Постанова № 37980830, 18.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2014 року № 826/938/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Студіо Модерна»до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2013 №№0000453920, 0000483920, 0000473920, 0000503920, 0000463920 повністю, №0000493920 в частині.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка розцінена судом як заява про зміну предмету позову, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2013 №№0000453920, 0000483920, 0000473920, 0000503920, 0000463920 повністю, №0000493920 в частині.

Ухвалою суду від 29.01.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 06.02.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту, витрат, податку на доходи фізичних осіб, екологічного податку тощо є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки, в тому числі, встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. Крім того, контролюючий орган посилається на заниження позивачем екологічного податку, податку на доходи фізичних осіб, порушення у сфері касової дисципліни та обліку розрахункових операцій.

За таких обставин, податковий орган просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.4 ст. 122 КАС України за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2013 відповідачем на підставі акта перевірки №1230/39-20/33104763 від 17.10.2013 прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0000493920, яким позивачу за порушення п.п.168.1, абз. «е» пп.164.2, 164.5, 167.3, 176.2, 119.2 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на загальну суму 375968,29грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 300621,92грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 75346,37грн.;

- №0000453920, яким позивачу за порушення п.п.198.6, 201.1, 201.4, 201.10 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 818096грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 654477грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 163619грн.;

- №0000483920, яким до позивача за порушення п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2040грн.;

- №0000473920, яким до позивача за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 118024,05грн.;

- №0000503920, яким позивачу за порушення пп.242.1.3, 250.2.1 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «екологічний податок» на загальну суму 119433,68грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 96705,14грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 22728,54грн.;

- №0000463920, яким позивачу за порушення п.п.138.2, 139.1.9, 144.1 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 616884грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 517439грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 99445грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Так, стосовно податку на прибуток на податку на додану вартість, ДПІ посилається на нереальність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Альта Клатронік», ТОВ «РІК «Новий Донбас», ТОВ «Газпромсталь».

Зокрема, актом Дніпропетровської ОДПІ від 25.01.2013 №89/226/34059324, не встановлено придбання товарів контрагентом позивача ТОВ «Альта Клатронік» та постачальником останнього ТОВ «Новий град».

Разом з тим, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 по справі №804/3312/13-а дії податкового органу по проведенню зустрічної звірки, за результатами якої складено акт №89/226/34059324 визнано неправомірними. Крім того, визнано неправомірним коригування відповідних показників податкової звітності на підставі даного акта та зобов'язано ДПІ відновити показники податкової звітності ТОВ «Альта Клатронік» в електронних базах даних контролюючого органу.

З урахуванням зазначеного, посилання відповідача на акт №89/226/34059324 судом відхиляються.

Посилання відповідача на те, що згідно ТТН товар, придбаний позивачем у ТОВ «Альта Клатронік», спочатку транспортувався з пункту навантаження м. Дніпропетровська до с. Копилів Київської області (склади позивача), а через деякий час надавався позивачем у власні магазини під реалізацію, в тому числі в ті, які знаходяться в м. Дніпропетровськ, сприймаються судом як такі, що жодним чином свідчать про порушення ТОВ «Студіо Модерна» норм ПК України, адже суб'єкт господарювання вільний на власний розсуд організовувати свою діяльність у будь-який спосіб, що не суперечить чинному законодавству України. При цьому, посадовими особами контролюючого органу не надано доказів наявності у позивача достатніх складських приміщень в м. Дніпропетровську, в підтвердження економічної недоцільності перевезення товару до Київської області.

Доводи відповідача про відсутність в експрес накладних, за якими товар пересилався позивачем по Україні «повного опису товару», сприймаються судом як такі, що жодним чином не свідчать про безтоварність досліджуваних судом господарських операцій, адже в розумінні ПК України та Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні» ТТН є лише перевізним документом, недоліки в оформленні якого не можуть бути безумовним доказом відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, чого посадовими особами контролюючого органу до уваги не прийнято.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність об'єкту оподаткування ПДВ та податком на прибуток по операціям позивача з ТОВ «Альта Клатронік», внаслідок відсутності в базах даних Митниці інформації про імпорт ТОВ «Альта Клатронік» та ТОВ «Новий град» товарів, які в подальшому були реалізовані позивачу, так як набуття права власності на товар, в даному випадку, ТОВ «Альта Клатронік» та/або ТОВ «Новий град», можливо не лише шляхом взаємовідносин з нерезидентом, а й шляхом придбання товару на митній території України. Втім, доказів відсутності у ТОВ «Альта Клатронік» та ТОВ «Новий град» товару (окрім інформації баз даних митниці) відповідачем не надано, а судом такого не встановлено.

При цьому, облік товарних запасів ТОВ «Альта Клатронік» (прямого контрагента позивача) має здійснюватись відповідачем шляхом детального аналізу первинних бухгалтерських та податкових документів останнього в рамках відповідного контрольного заходу. Однак, окрім акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альта Клатронік», дії по проведенню якої визнані неправомірними в судовому порядку, інших посилань акт перевірки позивача та письмові заперечення відповідача в собі не містять.

Посилання відповідача на те, що сертифікація деяких товарів проводилась на замовлення не позивача, а інших осіб (ТОВ «Альта Інвсетмент», ТОВ «Укрторф-Трейдинг») не спростовує факт поставки товару на ТОВ «Студія Модерна», адже сертифікат відповідності товару призначений для невизначеного кола осіб та підтверджує не факт поставки товару, а факт його (товару) відповідності діючим стандартам в Україні.

До того ж, факт поставки ТОВ «Альта Клатронік» товарів на склад ТОВ «Студіо Модерна» у листопаді 2012 року на загальну суму 1 321 397,76 грн. (в т.ч. ПДВ 220 232,96 грн.) підтверджується належним чином завіреними копіями наступних первинних та розрахункових документів.

Видатковими накладними №РН-12-0811 від 29.11.2012 на суму 219 702,0грн. (в т.ч. ПДВ 36 617,0 гри.); №РН-12-0796 від 22.11.2012 на суму 383 475,01 грн. (в т.ч. ПДВ 63 912,50 грн.); № РН-12-0781 від 15.11.2012 на суму 243 805,02 грн. (в т.ч. ПДВ 40 634,17 грн.); № РН-12-0765 від 08.11.2012 на суму 125 479,73 грн. (в т.ч. ПДВ 20 913,29 грн.); № РН-12-0762 від 07.11.2012 на суму 41 300,0 грн. (в т.ч. ПДВ 6 883,33 грн.); №РН-12-0761 від 07.11.2012 на суму 307 636,00 грн. (в т.ч. ПДВ 51 272,67 грн.).

Податковими накладними № 32 від 07.11.2012 на суму 41 300,0грн (в т.ч. ПДВ 6 883,33 грн.); № 31 від 07.11.2012 на суму 307 636,00 грн. (в т.ч. ПДВ 51 272,67 грн.); № 37 від 08.11.2012 на суму 125 479,73 грн. (в т.ч. ПДВ 20 913,29 грн.); № 60 від 15.11.2012 на суму 243 805,02 грн. (в т.ч. ПДВ 40 634,17 грн.); № 97 від 22.11.2012 на суму 383 475,01 грн. (в т.ч. ПДВ 6-3 912,50 грн.); № 125 від 29.11.2012 на суму 219 702,0 грн. (в т.ч. ПДВ 36 617,0 грн.);

Товарно-транспортними накладними №РН-12-0761 від 07.11.2012 до поставки товарів по видатковим накладним №РН-12-0761 та РН-12-0761 від 07.11.2012; №РН-12-0765 від 08.11.2012 до поставки товарів по видатковій накладній №РН-12-0765 від 08.11.2012; №РН-12-0781 від 15.11.2012 до поставки товарів по видатковій накладній № РН-12-0781 від 15.11.2012; №РН-12-0796 від 22.11.2012 до поставки товарів по видатковій накладній №РН-12-0796 від 22.11.2012; №РН-12-0811 від 29.11.2012 до поставки товарів по видатковій накладній №РН-12-0811 від 29.11.2012.

ТОВ «Студіо Модерна» повністю оплатило отриманий у листопаді 2012 товар згідно наступних платіжних доручень: №5983 від 06.12.2012, №6227 від 12.12.2012, №6226 від 12.12.2012, №95 від 10.01.2013, №96 від 10.01.2013, №94 від 10.01.2013, №172 від 11.01.2013, №179 від 11.01.2013, №175 від 11.01.2013, №489 від 28.01.2013

Як зазначив представник позивача та не заперечено відповідачем, придбаний у ТОВ «Альта Клатронік» товар був оприбуткований та зберігався на складі позивача за адресою: Київська область, с. Копилів, вул. Індустріальна, 6.

За даними бухгалтерського обліку у листопаді 2012 року ТОВ «Студіо Модерна» придбало у ТОВ «Альта Клатронік» за Договором №2215 від 11.11.09 11244 (одинадцять тисяч двісті сорок чотири) одиниць різного товару на загальну суму 1 321 397,76 грн.

В подальшому цей товар був реалізований юридичним особам та кінцевим покупцям на загальну суму 1 614 163,14 грн., тобто з прибутковістю близько 22,16%.

Отже, 100% товару, придбаного у листопаді 2012 року у ТОВ «Альта Клатронік» було в подальшому реалізовано фізичним та юридичним особам, що контролюючим органом не спростовано, а у суду не виникає сумніву з приводу достовірності даної обставини.

Слід зазначити, що товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альта Клатронік» (у вересні 2010) вже була предметом дослідження в рамках адміністративної справи №2а-14700/11/2670, за результатами розгляду якої Окружний адміністративний суд м. Києва, з яким погодились КААС та ВАСУ, прийшов до висновку про помилковість тверджень контролюючого органу щодо безтоварності взаємовідносин позивача та ТОВ «Альта Клатронік».

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «РІК «Новий Донбас», ДПІ посилається на акт ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 07.05.2013 №316/22-4/24646379 про неможливість проведення зустрічної звірки останнього, як на належний доказ безтоварності взаємовідносин позивача з ТОВ «РІК «Новий Донбас».

Проте, посилання контролюючого органу на безтоварність господарських взаємовідносин між зазначеними сторонами не знаходить свого підтвердження фактичними обставинами справи, з огляду на таке.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Студіо Модерна» укладено з ТОВ «РІК «Новий Донбас» (компанія-посередник між телеканалами та рекламодавцями) наступні договори:

- договір №14 від 11.04.2012 про надання послуг з закупівлі ефірного часу для розміщення рекламних матеріалів замовника на телеканалах ТК «Україна - Кривий Ріг і Донецьк» та ТК «Донбас - Донецьк»;

- договір №25 від 18.07.2012, за яким ТОВ «РІК «Новий Донбас» здійснював організацію виходу в ефір матеріалів, наданих замовником на телеканалі «Донбас».

За договором №14 від 11.04.2012 ТОВ «Студіо Модерна» отримало від ТОВ «РІК «Новий Донбас» послуги з закупівлі ефірного часу для розміщення рекламних матеріалів ТОВ «Студіо Модерна» на телеканалах «Україна» та «Донбас», що підтверджується складеними між сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт: від 20.05.2012 №103 на суму 29 767,50грн. (крім того ПДВ 5 953,50грн.); від 28.05.2012 №101 на суму 20 065,50грн. (крім того ПДВ 4 013,10 грн.); від 28.05.2012 №104 на суму 29 767,50 грн. (крім того ПДВ 5 953,50 грн.); від 30.06.2012 №117 на суму 8 190,0 грн. (крім того ПДВ 1 638,0 грн.); від 30.06.2012 №119 на суму 24 300,00грн. (крім того ПДВ 4 860,0 грн.); від 09.07.2012 №118 на суму 9828,00грн. (крім того ПДВ 1965,60грн.); від 30.07.2012 №120 на суму 29 160,0 грн. (крім того ПДВ 5 832,00 грн.); від 31.07.2012 №140 на суму 16 604,32 грн. (крім того ПДВ 3 320,87 грн.); від 20.08.2012 №141 на суму 12 265,80 грн. (крім того ПДВ 2 453,16 грн.).

За договором №25 від 18.07.2012 ТОВ «Студіо Модерна» отримало послуги з організації виходу в ефір телеканалу «Донбас» рекламних матеріалів ТОВ «Студіо Модерна», що підтверджується наступними актами приймання-передачі виконаних робіт: від 31.08.2012 №154 на суму 21 979,17грн. (крім того ПДВ 4 395,83 грн.); від 30.09.2012 №155 на суму 22 916,67грн. (крім того ПДВ 4583,33грн.); від 31.10.2012 №156 на суму 21979,17грн. (крім того ПДВ 4395,83 грн.); від 31.10.2012 №201 на суму 22 604,17грн. (крім того ПДВ 4520,83 грн.); від 30.11.2012 №157 на суму 21458,33грн. (крім того ПДВ 4291,67грн.); від 30.11.2012 №202 на суму 21 875,00грн. (крім того ПДВ 4375,00грн.); від 31.12.2012 №158 на суму 23 437,50грн. (крім того ПДВ 4687,50грн.); від 31.12.2012 №203 на суму 22604,17грн. (крім того ПДВ 4 520,83 грн.).

ТОВ «Студіо Модерна» повністю оплатило отримані від ТОВ «РІК «Новий Донбас» послуги, що підтверджується банківськими виписками, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи. Крім того, відповідно до акта перевірки (ст.44 акта) кредиторська заборгованість позивача перед даним контрагентом відсутня.

Суму витрат за договорами №14 від 11.04.2012 та №25 від 18.07.2012 було відображено ТОВ «Студіо Модерна» у складі витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (рядок 06.3 «витрати на збут» декларації) у загальній сумі 313907,00 грн.

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних від 23.07.2012 №16, від 30.07.2012 №19, від 07.09.2012 №8, від 07.09.2012 №10, від 07.09.2012 №9, від 25.09.2012 №22, від 25.09.2012 №21, від 25.09.2012 №20.

Листом №07 від 21.01.2014 року Рекламно-інформаційна компанія «Новий Донбас» письмово підтвердила факт виходу рекламних матеріалів ТОВ «Студіо Модерна» в ефір телеканалів «Донбас» та «Україна» в терміни, зазначені в ефірних довідках та актах наданих послуг.

Додатково факт виконання договорів та виходу рекламних відео матеріалів в ефір ТК «Україна» підтверджується листом ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» від 12.02.14 №К-0118, в якому підтверджується розміщення в ефірі телеканалу «Україна» (м. Донецьк) рекламних матеріалів ТОВ «Студіо Модерна» протягом наступних періодів: 14.05.2012 - 27.05.2012, 25.06.2012 - 30.06.2012, 01.07.2012 - 08.07.2012 згідно ефірних довідок, копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач додатково зазначив, що в рекламних відеороликах йшлося про рекламну акцію, яка проводилась спільно із супермаркетами «Сільпо» та стосувалась можливості придбання продукції торгової марки «Dormeo» зі знижкою. При цьому, представник позивача звернув увагу суду і відповідача на тому, що завдяки розміщеній на телеканалах рекламі, у період проведення рекламної акції обсяг продажу ТОВ «Студіо Модерна» ковдр ТМ «Dormeo» та подушок ТМ «Dormeo» значно зріс, що вбачається зі звіту обсягів продажу товарів до і після виходу реклами в ефір, який позивачем додано до матеріалів справи.

Проте, відповідач не приймаючи до уваги зазначені вище документи, тим самим дійшов до висновку про безпідставне віднесення ТОВ «Студіо Модерна» до складу витрат 313907,0грн., з огляду на вище згадуваний акт ДПІ у Київському районі м. Донецьк Донецької області ДПС від 07.05.2013 №316/22-4/2464379 про неможливість проведення звірки ТОВ «РІК «Новий Донбас» яким встановлено, що постачальниками ТОВ «РІК «Новий Донбас» у 2012 році були ТОВ «Онікс Компані Лтд», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та ТОВ «Тесей Лтд», у яких згідно відповідних актів, складених іншими ДПІ, відсутній об'єкт оподаткування по операціях продажу товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, під час розгляду справи представник відповідача не зміг пояснити суду, яким чином взаємовідносини ТОВ «РІК «Новий Донбас» з ТОВ «Онікс Компані Лтд», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та ТОВ «Тесей Лтд» впливають на формування саме позивачем показників власної податкової звітності при формуванні податкового кредиту та витрат, а встановлена в актах перевірки ТОВ «Онікс Компані Лтд», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та ТОВ «Тесей Лтд» відсутність об'єкту оподаткування по операціях продажу товарів (робіт, послуг) не спростовує факти виходу в ефір рекламних матеріалів ТОВ «Студіо Модерна» на телеканалах «Україна» та «Донбас».

Аналогічним чином, посилаючись виключно на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Газпромсталь» від 23.04.2013 №22.2.09/34296202, що складений ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, відповідач прийшов до переконання про відсутність об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток по господарським операціям ТОВ «Студіо Модерна» з ТОВ «Газпромсталець», що, на думку суду є помилковим, враховуючи наступне.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «Студіо Модерна» (покупець) уклало з ТОВ «Газпросталь» (постачальник) договір від 28.09.2011 №2809/1 про поставку товарів (гофроящиків).

У період з жовтня 2011 по травень 2012 ТОВ «Газпромсталь» поставило ТОВ «Студіо Модерна» гофроящики на загальну суму 1 182 461,83 грн., крім того ПДВ 236 492,37грн., що підтверджується видатковими накладними, наведеними у таблиці на аркушах 20, 21 Акту перевірки.

Крім того, постачальник видав ТОВ «Студіо Модерна» податкові накладні на загальну суму 236 592,37грн. (перелік податкових накладних наведений на арк. 45-47 Акту перевірки).

Факт поставки гофроящиків підтверджується товарно-транспортними накладними: №807 від 07.10.2011 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-807 від 07.10.2011; №811 від 10.10.2011 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-811 від 10.10.2011; №810 від 14.10.2011 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г- 812 від 14.10.2011; №820 від 25.10.2011 до поставки гофроящиків по видатковим накладним №Г-820 та № Г-821 від 25.10.2011; №822 від 27.10.2011 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-822 від 27.10.2011; №830 від 04.11.2011 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-830 від 04.11.2011; №836 від 15.11.2011 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-836 від 15.11.2011; №844 від 30.11.2011 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-844 від 30.11.2011; №850 від 08.12.2011 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-850 від 08.12.2011; №855 від 16.12.2011 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-855 від16.12.2011; №856 від 20.12.2011 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-856 від 20.12.2011; №857 від 20.12.2011 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-857 від 20.12.2011; №861 від 22.12.2011 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-861 від 22.12.2011; №862 від 27.12.2011 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-862 від 27.12.2011; №002 від 05.01.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-002 від 05.01.2012; №003 від 06.01.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-003 від 06.01.2012; №008 від 18.01.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній № Г-008 від 18.01.2012; №014 від 26.01.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-014 від 26.01.2012; №015 від 01.02.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-015 від 01.02.2012; №017 від 02.02.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-017 від 02.02.2012; №018 від 02.02.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-018 від 02.02.2012; №020 від 03.02.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-020 від 03.02.2012; №024 від 07.02.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-024 від 07.02.2012; №025 від 09.02.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-025 від 09.02.2012; №026 від 13.02.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-026 від 13.02.2012; №027 від 13.02.2012 до поставки гофроящиків по видаткових накладних №Г-027 та №Г-028 від 13.02.2012; №036 від 21.02.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-036 від 21.02.2012; №040 від 01.03.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-040 від 01.03.2012; №044 від 12.03.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-044 від 12.03.2012; №049 від 19.03.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-049 від 19.03.2012; №052 від 20.03.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-052 від 20.03.2012; №053 від 21.03.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-053 від 21.03.2012; №063 від 09.04.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-063 від 09.04.2012; №064 від 09.04.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-064 від 09.04.2012; № 071 від 17.04.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-071 від 17.04.2012; №072 від 17.04.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-072 від 17.04.2012; №080 від 24.04.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-080 від 24.04.2012; №084 від 26.04.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-084 від 26.04.2012; №085 від 03.05.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-085 від 03.05.2012; №086 від 07.05.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-086 від 07.05.2012; №087 від 07.05.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-087 від 07.05.2012; № 088 від 08.05.2012р. до поставки гофроящиків по видатковій накладній № Г-088 від 08.05.2012; №092 від 16.05.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-092 від 16.05.2012; №101 від 22.05.2012. до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-101 від 22.05.2012; №107 від 24.05.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-107 від 24.05.2012; №111 від 30.05.2012 до поставки гофроящиків по видатковій накладній №Г-111 від 30.05.2012.

