Ухвала суду № 38053505, 26.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 року м. Київ К/9991/43700/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донагросінтез" (далі - ТОВ "Донагросінтез")

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011

у справі № 2а/0570/1492/2011

за позовом ТОВ "Донагросінтез"

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Слов'янська ОДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09.12.2010 № 0000392341/3 та № 0000402341/3.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що позивачем було сформовано дані податкового обліку на підставі фіктивних первинних документів за операціями, які не були опосередковані реальним виконанням.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства (зокрема, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») та дійсним обставинам справи, ТОВ «Донагросінтез» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Донагросінтез» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.09.2009.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 01.02.2010 № 585/23-3-33174668 та (з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження) прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2010 № 0000392341/3, за яким позивачеві донараховано 181 161,05 грн. з податку на прибуток (у тому числі 133 825 грн. за основним платежем та 47336,05 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 09.12.2010 № 0000402341/3 про визначення платникові податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 167 973 грн. (у тому числі 109 982 грн. за основним платежем та 54991 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для оспорюваних донарахувань слугував висновок податкового органу про те, що у перевіреному періоді позивач незаконно зменшив оподаткований доход на суму витрат на оплату транспортних послуг, нібито наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Егіда» (далі - ТОВ «Егіда»), а також включив до податкового кредиту ПДВ у ціні цих послуг.

При цьому Слов'янська ОДПІ посилається, зокрема, на те, що подані позивачем документи, складенням яких опосередковувалися операції з поставки спірних послуг, не відображають реального змісту розглядуваних операцій та не підтверджують ані факт їх виконання, ані зв'язку цих операцій з господарською діяльністю позивача.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок формування податкового кредиту на час у період, охоплений перевіркою) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що витрати платника, які зменшують базу оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість, мають бути реально понесеними, документально підтвердженими, а документи на обґрунтування таких витрат повинні містити повну та достовірну інформацію про учасників та умови господарських операцій.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

У справі, що переглядається, податковою інспекцією встановлені та документально підтверджені наступні обставини:

подані позивачем первинні документи (акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні) не відображають змісту господарських операцій з поставки ТОВ «Егіда» транспортних послуг позивачеві, позаяк зазначені у цих документах учасники розглядуваних поставок не відповідають умовам договорів, укладених ТОВ «Донагросінтез» та ТОВ «Егіда», у цих документах відсутня повна інформація щодо транспортних засобів, за допомогою яких фактично здійснювалися перевезення, у товарно-транспортних накладних зазначені державні номери автомобілів, які взагалі не видавалися;

ТОВ «Егіда» відсутнє за місцезнаходженням, не має зареєстрованих транспортних засобів та необхідного штату працівників для виконання зазначених операцій;

у ТОВ «Егіда» відсутня ліцензія на здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку підтверджують правильність висновку судів про недостовірність відомостей у первинних документах (податкових накладних, актах виконаних послуг, податкових накладних тощо), на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку за спірними операціями, та, як наслідок - про отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди шляхом завищення суми валових витрат та податкового кредиту.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди.

З урахуванням викладеного суди цілком правомірно відмовили у задоволенні позову ТОВ «Донагросінтез».

Доводи заявника касаційної скарги спрямовані на переоцінку встановлених обставин справи та оцінених доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а відтак підлягають відхиленню.

У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та задоволення касаційних вимог.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Донагросінтез" відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 у справі № 2а/0570/1492/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько