Ухвала суду № 38053281, 27.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2014 рокусправа № 2а/0470/13984/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012р. у справі №2а/0470/13984/12 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Комард» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2012р. №0000751504, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року до суду звернулося Приватне підприємство «Комард» (далі позивач) з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.12р. № 0000751504 Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби Дніпропетровської області (далі відповідач).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012р. позовні вимоги були задоволено, оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.10.12р. № 0000751504 - скасоване.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивачем були подані письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких зазначено, що рішення суду першої інстанції прийнято при повно встановлених обставинах справи, відповідно до норм діючого законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

У судове засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, тому, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у вересні 2012р. відповідачем була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Комард» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року.

11 жовтня 2012 року відповідачем складено Акт про результати перевірки №2864/152/32804325, в якому відображено, що в порушення ч.1 ст.67 Конституції України, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, пунктів 198.1 та 198.3 ст.198, п.п. 200.1, 200.3 і 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, п.п. 4.6 п.4 Розділу V, п.13 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, ПП «Комард» завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в Декларації за липень 2012 року в сумі 220 028,00грн..

19 жовтня 2012 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В-1» №0000751504 на суму завищення бюджетного відшкодування 220 028,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 110 014,00грн..

Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення незаконним, таким, що суперечить нормам діючого податкового законодавства, звернувся до суду з позовними вимогами про його скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, позов позивача задовольнив, при цьому виходячи з наступного.

В акті перевірки податковим органом встановлено, що податковий кредит сформовано за рахунок придбання товару у ТОВ «Полісвіт», яке за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту має стан « 0». Цей постачальник внесений до ЄДР та має свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, є виробником товару, який придбавався ПП «Комард» за рахунок якого сформовано податковий кредит (відомості про договори, за якими постачалися та вироблялася продукія цим виробником відображена у акті).

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено,що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідач зазначає, що ПП «Комард» сформувало «сумнівний» податковий кредит квітня, травня, липня 2012 року по операціях з придбання ТМЦ, надання послуг на загальну суму ПДВ- 733 281,86грн. (в тому числі квітень 2012 року - 240 552,18грн.; травень 2012 року - 304 264,53грн.; липень 2012 року - 188 465,15грн.), за рахунок продажу товару за ціною, нижчою за придбання, а також включення сум ПДВ з придбання товарів, надання послуг ТОВ «Полісвіт» та ПП «Ластре», що мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, що приховують своє фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків, документально не підтверджують факти транспортування сировини, товарно-матеріальних цінностей, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку. В результаті цього, ПП «Комард» завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2012 року на загальну суму 220 028,00грн.. Також ПП «Комард» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок операцій з ТОВ «Полісвіт» та ПП «Ластре», які, за припущеннями податкового органу, значно наростили вартість проданих товарів у порівнянні з придбаною сировиною та згорнули власні податкові зобов'язання за рахунок інших «сумнівних контрагентів» по ІІІ-V ланцюгу постачання з 3,8 та 9 станом відповідно.

Суд першої інстанції з приводу вказаних висновків відповідача вірно зазначив, що такі висновки сформовані в акті перевірки як припущення, в той час як жодних належних доказів, у розумінні ст.70 КАС України, на їх підтвердження відповідачем надано не було.

Крім того, визнання права на нарахування податкового кредиту відповідачем було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки. Платник податку не має повноважень щодо контролю і забезпечення виконання постачальником своїх обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ.

Таким чином, можливо стверджувати, що посадові особи відповідача зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання договорів до податкового кредиту лише на підставі акту перевірки підприємств-контрагентів, що жодним чином не є доказом, та проігнорували факт наявності у позивача первинної документації, що підтверджує його податковий кредит.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Посилання на ту обставину, що правочини контрагента позивача в ланцюгах постачання мають ознаки нікчемності, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги.

Так, згідно листа ВАСУ від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань, може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, та допустимих доказах.

Порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Таким чином, позивач не може відповідати за операції по ланцюгу та нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Слід зазначити, що в акті перевірки від 11.10.2012р. №2864/152/32804325 (в п.2.5 вказаного акту) відповідачем відображено, що всі первинні та інші документи були надані позивачем на вимогу посадових осіб органу ДПС. Висновки щодо невідповідності наданих позивачем первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV відсутні.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем доведено, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Оскільки відповідач в порядку, передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, не довів обізнаність позивача з можливими зловживаннями з боку контрагентів ІІІ-V ланцюга постачання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо порушення позивачем порядку формування податкового кредиту в перевіряємий період.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому заявлені позивачем вимоги підлягали задоволенню.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012р. у справі №2а/0470/13984/12 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак