Ухвала суду № 37994952, 05.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2014 р. м. Київ К/9991/71438/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Шевчука В.С.,

відповідача - Старійчука А.І.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Гощанська МДПІ)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.04.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011

у справі № 2а-4895/10/1770

за позовом приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору «Овас-цукор» (далі - Підприємство)

до Гощанської МДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 02.07.2010 № 0002212342/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 5 079 156,90 грн. (у тому числі 2 744 474 грн. за основним платежем та 2 334 682,90 грн. за основним платежем); від 02.07.2010 № 0002231715/0 про донарахування Підприємству податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2099,54 грн. (у тому числі 589,12 грн. за основним платежем та 1510,42 грн. за штрафними санкціями); від 02.07.2010 № 0002241715/0, згідно з яким Підприємство зобов'язано сплатити 2674,97 грн. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (у тому числі 1783,31 грн. за основним платежем та 891,66 грн. за штрафними санкціями), а також податкові повідомлення-рішення від 02.08.2010 № 0002212342/1, № 0002231715/1, № 0002241715/1 та від 15.10.2010 № 0002212342/2, № 0002231715/2, № 0002241715/2, прийняті у процедурі адміністративного оскарження.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.04.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.07.2010 № 0002212342/0, від 02.08.2010 № 0002212342/1 та від 15.10.2010 № 0002212342/2; в решті позову відмовлено за необґрунтованістю.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Гощанська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові.

Переглянувши судові акти у межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Гощанської МДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті податковим органом за наслідками проведення виїзної планової документальної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, оформленої актом від 21.06.2010 № 223/2342/32522307.

Так, під час цієї перевірки у ході дослідження бухгалтерських документів позивача (головної книги, оборотно-сальдових відомостей по рахунках в розрізі контрагентів, первинних банківських та касових документів) Гощанською МДПІ було виявлено факт заниження позивачем доходу від продажу товарів (робіт, послуг) на 48057 грн., що стало однією з підстав для донарахування позивачеві оспорюваного зобов'язання з податку на прибуток.

Відхиляючи зазначений висновок як необґрунтований, суди послалися на те, що податковим органом фактично досліджувався порядок відображення позивачем даних бухгалтерської звітності на витратних рахунках; при цьому інспекцією не зазначено, за якими саме операціями відбулося заниження доходу в податковому обліку Підприємства, не наведено змісту цих операцій, що виключає обґрунтованість зазначеного висновку Гощанської МДПІ.

Іншою підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток податковим органом зазначено зниження позивачем приросту балансової вартості запасів за 2009 рік на 827 348 грн.

По цьому епізоду попередні судові інстанції, керуючись положеннями пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», послалися на те, що розбіжності щодо обчислення цього показника між даними перевірки та даними платника викликані тим, що балансова вартість запасів на початок І кварталу 2009 року була визначена Гощанською МДПІ у сумі 15 808 261 грн., тоді як Підприємством було задекларовано (у тому числі й у додатку К1/1) балансову вартість запасів на початок 2009 року в сумі 17 532 122 грн. Як встановили суди, правильність визначення Підприємством цього показника підтверджена і актом попередньої податкової перевірки, у зв'язку чим суди правильно визнали донарахування позивачеві податку на прибуток по цьому епізоду неправомірним.

Також на обґрунтування висновку про заниження позивачем оподатковуваного доходу Гощанська МДПІ послалася на необхідність включення позивачем до валового доходу вартості цукру, який було передано Підприємству на відповідальне зберігання та використано позивачем у власній господарській діяльності.

Так, за договором складського зберігання цукру від 09.12.2008 № 21 Аграрний фонд (поклажедавець) передав позивачеві (зберігач) 3000 тонн цукру загальною вартістю 9 599 250 грн.; актом від 11.08.2009 засвідчено відсутність зазначеного товару на зберіганні у Підприємства, у зв'язку з чим переданий останньому цукор було кваліфіковано податковою інспекцією як безоплатно наданий товар, вартість якого підлягає відображенню у складі валового доходу в порядку підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

По цьому епізоду суди зазначили, що за платіжним дорученням від 09.09.2009 № 282 позивач перерахував Аграрному фонду грошові кошти у сумі 9 599 250 грн. на відшкодування вартості цукру; за фактом проведення цієї оплати позивач включив до валового доходу в 4 кварталі 2009 року 7999375 грн. (вартість цукру без ПДВ), а у 1 кварталі 2010 року - 1 599 875 грн. (ПДВ у ціні вартості цукру) шляхом самостійного виправлення помилки.

На підставі цього суди цілком об'єктивно зазначили про те, що відповідні дії платника не призвели до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток, у зв'язку з чим підстав для донарахування цього податку за розглядуваним епізодом не вбачається.

Правильним є і висновок судів про правомірність коригування позивачем валових витрат у періоді повернення постачальниками Підприємства перерахованих останнім авансових платежів. Судами було додаткового досліджено відповідність коригування позивачем попередньо сформованих валових витрат та податкового кредиту за відповідними господарськими операціями.

Суди також встановили, що Підприємством з дотриманням порядку виправлення самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів було відображено у рядку 05.2 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року суму позики, повернутої фізичним особам в І кварталі 2009 року.

На підставі викладеного суди дійшли цілком правильного висновку про незаконність оспорюваного донарахування податку на прибуток та правомірно задовольнили позов.

В іншій частині судові акти зі спору Гощанською МДПІ не оскаржуються. Касаційним судом не виявлено порушень судами норм матеріального або процесуального права, на які не було посилань у поданій скарзі та які є підставою для скасування судового рішення.

Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів, покладені в основу прийняття рішень зі спору. Зазначені доводи є відтворенням правової позиції ДПІ по справі, ці доводи отримали належну правову оцінку під час вирішення цього спору по суті.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

З огляду на реорганізацію позивача та відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити їх на правонаступників.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити приватне підприємство, що повністю належить іноземному інвестору «Овас-цукор», його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна насіннєва компанія».

2. Замінити Гощанську міжрайонну державну податкову інспекцію її правонаступником - Гощанською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

3. Касаційну скаргу Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

4. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 у справі № 2а-4895/10/1770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько