Ухвала суду № 37995414, 31.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2014 р. м. Київ К/800/27198/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Блажівської Н.Є.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Луцак А.В.

та представників сторін:

позивача - Шнир О.Б.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Держаної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013

у справі № 2а-1049/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гора"

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Держаної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013, позовні вимоги задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.10.2011 № 0003182320 та № 0003192320.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом, на виконання постанови слідчого СУ ГУМВС України у Львівській області від 28.07.2011, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гора» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 10.10.2011 № 2382/23-2/31978878, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження податку на прибуток в сумі 598041,00 грн.;

- п.1.7, п.1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податку на додану вартість в сумі 478432,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 20.10.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003182320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 747551,25 грн., з яких за основним платежем - 598041,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 149510,25 грн.; № 0003192320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 598040,00 грн., з яких за основним платежем - 478432,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 119608,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." було укладено договір поставки № 671/2008 та додаткові угоди до нього, згідно яких ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." взяло на себе зобов'язання здійснити поставку товару позивачу, а позивач - прийняти та оплатити товар згідно умов, викладених в даному договорі.

Також, між позивачем та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» було укладено договори про надання послуг, згідно яких, у порядку та на умовах, визначених цими договорами, позивач зобов'язувався надавати послуги по популяризації торговельних марок та просуванню товару, а ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» - прийняти та оплатити належним чином надані послуги в порядку, визначеному цими договорами.

Крім того, позивач, будучи дистриб'ютором ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", з метою реалізації товару власним партнерам та просування телекомунікаційних послуг на визначеній ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» території, уклав договори поставки та договори про надання послуг з ПП «Версант», ПП «Сервіс Доріг», ПП «Бізнес групп», ПП «Оптіма-Інформ».

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі наданих послуг.

На момент здійснення спірних господарських операцій, позивач та його контрагенти були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, як було вірно враховано апеляційним судом, з врахуванням норми пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), відповідач не мав правових підстав для їх винесення, оскільки перевірка, за результатами якої були прийняті спірні повідомлення-рішення, була проведена за постановою слідчого, що була винесена в ході розслідування кримінальної, тобто, відповідно до кримінально-процесуального закону, і відповідач, на момент прийняття рішень, не володів інформацією про набрання законної сили рішенням в цій кримінальній справі.

Доводи, наведені відповідачем в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Держаної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) Н.Є. Блажівська (підпис) В.В. Кошіль