Постанова № 38007717, 13.03.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4258/13-а

13 березня 2014 року 13год. 40хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудима Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Красько І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000311700 від 18.07.2013 року ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (Острозьке відділення) (далі - Здолбунівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000311700 від 18.07.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позові. В обґрунтування позову зазначив, що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки та покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються лише на припущеннях перевіряючого. Пояснив суду, що первинні бухгалтерські документи та податкові документи, які відображають господарські операції ФОП ОСОБА_4 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія АТР Груп» були вилучені співробітниками податкової міліції у жовтні 2011 року, про що позивачем було повідомлено посадовій особі відповідача при отриманні відповідного запиту і в запереченнях до акту перевірки, надісланих податковому органу. Стверджував, що ненадання позивачем таких первинних документів не є доказом невідповідності задекларованих і фактичних даних господарських операцій для податкового обліку платника податків, як це зазначено в акті перевірки. У зв'язку з чим вважає висновки акта перевірки про порушення ФОП ОСОБА_4 вимог Податкового кодексу України необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на припущеннях осіб, що здійснювали перевірку, а податкове повідомлення-рішення №000311700 від 18.07.2013 року - протиправним і таким, що підлягає скасуванню, так як відповідачем не було дотримано вимог п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України. З таких підстав просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав (а.с.38-39). В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки позивача встановлено порушення п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198 п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 24634,04 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі ненадання позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів по його господарських операцій з ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» та акту ДПІ у Печерському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» №1707/22.8/37241554 від 17.05.2013 року. Зміст цього акта перевірки свідчить, що ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» фактично не могло здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів. У зв'язку з чим стверджував про відсутність реальності вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», що не підтверджені первинними документами. Вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення обґрунтоване і таким, що не підлягає скасуванню. З таких підстав просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В силу вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.78.4 цієї статті про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначено ст.75 Податкового кодексу України, згідно з п.п.75.1.2 якої документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що 08.04.2005 року державним реєстратором Острозької районної державної адміністрації Рівненської області ОСОБА_4 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копіями Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.75) та Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи (а.с.73). Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 від 30.05.2008 року (а.с.74).

У зв'язку з надходженням до Острозького відділення Здолбунівської ОДПІ інформації від ДПІ у Печерському районі м.Києва про те, що за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства та ненаданням пояснення та документального підтвердження на письмовий запит податкового органу в період з 25.06.2013 року по 02.07.2013 року посадовими особами Здолбунівської ОДПІ на підставі наказу №7 від 17.06.2013 року (а.с.95) та направлення на перевірку №2020/17 від 17.07.2013 року (а.с.96) було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства СПД-ФО ОСОБА_4 при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт №175/17-2858020371 від 08.07.2013 року (а.с.99-102).

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем 18.07.2013 року подано заперечення до акта перевірки (а.с.112-113), які висновком Здолбунівської ОДПІ №2451/17-07 від 26.07.2013 року залишено без розгляду (а.с.104-105) з підстав пропущення строку, встановленого для їх подання.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000311700 від 18.07.2013 року, яким ФОП ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 30792,55 грн., в т.ч. 24634,04 грн. за основним платежем та 6158,51 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.17).

В ході адміністративного оскарження рішенням ГУ Міндоходів у Рівненській області №385/14/10-210/219 від 20.09.2013 року (а.с.106-107) та рішенням Міндоходів України №5218/Я/99-99-10-01-03-14 (а.с.108-109) вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №000311700 від 18.07.2013 року, суд виходить з наступного.

Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про безпідставне віднесення позивачем вартості отриманих від ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» товарів в сумі 8881,05 грн. до податкового кредиту травня 2011 року та в сумі 15752,99 грн. - червня 2011 року, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_4 занижено податок на додану вартість на загальну суму 24634,04 грн., та ґрунтується на порушеннях позивачем вимог п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198 п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України.

Актом перевірки від 08.07.2013 року констатовано, що ФОП ОСОБА_4 в порушення вимог Податкового кодексу України в травні та червні 2011 року відніс до складу податкового кредиту 24634,04 грн. по безтоварним операціям з ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», які не підтверджені документально.

В акті перевірки з посиланням на п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України зазначено, що СГД ОСОБА_4 до перевірки не надано первинних бухгалтерських та податкових документів, а тому відсутні підстави для податкового обліку, що є достатнім і допустимим доказом невідповідності задекларованих і фактичних даних господарських операцій для податкового обліку платника податків. У разі відсутності реального руху активів право на формування витрат та/або податкового кредиту відсутні. У зв'язку з цим, на думку податкового органу, у ФОП ОСОБА_4 відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість в розумінні ст.185 Податкового кодексу України.

Податковий орган в даному акті стверджує, що оскільки позивачем до перевірки не надано первинних бухгалтерських та податкових документів, а проведені заходи щодо встановлення факту здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та його контрагентів не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг, то ФОП ОСОБА_4 порушено вимоги п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Враховуючи такі доводи, податковий орган дійшов висновку про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п.44.1. ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Згідно з п.44.3. ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п.77.8 ст.77 Податкового кодексу України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до п.83.1. ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

В силу вимог п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Матеріали справи свідчать, що на момент проведення перевірки (в період з 25.06.2013 по 02.07.2013 року) первинні документи по господарських операціях ФОП ОСОБА_4 з його контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «АТР Груп», в т.ч. травня-червня 2011 року, 21.10.2011 року були вилучені співробітниками податкової міліції ГУ Міндоходів у Рівненській області, що підтверджується листом ГУ Міндоходів у Рівненській області №40/14/17-00-09-02 від 20.01.2014 року (а.с.140), постановами Рівненського міського суду від 19.10.2011 року у справах №4-2796/11 та №4-2796/11, протоколами обшуку від 21.10.2011 року (а.с.192-198).

Суд звертає увагу, що відповідно до п.44.6. ст.44 Податкового Кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Правовий аналіз даних норм свідчить, що законодавцем встановлено обов'язок податкового органу переконатися у відсутності єдиної причини ненадання платником первинних документів - виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами.

Натомість, податковий орган не пересвідчившись в наявності такої причини, дійшов до висновку, що документи, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, були відсутні на час складання такої звітності.

На переконання суду, відповідач не міг дійти такого висновку, оскільки податковим органом не було виключено ймовірності існування єдиного випадку, за яких такий висновок неможливий, що полягає в ненаданні таких документів платником з причин їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

Згідно з п. 85.9 ст.85 Податкового кодексу України у разі, коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що чинним законодавством встановлено прямий обов'язок податкового органу вжити заходів для доступу до вилучених документів, які були підставою для формування показників податкової звітності платника податків, який перевіряється, у разі, коли такі первинні бухгалтерські документи були вилучені правоохоронними органами, а терміни проведення такої перевірки, переносити до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Всупереч цьому, відповідач не вжив жодних заходів для доступу до вилучених первинних документів, хоча про таке вилучення йому було відомо з письмових заперечень позивача на акт перевірки, та виніс оспорюване податкове повідомлення-рішення без їх дослідження та аналізу.

Твердження представника відповідача про необізнаність податкового органу щодо вилучення первинних документів позивача правоохоронними органами судом оцінюється критично, оскільки матеріали справи свідчать, що позивач повідомив податкову інспекцію про вказані обставини, зокрема, в письмових запереченнях на акт перевірки (а.с.13-15).

Зміст висновку про результати розгляду заперечення до акта №2451/14-07 від 26.07.2013 року (а.с.104) свідчить, що з підстав пропущення строку, встановленого для подання таких заперечень, податковим органом залишено без розгляду заперечення позивача на акт перевірки №175/17-2858020371 від 08.07.2013 року, що на думку суду, є абсолютно безпідставним.

Так, відповідно до п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Пунктом 86.7 ст. 87 Податкового кодексу України визначено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Таким чином, платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні, а у разі його незгоди з висновками перевірки - заперечення до контролюючого органу протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Матеріали справи свідчать, що заперечення на акт перевірки (отриманий ФОП ОСОБА_4 11.07.2013 року) позивачем направлені до податкового органу 18.07.2013 року, що підтверджується фіскальним чеком органу поштового зв'язку від 18.07.2013 року (а.с.114).

В силу вимог ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи те, що акт перевірки отримано позивачем 11.07.2013 року, то перебіг строку для подання заперечень на цей акт починається з 12.07.2013 року та закінчується 18.07.2013 року включно (13.07.2013 року та 14.07.2013 року - вихідні дні), а не 17.07.2013 року, як стверджував представник відповідача.

Отже, заперечення на акт перевірки позивач подав в межах строку, встановленого для їх подання.

Даними запереченнями позивач повідомив податкову інспекцію, яка проводила перевірку, що первинні документи по його господарських операціях з ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» були вилучені правоохоронними органами ще в жовтні 2011 року.

Зважаючи на факт вилучення правоохоронними органами у позивача документів в силу вимог абз.4 п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України податковий орган мав право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки, а призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків та вжити заходи щодо отримання доступу до таких документів в порядку, визначеному ст.85 Податкового кодексу України з метою об'єктивного дослідження господарських взаємовідносин позивача, що перевірялися.

Натомість, відповідач безпідставно не врахував повідомлення позивача про вилучення первинних документів правоохоронними органами та всупереч вимог чинного податкового законодавства залишив заперечення на акт перевірки без розгляду.

