Ухвала суду № 38053507, 17.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року м. Київ К/9991/7896/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуПриватної фірми «Тао»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011

у справі №2-а-3993/10/2070

за позовом Приватної фірми «Тао»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

про визнання незаконними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Фахівцями Державної податкової адміністрації у Харківській області проведена перевірка господарської одиниці кіоску, розташованого за адресою: м. Харків вул. 1-ї Кінної Армії, що належить суб?єкту господарювання Приватній фірмі «ТАО», щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складений акт від 28.09.2009 №8690/20/40/23/22654593.

За висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 1, 2, 6, 12, 13 ст. 3 Закону України «Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95 від 06.07.1995, ст.ст. 2, 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 № 481, ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481, що виявилось у нероздрукуванні та невидачі споживачу розрахункового документа на суму 16 грн.; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, зазначеній у поточному звіті РРО на суму 561,8 грн.; відсутності торгового патенту; торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії; торгівлі не оприбуткованими за обліком товарами на суму 1737,25 грн.; відсутності КОРО.

На підставі акта перевірки відповідачем 13.10.2009 винесені рішення № 5 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 1700 грн. згідно зі ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та № 0003802310 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6703,5 грн. у відповідності до п. 1, 3 ст. 17, ст.ст. 20, 22 Закону України «Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що висновки акта перевірки про порушення приписів п.1, 2, 6, 12, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у зв'язку з продажем товару, а саме пляшки алкогольного напою «Ром-кола» вартістю 5 грн. та сигарет «Парламент лайт блу» вартістю 11 грн., а всього на загальну суму 16 грн., без застосування РРО та без видачі розрахункового документа, а також незабезпеченням відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків даним денного звіту РРО на суму 561,8 грн., відсутність книги ОРО у господарській одиниці позивача, здійснення продажу неоприбуткованих товарів, та ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме торгівля алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, знайшли своє підтвердження та не спростовані позивачем, дійшли вірного висновку про правомірне застосування відповідачем штрафних санкцій.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій позивачем не спростовані, проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій та видачі розрахункового документа, невідповідність суми готівкових коштів, яка знаходилась у касі кіоску, сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, документально підтверджено, при цьому встановлено, що реалізацію товарів, що належать позивачу, здійснювала ОСОБА_3, яка була фактично допущена позивачем до виконання функцій реалізатора, чим спростовуються доводи касаційної скарги позивача.

Безумовний обов'язок забезпечувати виконання приписів ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в поточному «Х» звіті РРО, покладено на суб'єктів підприємницької діяльності, у зв'язку з чим посилання позивача, що відповідачем враховані особисті кошти продавця, не можуть бути підставою для звільнення суб'єкта підприємницької діяльності від відповідальності.

Відповідно до п. 6 ст. 3 Закону України «Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків, передбачена п. 7.4 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.02.2001 за № 106/5297, зі змінами та доповненнями).

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій, що державна податкова інспекція є іншим органом, якому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» надано право на здійснення перевірок та накладення штрафів за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а тому відповідач діяв в межах наданих йому повноважень.

Щодо порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», то судами попередніх інстанцій встановлено, що перелік та кількість переданого за договором зберігання №1-009/3 від 25.09.2009, укладеним позивачем з ФОП ОСОБА_4, товару та який був фактично в наявності на час перевірки та вилучення у позивача не співпадають, таким чином позивачем не забезпечено повне зберігання одиниць продукції, що додатково свідчить про здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями, при цьому відсутність відповідної ліцензії позивачем не зперечується.

Слід погодитись і з висновками судів, що вищезазначений договір безкоштовного зберігання викликає сумнів у його дійсності, з огляду на невідповідність місця зберігання, передачі на зберігання роздрібної партії товару іншого суб?єкта підприємницької діяльності, а також аналізу умов договору, за якими зберігання здійснюється безоплатно, при цьому витрати на зберігання продукції також несе зберігач, що дає підстави для висновку про спрямованість дій позивача на уникнення відповідальності за порушення порядку реалізації товару.

Крім того, якщо платник здійснює разові операції, які є нехарактерними для основного виду діяльності, такі операції відбувались протягом нетривалого терміну та виявились збитковими, то така діяльність не визначається господарською.

Не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі рішень і доводи касаційної скарги позивача щодо проведення відповідачем перевірки з порушенням закону.

Перевірки з питань здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання встановленого порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, проводяться відповідно до повноважень органів державної податкової служби, визначених Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

При здійсненні контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), органи державної податкової служби керуються вимогами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким контроль за проведенням готівкових розрахунків покладено на органи державної податкової служби, статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок та чинними наказами Державної податкової адміністрації України.

У разі порушення відповідачем приписів ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», суб'єкт підприємницької діяльності мав право не допустити посадових осіб податкового органу до проведення перевірки.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватної фірми «Тао» відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун