Ухвала суду № 38021620, 03.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2014 року м. Київ К-25596/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінліспереробка»

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010

у справі №2-а-2290/08/0270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінліспереробка»

до Державної податкової інспекції у м.Вінниці

про визнання нечинним акта перевірки та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010, в позові відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка з питань достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 01.01.2007 по 30.04.2007, за результатами якої було складено акт №1501/2320/33762674 від 16.08.2007.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп.7.7.1 та 7.7.2 п.7.7, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень №0001182320/0 про зменшення на 86152 грн. суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість і застосування 7365 грн. штрафних санкцій та від 27.08.2007 №0001192320/0 про сплату 513107 грн. податку на додану вартість і 250627 грн. штрафних санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 27.08.2007 № 0001182320/0 скасовано в частині 20185 грн. податку на додану вартість, заявленого до відшкодування за січень 2007 року, і 7365 грн. штрафних санкцій, а в решті залишено без змін, прийнято податкове повідомлення-рішення №0001182320/1 від 02.11.2007. Податкове повідомлення-рішення №0001192320/0 від 27.08.2007 залишено без змін, з метою доведення нових граничних строків сплати податкових зобов?язань прийнято податкове повідомлення-рішення №0001192320/1 від 02.11.2007. А також прийнято податкове повідомлення-рішення №0001532320/1 від 02.11.2007, яким збільшено суму податкових зобов?язань з податку на додану вартість на 19334 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 15594 грн.

Повторна скарга платника залишена без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення без змін.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору від 02.02.2007 №12 у лютому 2007 року позивачем отримано від ТОВ «Вінницька промислова група» попередню оплату за цемент згідно наявних у матеріалах справи платіжних доручень на загальну суму 3958700,39 грн., у т.ч. ПДВ 659783,4 грн.

На виконання умов договору №1 від 31.01.2007 позивачем отримано у лютому 2007 року від ТОВ «Вінницька промислова група» оплату за послуги по сушінню дошки на загальну суму 10211,96 грн., у т.ч. ПДВ 1701,99 грн.

При цьому позивачем, отриману у лютому 2007 року попередню оплату за цемент та оплату за послуги сушіння дошки на загальну суму 3968912 грн., у т.ч. ПДВ 661485 грн., до податкового зобов?язання з податку на додану вартість за лютий 2007 року не включено.

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень у лютому 2007 року позивачем перераховано ТОВ «Вінницька промислова група» 4500000 грн., у т.ч. 3700000 грн. попередньої оплати за щебінь по договору №29 від 08.02.2007, та 800000 грн. як погашення кредиторської заборгованості.

На запит податкового органу контрагентом позивача ТОВ «Вінницька промислова група» надано письмову відповідь від 08.08.2007 та копії реєстру виданих податкових накладних, згідно яких ним податкові накладні на проведену позивачем оплату в розмірі 4500000 грн., у т.ч. 750000 грн. ПДВ, не видавались.

Додатковими угодами №1 від 28.02.2007 до договору №12 від 02.02.2007 та договору №29 від 08.02.2007 між позивачем та ТОВ «Вінницька промислова група» досягнуто згоди про розірвання цих договорів та проведення заліку зустрічних вимог в сумі 4500000 грн. без виникнення податкових зобов?язань про що складено акт від 28.02.2007 №б/н.

В бухгалтерському обліку позивача даний залік проведено 23.02.2007, тобто раніше ніж був складений акт заліку зустрічних вимог, кредиторська заборгованість позивача по бухгалтерському рахунку 361 склала 4494894,02 грн., а дебіторська по рахунку 631 - 4500000 грн., акти звірок розрахунків відсутні.

Згідно картки бухгалтерського рахунку 6415 за лютий 2007 року позивачем було нараховане податкове зобов?язання з податку на доданку вартість на загальну суму 750000 грн. (бухгалтерське проведення Д-т рахунку 643, К-т рахунку 6415), а 23.02.2007 нараховано податковий кредит на загальну суму 750000 грн. (бухгалтерське проведення Д-т рахунку 6415, К-т рахунку 643). Даними бухгалтерськими проводками позивачем проведено залік зустрічних вимог і «сторновано» податкове зобов?язання з податку на додану вартість. В податковому обліку зазначені операції не відображені.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено загальне правило, відповідно до якого, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов?язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно п. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, у разі здійснення коригування сум податкових зобов?язань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Відповідно до п. 22, п. 23 та п. 24 цього Порядку розрахунок коригування складається у двох примірниках.

Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів (послуг). Копія залишається у продавця.

Розрахунки коригування як покупцем, так і продавцем зберігаються в порядку, аналогічному порядку збереження податкових накладних.

На підставі вказаного розрахунку отримувач товарів (послуг) здійснює коригування податкового кредиту відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону (за умови дотримання законодавчих норм щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов?язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (з від?ємним чи позитивним значенням) (п. 25 цього Порядку).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що вищезазначених вимог Закону дотримано не було, однак за результатами укладених додаткових угод між ТОВ «Вінницька промислова група» та ТОВ «Вінліспереробка», позивач зменшив суми податкового зобов?язання з ПДВ.

Суди попередніх інстанцій, підтримуючи позицію податкового органу, виходили з того, що відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 п.7.2 цієї статті).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену необхідними документами.

Як вбачається із з'ясованих судовими інстанціями фактичних даних, наведений припис Закону не було виконано позивачем, оскільки на момент проведення перевірки необхідні документи для підтвердження правомірності включення до податкового кредиту відповідних сум податку у нього були відсутні.

Якщо на момент проведення перевірки податковим органом у платника податку відсутні податкові накладні, що підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може прийматися до уваги їх надання при розгляді справи у суді. Водночас якщо після проведення перевірки платник податку одержує, виявляє податкові накладні, він має право сформувати податковий кредит з урахуванням таких податкових накладних в наступному податковому періоді.

Відтак у цьому випадку слід погодитися з наданою судовими інстанціями правовою оцінкою обставин справи щодо правомірності визначення позивачеві податкових зобов'язань з ПДВ згідно з рішеннями податкового органу, які оскаржуються.

За таких обставин судова колегія доходить в висновку про те, що попередніми судовими інстанціями з достатньою повнотою було встановлено обставини у справі та цим обставинам було надано правильну юридичну оцінку. Відтак передбачених законом підстав для скасування ухвалених у справі рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінліспереробка» відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун