Рішення № 3804523, 02.06.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.06.09 р. Справа № 40/115

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом приватного науково-виробничого підприємства „Київтракторсервіс”, м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”, м. Донецьк

про стягнення 566 156 грн. 82 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Москвітін С.В. - юрист

від відповідача: Сьомка Р.О. - юрисконсульт

Суть спору:

Приватне науково-виробниче підприємство „Київтракторсервіс” звернулося до господарського суду з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” про стягнення оплати за поставлену продукцію в сумі 527 000 грн. та штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 39 156 грн. 82 коп. згідно договору поставки № 01/09/1пкс від 01.09.2008р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

До прийняття рішення по справі позивач, використовуючи своє право, передбачене ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги та намагається стягнути оплату за поставлену продукцію в сумі 527 000 грн. та штраф за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені в сумі 38 810 грн. за період з 10.10.2008р. по 30.01.2009р.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, однак клопоче про надання відстрочки виконання рішення по справі.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що між приватним науково-виробничим підприємством „Київтракторсервіс”, надалі Постачальник, та товариством з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”, надалі Покупець, було укладено договір поставки №01/09/1пкс від 01.09.2008р.

На виконання п. 1.1 укладеного між сторонами договору Постачальник зобов’язується передати, а Покупець – прийняти та оплатити згідно умов договору продукцію. Найменування, кількість, ціна, строки оплати, строки та умови поставки продукції вказані в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

За п.2.1 поставка продукції на адресу покупця або по його реквізитам здійснюється поетапно на умовах та в строк, зазначені в специфікаціях до договору.

Пунктами 3.2 та 3.4 договору передбачено, що ціна на продукцію договірна в національній валюті України – гривнях та визначається в специфікаціях до договору, а розрахунки за продукцію здійснюються грошовими засобами на розрахунковий рахунок Постачальника в строк, визначений специфікацією.

За умовами оплати за поставлену продукцію, а саме згідно п. 3 Додатку №1 до договору №01/09/1пкс від 01.09.2008р., Покупець має перерахувати на рахунок Постачальника передплату в сумі 226 000 грн., а потім потягом 10 календарних днів по факту поставки продукції - 527 000 грн.

Докази по справі свідчать про те, що Постачальник виконав свої обов’язки за договором та 29.09.2008р. відповідно до акту приймання-передачі до договору №01/09/1пкс від 01.09.2008р. передав Покупцеві товар.

Але відповідач свої зобов’язання за договором у повному обсязі не виконав, а саме станом на 30.01.2009р. розрахунок з Постачальником в сумі 527 000 грн. не було проведено та прострочення платежу дорівнює 113 днів, що підтверджено актом звірки розрахунків від 30.01.2009р.

Згідно п. 5.3 в разі порушення строків оплати продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочення.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки і сторони досягли істотних його умов щодо предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні вимог ст. 638 ЦК України, та вимог ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише суб’єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначена родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Статтями 526 ЦК України, 193 ГК України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства. Зобов’язання припиняються виконанням проведеним належним чином за приписами ст. 599 ЦК України та ст. ст. 202, 203 ГК України.

Факт наявності боргу за відповідачем в сумі 527 000 грн. за доставлену на його адресу продукцію підтверджено матеріалами справи та доказами на їх підтвердження.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що своє господарське зобов’язання відповідач не виконав, а тому позовні вимоги щодо стягнення з нього боргу в сумі 527 000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за договором, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у вигляді пені за кожний день прострочення оплати в сумі 38 810 грн., також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 346 грн. 82 коп. слід відмовити.

Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У задоволенні клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення по справі слід відмовити тому що позивач не довів:

- що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін;

- що заслуговує на увагу;

- свій фінансовий стан з урахуванням наявності інфляційних процесів;

- що ступені виконання зобов’язання – причини неналежного виконання.

У зв’язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін, присутніх у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 9, ст.ст. 11, 15, 16, 253, 526, 599, 625 ст. 655-697, ст. 712 ЦК України, ст. ст. 55, 180, 181, 193, 202, 264, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 44, 49, 75, 82, 84, ч.ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”, 83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66, п/р 26005301750064 у філії ГУ ПІБ України в Донецькій області, МФО 334635, ід. код 30962337, на користь:

- приватного науково-виробничого підприємства „Київтракторсервіс”, 03179, м. Київ, пр. Перемоги, 125, р/р26004000252801 в АКБ „Київ”, МФО 322498, ід. код 30020712, борг в сумі 527 000 грн., пеню в сумі 38 810 грн., витрати по державному миту в сумі 5 658 грн. 10 коп. та забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 31 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” пені в сумі 346 грн. 82 коп. відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя