазначеного Закону до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, зокрема, будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТДВ СК "Сяйво" (яке є правонаступником ТДВ "Страховик") за Генеральним договором №0401/02-П від 01.04.2010 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, з огляду на що суд дійшов висновку про те, що у позивача були наявні правові підстави для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по правовідносинам з зазначеним контрагентом.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжних доручень про сплату судового збору у сумі 487,20 грн.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 0000822202 від 10.02.2014.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ-Технологія" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов