Ухвала суду № 38021621, 25.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2014 р. м. Київ К/9991/48278/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Горголь І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2012 року

по справі №2а-1826/10/0370

за позовом Спільного Українсько-чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс» (надалі - Спільного Українсько-чеського підприємства у формі ТОВ «Неріс»)

до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції (надалі - Луцька ОДПІ)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування першої податкової вимоги, -

встановив:

У червні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 27.10.2009р. №0000662301/3, №0000142399/3 та першої податкової вимоги №1/1033 від 05.07.2010р.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2010р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2012р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.10.2009р. №0000662301/3, №0000142399/3. Визнано протиправною та скасовано першу податкову вимогу №1/1033 від 05.07.2010р.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про здійснення заміни Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби її правонаступником Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суддів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючи органом була проведена виїзна позапланова перевірка Спільного Українсько-чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.07.2005р. по 30.09.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.09.2008р., за результатами складено акт №34/2399/20136434 від 16.02.2009 року, в якому, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем вимог: п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток; п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість.

На підставі зазначеного акту та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.10.2009р.: №0000662301/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів; №0000142399/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступних обставин.

Так, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено під час розгляду справи судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач проводив закупівлю ягід у приватних підприємців. Витрати товариства по закупівлі ягід в серпні-вересні 2007р. були віднесені позивачем до валових витрат (рядок 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)». Зазначені витрати підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме, закупівельними актами та накладними на поставку товару, які були складені відповідно до вимог «Методичних рекомендацій щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованими з міжнародними стандартами».

Однак, в акті перевірки відповідачем зазначено, що закупочні акти та накладні на поставку товарів (ягід в замороженому вигляді) не відповідають дійсності та даним актом не приймаються, як документи, які підтверджують покупку вищезгаданих товарів, оскільки транспортні засоби, вказані у карантинних сертифікатах, належать іншім особам.

Разом з тим, слід звернути увагу, що судами попередніх інстанцій в судовому засіданні були досліджені договори купівлі-продажу, відповідно до яких, продавець здійснює поставку товару на склад покупця за власний рахунок протягом 10 календарних днів з моменту отримання передоплати. Отже, відповідно до договорів купівлі-продажу, позивач не зобов’язаний контролювати перевезення товару його контрагентами.

Також слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про карантин рослин», карантинний сертифікат – документ, який видається органами Державної служби з карантину рослин України та засвідчує фітосанітарний стан об’єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України.

Тобто, карантинний сертифікат засвідчує лише наявність або відсутність регульованих шкідливих організмів в об’єктах регулювання, а тому не може бути документом, який підтверджує чи не підтверджує здійснення оподатковуваної операції. Крім того, нормами чинного законодавства не передбачено відповідальності платника податків (покупця) за достовірність даних відображених у карантинних сертифікатах, оскільки такий сертифікат видається суб’єктам підприємницької діяльності Державною інспекцією з карантину рослин.

Крім того, відповідно до акту перевірки, Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС не ставиться під сумнів дійсність закупівельних актів і накладних, отриманих позивачем від його контрагентів.

Щодо заниження позивачем валового доходу за березень-вересень 2008 року на 48192,00грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до акту перевірки, Спільним Українсько-чеського підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс» у валові доходи підприємства не віднесені доходи від продажу товарів (К-т рахунків 702, 703, 714, 719, 704 «реалізація» Д-т рахунків 361 та 362 «розрахунки з вітчизняними та іноземними покупцями) в сумі 48192,00грн., яка в свою чергу була задекларована позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість за 03-09 місяці 2008р. як оподатковуваний оборот з податку на додану вартість (реалізація основних засобів за період 03-09 місяці 2008р. відсутня).

Згідно з п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Однак, під час розгляду справи попередніми інстанціями було встановлено, що в квітні 2008р. ТОВ «Неріс Україна» позивачем був повернутий аванс за товари в сумі 57646,14грн., що не оспорювалось представниками відповідача і тому, відповідно, було зменшено валові доходи в сумі 48038,45грн. (на суму повернення без ПДВ). Враховуючи те, що ТОВ «Неріс Україна» на той час не був платником податку на додану вартість, позивачу не було надано коригування до податкової накладної.

Також, відповідно до акту перевірки, у валові доходи позивача не внесені доходи від продажу товарів на певну суму, яка згідно зведеного звіту книг складського обліку по рахунку 281 «товари» (по всіх складах) у графі відпуск товарів за період з 01.04.2008р. по 01.07.2008р. зазначена сума 3572572,00грн., а фактично в бухгалтерському та податковому обліку відображена сума реалізації 2539626,00грн., яка в свою чергу заявлена в податкових деклараціях податку на додану вартість за 04-06 місяці 2008р. як оподатковуваний оборот з податку на додану вартість (сума 1032946,00грн. податком на додану вартість не оподаткована).

Разом з тим, з досліджених в судовому засіданні судами першої та апеляційної інстанцій документів, зокрема: реєстру по складу з ТОВ «Ліси Волині» за 2 квартал 2008р.; 6 накладними з ТОВ «Ліси Волині» за 2 квартал 2008р. на суму 996176,52грн.; оборотною відомістю по складу за 2 квартал 2008р. на суму 2576396,59грн.; договору №01-06/2008 відповідального зберігання від 02.06.2008 року та додатків до нього №1 від 29.08.2008р. та №2 від 31.10.2008р.; акту звірки між ТОВ «Ліси Волині» та позивачем за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. вбачається, що доходу від продажу товарів не було, а відбувалось лише внутрішньо складське переміщення товарів.

Отже, висновок податкового органу щодо заниження позивачем валового доходу за 2 квартал 2008 року на спірну суму є помилковим.

Щодо порушення позивачем п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до реєстрів виданих за 2006 та 2007р. податкових накладних Спільного Українсько-чеського підприємства у формі ТОВ «Неріс» реалізувало товар за межами митної території України для нерезидента «ЕКО-FOOD LIMITED», згідно контракту №6/2003 від 15.08.2002 року.

Згідно матеріалів наданих УПМ ДПА у Волинській області (лист №82/26-314 від 05.02.2009 року) по інформації Підрозділу Фінансової Розвідки Німуе реєстрація компанії «ЕКО-FOOD LIMITED» скасована 11.02.2005р. в результаті несплати за ліцензію за 2004р. Підтвердження факту вивезення експортованих товарів за межі митної території України здійснюється відповідно до Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого спільним наказом Держмитслужби України та ДПА України від 21.03.2002р. №163/121. Згідно з цим порядком «Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо ввезення (експортування) засвідчено належно оформленою митною вантажною декларацією. Таким чином перелічені в додатку до акту вантажно-митні декларації містять фіктивні дані щодо покупця товару, а відповідно не є дійсними.

На підставі викладеного, на думку відповідача, зазначені операції повинні оподатковуватись за ставкою 20%.

Разом з тим, п.п.62.1 п6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Статтями 2, 6, 8 «Положення про вантажну митну декларацію» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року № 574 визначено, що вантажна митна декларація - заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби і мету їх переміщення через митний кордон України, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів ВМД застосовується під час декларування суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Слід звернути увагу на те, що з досліджених в судовому засіданні судами першої та апеляційної інстанцій оригіналів вантажно-митних декларацій, що складені позивачем, вбачається, що вантажно-митні декларації мають особисті номерні печатки інспекторів митниці, що здійснили митне оформлення товару, напрямок переміщення предметів (експорт), найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні та інші встановлені законодавством реквізити.

Також, інформація Підрозділу Фінансової Розвідки Німуе не заперечує факту вивезення позивачем ягід за межі митної території України.

Крім того, листом КБ «Західінкомбанк» ТОВ №3-5206 від 19.02.2009р. підтверджено надходження валютної виручки на рахунок позивача від фірми «ЕКО-FOOD LIMITED».

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що твердження відповідача стосовно того, що у вантажно-митних деклараціях містяться фіктивні дані щодо фірми «ЕКО-FOOD LIMITED» і операції з поставки ягід даній фірмі оподатковуватись за ставкою 20% є безпідставними.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Луцьку об’єднану державну податкову інспекцію Волинської області Державної податкової служби її процесуальним правонаступником Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Касаційну скаргу Луцької об’єднаної державної податковою інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області. – залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року та увалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2012 року – залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____Н.Є. Маринчак

Судді: ____О.В. Вербицька

____О.В. Муравйов