За таких обставин, висновки про відсутність документального підтвердження податкового кредиту позивача за господарськими операціями з ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» є недоведеними, суперечать вимогам п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, не ґрунтуються на належних доказах, а тому не можуть бути підставою для констатації порушень позивачем ст.185, ст.198 та ст.201 Податкового кодексу України.

Крім того, матеріали справи, а саме: акт перевірки від 08.07.2013 року, свідчать, що висновки про заниження позивачем податкових зобов'язань зроблені також на підставі акта ДПІ у Печерському районі м.Києва №1707/22.8/37241554 від 17.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2010 року по 31.03.2013 року».

В даному акті ДПІ у Печерському районі м.Києва зроблено висновки, що «ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» фактично не могло здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, як наслідок відсутність постачання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» в адресу підприємств-покупців.

Оскільки ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» до перевірки не надано первинних бухгалтерських та податкових документів, що підтверджують придбання товарів та послуг, а також використання складських, виробничих приміщень та обладнання, а саме: документів складського обліку, які підтверджують фактичне придбання товарів (робіт, послуг), його переміщення на виробництво, кількість готової продукції та її подальшої реалізації, документів, що підтверджують транспортування товарів, кількість працюючих, необхідних забезпечити процес виробництва (надання послуг, виконання робіт) та інших підтверджуючих документів, немає можливості підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства з нібито придбання товарів (робіт, послуг)».

Суд не може погодитися з позицією відповідача, згідно з якою акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» є доказом безтоварності господарських операцій позивача з даним контрагентом за травень та червень 2011 року. Позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками певних податків та зборів, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є достатнім і належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність здійснення угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання податкового кредиту позивача непідтвердженим, так як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських та інших документів.

Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не повинен містити висновки щодо реальності здійснення господарської діяльності. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій повинно досліджуватись податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку, а не відображатись в акті про неможливість проведення зустрічної звірки

На думку суду, зустрічна звірка може бути проведена податковим органом в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, позаяк за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчується лише факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Тобто такий акт не може містити жодних інших висновків, окрім висновку про неможливість проведення зустрічної звірки.

Таким чином, оскільки акт перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва №1707/22.8/37241554 від 17.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2010 року по 31.03.2013 року» підтверджує лише факт неможливості проведення перевірки, то він не є джерелом отримання податкової інформації, яка положеннями статті 83 Податкового кодексу України визначена як підстава для висновків під час проведення перевірок, та не є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог чинного законодавства (або їх відсутність), а тому не може слугувати підставою для висновків про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп» в травні та червні 2011 року.

Сама по собі неможливість реалізації податковими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагента не може вважатися доказом вчинення певним платником податку порушень податкового законодавства.

Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 27.02.2014 у справі №К/800/41631/13.

За таких обставин, суд вважає, що у податкового органу були відсутні будь-які правові підстави для висновків про порушення ФОП ОСОБА_4 вимог п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198 п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки відповідачем безпідставно не взято до уваги факт вилучення первинних документів позивача правоохоронними органами, не вжито заходів щодо отримання доступу до цих документів в порядку, визначеному ст.85 Податкового кодексу України з метою об'єктивного дослідження господарських операцій позивача з ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», тобто фактично не здійснено перевірку господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Будівельною компанією АТР Груп».

Правила фіксування встановлених перевіркою порушень встановлені п.п.5.2 п.5 розд.ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 (далі - Порядок №984).

Згідно з вимогами вказаного пункту у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Всупереч зазначеному, відповідачем у акті перевірки від 08.07.2013 року зміст порушень позивача викладено не чітко, не вказані первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та які підтверджують наявність порушень, а також не зазначено переліку відсутніх первинних документів та причини їх ненадання позивачем.

З огляду на наведені обставини в сукупності, суд встановив, що констатація фактів порушень законодавства ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях перевіряючого, що є неприпустимим при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки). Висновки відповідача, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, що свідчить про протиправність прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення.

До матеріалів справи долучено частину первинних документів, проте суд не може підміняти собою податковий орган та фактично проводити документальну невиїзну перевірку господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Будівельна компанія АТР Груп», оскільки в силу вимог розділу ІІ Податкового кодексу України проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок платників податків є виключною компетенцією податкового органу.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідками розгляду справи, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №000311700 від 18.07.2013 року не відповідає вказаним критеріям правомірності, прийняте недобросовісно, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень і є протиправним.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, на переконання суду, відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення №000311700 від 18.07.2013 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №000311700 від 18.07.2013 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області за №0000311700 від 18.07.2013 року, згідно з яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 30792,55 грн., з яких 24634,04 грн. - основний платіж та 6158,51 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Присудити на користь позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 172,05 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на дану постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання постанови, складеної в повному обсязі.

Суддя Гудима Н.С.