Ухвала суду № 38021725, 05.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2014 р. м. Київ К-34992/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Кошіля В.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року

у справі № 2-а-17702/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит»

до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі міста Маріуполя (правонаступником якої є Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області)

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі міста Маріуполя (далі - відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 червня 2010 року № 0000332301/0 та № 0000322301/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000332301/0, прийняте ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя 29 червня 2010 року, про визначення ТОВ «Сателлит» податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 493200,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 411000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 82200,00 грн. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000322301/0, прийняте ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя 29 червня 2010 року, про визначення ТОВ «Сателлит» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 493200,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 328800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 164400,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сателлит» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Сателлит», посилаючись на те, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя її правонаступником - Маріупольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ № 119796 від 20 червня 2013 року.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя провела позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сателлит» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТОВ «Маргеотех» за період: грудень 2009 року, за результатами якої був складений акт № 261/23-1/13501985 від 08 червня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2009 року на 411000,00 грн.; пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2009 року на 328800,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ТОВ «Сателлит» неправомірно включило до складу валових витрат 4 кварталу 2009 року вартість придбаної у ТОВ «Маргеотех» згідно договору поставки № ПС-80/1 від 12 листопада 2009 року продукції (насіння соняшника), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту грудня 2009 року, оскільки перевіркою було встановлено, що ТОВ «Маргеотех» не є виробником відвантаженого у грудні 2009 року соняшника, а є посередником, а постачальником соняшника є ТОВ «Ростанд», яке було ліквідоване у зв'язку з банкрутством згідно ухвали Господарського суду Донецької області від 24 березня 2010 року у справі №5/6б. Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що ТОВ «Маргеотех» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, та, як наслідок, у ТОВ «Маргеотех» відсутні об'єкти оподаткування податковим на прибуток та податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

29 червня 2010 року ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000332301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Сателлит» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 493200,00 грн., у тому числі: 411000,00 грн. - за основним платежем, 82200,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

29 червня 2010 року ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000322301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Сателлит» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 493200,00 грн., у тому числі: 328800,00 грн. - за основним платежем, 164400,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат 4 кварталу 2009 року вартість придбаної у ТОВ «Маргеотех» продукції, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту грудня 2009 року на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що продукція придбавались позивачем у вказаного товариства з метою використання у власній господарській діяльності, з огляду на види діяльності, які здійснює позивач, а також зважаючи на те, що в подальшому із придбаного насіння соняшника позивачем була виготовлена олія соняшникова нерафінована, яка була продана фірмі «Impulse Shipping LTD» (Кіпр) згідно контракту № 081109/50 від 08 листопада 2009 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, реальність господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Маргеотех» насіння соняшника підтверджується: податковою накладною, карткою налізу зерна, актами приймання складом готової продукції, напівфабрикатів та відходів; транспортування насіння соняшника підтверджується товарно-транспортними накладними; розрахунки за поставлену продукцію були здійснені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджено протоколом про залік взаємних вимог (т.1 арк. справи 14, 61-88, 96, 114, 123, 125).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що вказані вище первинні бухгалтерські документи були складені ТОВ «Маргеотех», яке є належним чином зареєстрованою юридичною особою та платниками податку на додану вартість, не містять дефектів форми або змісту, які відповідно до норм чинного законодавства, спричинили б втрату юридичного статусу первинних документів.

Крім іншого, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що продукція (насіння соняшника) придбавалась позивачем у ТОВ «Маргеотех» з метою використання у власній господарській діяльності, з огляду на види діяльності, які здійснює позивач (зокрема: 51.21.0 - оптова торгівля зерном та кормами для тварин; 15.41.0 - виробництво неочищеної олії та жирів), а в подальшому із придбаного насіння соняшника позивачем була виготовлена олія соняшникова нерафінована, яка була продана фірмі «Impulse Shipping LTD» (Кіпр) згідно контракту № 081109/50 від 08 листопада 2009 року (т.1 арк. справи 137-139).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ В.В. Кошіль

______ А.М. Лосєв