Рішення № 37988515, 24.03.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.03.2014 Справа № 920/1053/13

За позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства «Теплогарант», м. Конотоп Сумської області

про стягнення 464 264 грн. 47 коп.

Суддя В.Л.Котельницька

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: Ю.П.Бєлов (довіреність № 1 від 02.01.2014)

За участю секретаря судового засідання - І.М.Петрович

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 464264 грн. 47 коп., у тому числі 296682 грн. 50 коп. пені, 17533 грн. 03 коп. інфляційних нарахувань, 150048 грн. 94 коп. - суму 3% річних, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Господарським судом Сумської області 02.09.2013 було винесено рішення, відповідно до якого позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства «Теплогарант» (41615, Сумська область, м. Конотоп, вул. Садова, 39А; код 32325215) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) 29668 грн. 25 коп. пені, 3 % річних в сумі 150048 грн. 94 коп., інфляційні збитки в сумі 17533 грн. 03 коп., а також 9286 грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 02.09.2013 у справі № 920/1053/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2013 касаційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ задоволено частково, рішення господарського суду Сумської області від 02.09.20113 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 та у справі № 920/1053/13 у частині відмови стягнення пені (90% від заявленої до стягнення суми пені, що складає 267014,25грн.) - скасовано, в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області, в іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 у справі 920/1053/13 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.01.2014 було призначено справу до нового розгляду.

Від відповідача надійшли письмові пояснення № 47 від 27.01.2014, в яких сторона наголошує, що пеня у сумі 296682 грн. 50 коп. нарахована позивачем безпідставно, сума пені є завищеною та такою, що не відповідає передбаченим цивільним законодавством засадам справедливості, розумності та добросовісності, а також відповідач відповідно до своїх пояснень надав контррозрахунок пені, сума якої становить 172650 грн. 63 коп.

Також відповідач надав до суду клопотання №141 від 24.02.2014 та № 168 від 11.03.2014, в яких сторона просить залишити без змін рішення господарського суду Сумської області від 02.09.2013 у даній справі.

Позивач надіслав до суду пояснення №31/10-1242 від 04.03.2014, в яких наголошує на тому, що договір №06/10-2231 ТЕ - 26 від 20.12.2010 був укладений відповідно до вимог чинного законодавства, а нараховані за невиконання умов договору штрафні санкції повністю відповідають нормам цивільного законодавства.

Від відповідача надійшла заява (вхідний реєстраційний № 3222 від 11.03.2013) про застосування позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені.

Представник позивача в судове засідання 24.03.2014 не прибув, проте надіслав до суду телеграму (вх. №3800 від 21.03.2014), у якій просить суд розглядати справу за наявними матеріалами та підтримує позов у повному обсязі.

Розглянувши заяву відповідача про застосування позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного:

В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на виникнення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір породжує права та обов'язки для сторін договору і є обов'язковим для виконання ними.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 ЦК України).

Стаття 259 ЦК України встановлює, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

У відповідності до п. 9.3. Договору поставки природного газу від 20.12.2010 №06/10-2231 строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем вимоги щодо стягнення пені були заявлені в межах строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Теплогарант" 20.12.2010р. було укладено договір поставки природного газу №06/10-2231, згідно з умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу протягом січня-квітня 2011 року природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Відповідно до п. 4.1 даного договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання вимог договору поставив відповідачу природний газ на загальну суму 11615029,95 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач, в свою чергу, порушив умови договору та оплатив поставлений природний газ з порушенням встановлених у договорі строків.

Судами при попередньому розгляді даної справи було встановлено, що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 7.3.1. договору, у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За період з 21.02.2011р. по 21.11.2011 р. позивачем нарахована пеня в сумі 296682,50 грн.

Позивач здійснив нарахування пені у відповідності до вимог чинного законодавства протягом шести місяців на заборгованість по кожному місяцю поставки природного газу окремо, що підтверджується розрахунком, наявним в позовній заяві. При попередньому розгляді справи суди дійшли висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування пені в сумі 296682,50 грн.

Проте, суд зазначає, частина 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Як вбачається з матеріалів справи та додатково поданих доказів, за відповідачем відсутня непогашена заборгованість за поставлений газ згідно умов договору № 06/10-2231 від 20.12.2010р., а також відсутні докази завдання позивачу збитків неналежним виконанням зобов'язань з боку відповідача (оскільки позивачем не було доведено, що саме дії відповідача, а не інших контрагентів, спричинили настання негативних наслідків у вигляді збитковості діяльності). Станом на 07.12.2011р. відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений газ, тобто, він виконав свої грошові зобов'язання за договором.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач є збитковим підприємством (відповідна фінансова звітність відповідача міститься в матеріалах справи) та згідно умов договору поставки природного газу від 20.12.2010 №06/10-2231 надає послуги виключно населенню та релігійним організаціям, у зв'язку з чим у споживачів (населення) наявна значна заборгованість перед відповідачем, в свою чергу відповідачем здійснюються всі заходи з повернення даної заборгованості шляхом укладання з мешканцями міста договорів реструктуризації заборгованості (відповідна довідка Управління житлово-комунального господарства Конотопської міської ради міститься в матеріалах справи).

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Враховуючи викладене, факт сплати відповідачем 29668,25грн. пені, 17533,03грн. інфляційних нарахувань та 150048,94грн. річних відсотків згідно наказу господарського суду Сумської області від 22.10.2013 у даній справі, суд визнає даний випадок винятковим, та керуюсь ст.83 ГПК України зменшує належну до стягнення несплачену суму пені до 15000,00грн.

У відповідності до вимог ст.ст.44,49 ГПК України та Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 №7 позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви про застосування позовної давності.

2. Позов в частині стягнення пені в розмірі 267014,25грн. (90% від заявленої до стягнення суми пені) задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Теплогарант» (41615, Сумська область, м. Конотоп, вул. Садова, 39А; код 32325215) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) 15000,00грн. пені, 2671,00грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 2671,00грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

4. В іншій частині позову в частині стягнення пені - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.03.2014.

Суддя В.Л. Котельницька