Рішення № 3804258, 19.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/28

19.05.09

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Бориславський машинобудівний завод»

до

Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

про

зобов’язання вчинити дії та стягнення санкцій

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача : М’яктов Т.М. (довіреність від 30.03.2009р.)

від відповідача : Варяничко С.В. (довіреність від 11.02.2009р.)

В судовому засіданні 19 травня 2009 року за згоди представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Бериславський машинобудівний завод»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(надалі – відповідач, Банк) про:

- зобов’язання перерахувати кошти в сумі 250800,00 грн. за платіжними дорученнями №212 від 05.02.2009р., №224 від 09.02.2009р., №225 від 09.02.2009р.;

- стягнення пені в розмірі 11833,20 грн., 972,59 грн. 3% річних;

- зобов’язання надати позивачу довідки про зарахування позики, про списання коштів, про залишок непогашеної основної суми позики, про наявність оформлених додатків до реєстраційного свідоцтва.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконує свої зобов’язання за договором №539 від 19.11.2007р. про здійснення розрахунково –касового обслуговування.

В ході розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої просить зобов’язати відповідача перерахувати кошти в сумі 250800,00 грн. за платіжними дорученнями №212 від 05.02.2009р., №224 від 09.02.2009р., №225 від 09.02.2009р. та стягнути з відповідача пеню в розмірі 11833,20 грн., 972,59 грн. 3% річних, 50000,00 грн. витрат на адвоката.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що постановою правління Національного банку України (надалі - НБУ) від 09.02.2009 № 59 було призначено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому Банк повинен виконувати кредиторські вимоги по своїх зобов’язаннях лише після припинення дії мораторію. Крім того відповідач заперечував проти нарахування пені і 3% річних, оскільки у відповідності до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»під час дії мораторію не нараховуються неустойка та інші фінансові санкції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2007 року між позивачем (Вкладник) і відповідачем (Банк) було укладено Договір №26/09-1 банківського рахунку (надалі - Договір), за умовами якого відповідач відкриває позивачу поточний рахунок для зберігання коштів та здійснення розрахунково –касових операцій за допомогою платіжних інструментів та зобов’язується виконувати розпорядження позивача про перерахування відповідних сум з рахунку.

5 та 9 лютого відповідач отримав від позивача платіжні доручення №212 на суму 22800,00 грн., №224 на суму 80000,00 грн., №225 на суму 148000,00 грн.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору відповідач зобов’язаний своєчасно здійснювати розрахунково –касове обслуговування позивача.

Положеннями статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено обов’язок банку виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, а міжбанківський переказ коштів виконується у строк до 3-х операційних днів.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем станом на день розгляду спору вказані вище платежі з рахунку позивача списані, але не надійшли за призначенням, вказаним в платіжних дорученнях.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(надалі –Закон про банки) у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.

Згідно із ст. 85 цього закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Постановою Правління НБУ № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»у Відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.

У відповідності до ст. 2 Закону про банки мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч.2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Частиною другою ст. 85 Закону про банки визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Відповідач повинен був виконати платіжні доручення позивача (від 05.02.2009р. та від 09.02.2009р.) до 10.02.2009, але порушив договірне зобов’язання, а після введення мораторію перерахування стало неможливим, оскільки мораторій поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасового адміністратора. Таким чином, зобов’язання за договором було порушене відповідачем до введення мораторію.

Однак дана обставина не впливає негативно на права позивача щодо судового захисту своїх прав. Так, згідно із частиною третьою ст. 85 Закону України про банки протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Отже, мораторій не впливає на право кредитора (позивача) звернутися до суду із позовними вимогами та на право суду розглянути та задовольнити їх, оскільки стадія судового розгляду не є стягненням за виконавчими документами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене та беручи до уваги те, що платіжні доручення було зроблено позивачем до 10.02.2009р., позовні вимоги позивача щодо зобов’язання перерахувати кошти в сумі 250800,00 грн. за платіжними дорученнями №212 від 05.02.2009р., №224 від 09.02.2009р., №225 від 09.02.2009р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 11833,20 грн. не підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що законодавство України не відносить стягнення суми 3% річних до фінансових санкцій, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України на користь позивача підлягає 3% річних у сумі 972,59 грн..

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов’язання перерахувати кошти в сумі 250800,00 грн. за платіжними дорученнями №212 від 05.02.2009р., №224 від 09.02.2009р., №225 від 09.02.2009р. та стягнення 3% річних в сумі 972,59 грн.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 2598,45 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Заявлена до стягнення з відповідача сума витрат на правову допомогу в розмірі 50000,00 грн. не підлягає стягненню з останнього виходячи з наступного.

В абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. Зазначених доказів та обґрунтувань позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов’язаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обов’язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, тому витрати по оплаті юридичних послуг не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»(ідентифікаційний код: 20025456, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема 15) вчинити дії щодо проведення переказу коштів загальною сумою 250800,00 грн. за платіжними дорученнями Відкритого акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод»(ідентифікаційний код 00211004, адреса: 74300, Херсонська область, м. Берислав, вул. 25 Жовтня 73) №212 від 05.02.2009р. на суму 22800,00 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот гривень), №224 від 09.02.2009р. на суму 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень), № 225 від 09.02.2009р. на суму 148000,00 грн. (сто сорок вісім тисяч гривень). Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(ідентифікаційний код: 20025456, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема 15) на користь Відкритого акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод»(ідентифікаційний код 00211004, адреса: 74300, Херсонська область, м. Берислав, вул. 25 Жовтня 73) 972,59 грн. (дев’ятсот сімдесят дві гривні 59 копійок) та судові витрати в розмірі 2598,45 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто вісім гривень 45 копійок) грн. Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 04.06.2009р.

Суддя