Постанова № 38009465, 27.03.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/681/14

27 березня 2014 року 17год. 19хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Данилюк І.Г.,

відповідача: представник Красько Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Акціонерного товариства ТОДІНІ КОСТРУЦІОНІ ДЖЕНЕРАЛІ С.П.А.

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів в Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство ТОДІНІ КОСТРУЦІОНІ ДЖЕНЕРАЛІ С.П.А. звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів в Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000231501 від 25.02.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з контрагентом мали реальний характер, що підтверджується належними документами, які було надано посадовим особам органу державної податкової служби під час перевірки, належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, тому податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначено правильно.

З цим податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується і вважає, що зменшення бюджетного відшкодування та нарахування штрафу не ґрунтується на законодавстві з питань оподаткування, посягає на його права та охоронювані законом інтереси, податкове повідомлення-рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав про що подано письмове заперечення (вх.№5394/14 від 17.03.2014.).

Заперечення обгрунтовані тим, що на підставі аналізу даних Довідки про результати зустрічної звірки ТОВ фірмою «Полтава-Постач» від 30.01.2014 р. №84/16-01-22-08-11/38610189 позивачем в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит вересня 2013 року на суму 240105,00 грн. що призвело до порушення п.200.3, 200.4. ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого було завищено суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за жовтень 2013 року на суму 240105,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позову зазначила, що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки та покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам справи. Пояснила, що бухгалтерські документи, якими оформлені господарські операції позивача ТОВ фірмою «Полтава-Постач» в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Стверджує, що господарські операції позивача з його контрагентом є реальними і підстав вважати їх безтоварними немає. З таких підстав, просила суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача позов заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому запереченні, просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Державною податковою інспекцією у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області була проведена позапланова виїзна перевірка Представництва в Україні «Тодіні Конструціоні Дженералі С.П.А.» з питань правомірності нарахування податкового кредиту та реальності здійснення операцій з ТОВ фірмою «Полтава-Постач» за вересень 2013 року, за результатами якої було складено Акт перевірки від 14.02.2014р. №126/17-16-15-01/26603641.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000231501 від 25.02.2014 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 р. на загальну суму 240 105 грн. та нараховано штрафну санкцію 50% в розмірі 120 052,50 грн., а всього 360 157, 50 грн.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000231501 від 25.02.2014 р., суд виходить з наступного.

Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про завищення суми у податкового кредиту на 240 105,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за жовтень 2013 року на 240 105, 00 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій Представництва в Україні «Тодіні Конструціоні Дженералі С.П.А.» з ТОВ фірмою «Полтава-Постач» та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог пп.198.1, п.198,3, п.198.6 ст.198, п.200.3, 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України.

Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються на даних Довідки про результати зустрічної звірки ТОВ фірмою «Полтава-Постач» від 30.01.2014 р. №84/16-01-22-08-11/38610189.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Оцінюючи вищенаведені висновки акта перевірки, які слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд враховує, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для проведення перевірки позивач надав податковому органу договори, укладені з ТОВ фірмою «Полтава-Постач», видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт, регістри бухгалтерського обліку, банківські виписки, Реєстри виданих та отриманих податкових накладних, податкову декларацію з ПДВ з додатками, інші документи, що свідчать про отримання товарів та послуг.

Як встановлено судом, у вересні 2013 року ТОВ фірма «Полтава-Постач» поставила Представництву в Україні «Тодіні Конструціоні Дженералі С.П.А.» , відповідно до Договорів від 21.06.2013 р. №KHR/S /18-13, №KHR/S /19-13, цемент та мінеральний порошок на загальну суму 820 058, 30 грн. що підтверджується видатковими накладними (а.с.26-48), товарно-транспортними накладними (а.с.53-116).

Крім того, ТОВ фірма «Полтава-Постач» відповідно до Договору №KHR/S /57-13 від 07.07.2013 р.(а.с.117 надала Представництву в Україні «Тодіні Конструціоні Дженералі С.П.А.» транспортні послуги згідно актів здачі-прийняття робіт від 27.09.2013 р., 30.09.2013 р. (а.с.120-121).

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції з придбання товарно-матеріальних цінностей (електрообладнання) та послуг (автотранспортних) відсутні. Суд вважає, що підстави для виключення зі складу податкового кредиту товариства сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, відсутні, оскільки отримання такого товару за договорами купівлі-продажу не суперечить чинному законодавству, та є такими, що спрямовані на отримання доходів, а тому належать до господарської діяльності позивача в розумінні податкового законодавства.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Вищевказані податкові, видаткові накладні, розрахункові документи в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані видаткові, податкові накладні не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Посилання податкового органу на дані Довідки про результати зустрічної звірки ТОВ фірмою «Полтава-Постач» від 30.01.2014 р. №84/16-01-22-08-11/38610189 безпідставні, оскільки реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом підтверджується первинними документами, що містяться в матеріалах справи, які безпідставно податковим органом не взяті до уваги під час перевірки.

Згідно з пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судом встановлено, що контрагент позивача - ТОВ фірмою «Полтава-Постач» у встановленому порядку був зареєстрованим платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, мав відповідне свідоцтво платника податку.

Вказані обставини доводять, що контрагент позивача володів необхідною право- та дієздатністю для вчинення господарських операцій, на момент здійснення господарських операцій.

Таким чином, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту, є безпідставними.

На підставі вищевикладеного висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000231501 від 25.02.2014 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 р. на загальну суму 240 105 грн. та нараховано штрафну санкцію 50% в розмірі 120 052,50 грн., а всього 360 157, 50 грн.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів в Рівненській області №0000231501 від 25.02.2014 р.

Присудити на користь позивача Акціонерного товариства ТОДІНІ КОСТРУЦІОНІ ДЖЕНЕРАЛІ С.П.А. із Державного бюджету судовий збір у розмірі 487, 20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.