Вартість гофроящиків в загальній сумі 1182461,83грн., придбаних позивачем у ТОВ «Газпромсталь», було відображено ТОВ «Студіо Модерна» у складі витрат на збут. Сума сплаченого в ціні товару ПДВ була включена до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Перевіркою встановлено, що станом на 31.12.2012 кредиторська заборгованість перед ТОВ «Газпромсталь» у ТОВ «Студіо Модерна» відсутня, що також підтверджується банківськими виписками.

Отримані від ТОВ «Газпромсталь» товари (гофроящики) були використані ТОВ «Студіо Модерна» у власній господарській діяльності для пакування (пакетування) товарів, які надсилались споживачам.

Оскільки ТОВ «Студіо Модерна» здійснює продаж товарів на відстані за допомогою телемагазину, товар надсилається покупцям засобами поштового зв'язку.

Тобто, гофроящики дозволяють формувати в одну посилку два і більше товару, призначених для одного адресата, а також забезпечують цілісність заводської упаковки.

Для організації транспортування товару кінцевим покупцям ТОВ «Студіо Модерна» укладено з УДППЗ «Укрпошта», ТОВ «Постман» та ТОВ «Укркур'єр» відповідні договори про надання послуг з кур'єрської доставки відправлень, що контролюючим органом не заперечується.

Як зазначає представник позивача, умови цих договорів передбачають обов'язок ТОВ «Студіо Модерна» надавати для пересилання відправлення (товар) в належній упаковці.

При цьому, згідно п.40 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 05.03.2009 №270, упаковка поштового відправлення обирається відправником залежно від форми та характеру вкладення, виду поштового відправлення, з урахуванням часу на пересилання, інших умов пересилання, а також унеможливлення заподіяння шкоди життю та здоров'ю працівників поштового зв'язку або третіх осіб, забруднення чи псування (пошкодження) інших поштових відправлень та поштового обладнання. Упаковка повинна забезпечувати схоронність вкладення, а також можливість обробки поштового відправлення з використанням технічних засобів. Порядок упакування поштових відправлень залежно від вкладення установлюється операторами поштового зв'язку.

В силу п.56 цих Правил поштові відправлення, які на адресному боці містять написи, наклейки або знаки, не передбачені для їх оформлення, а також з пошкодженими, забрудненими упаковками чи без належного упакування пересиланню не підлягають і повертаються відправникам.

Пункт 3.3.1.3 Порядку пересилання поштових відправлень встановлює, що посилки, які приймаються для пересилання у картонних ящиках або паперовій упаковці, обклеюються клейовою стрічкою типу "скотч" навхрест (уздовж і поперек) посилки. Якщо на спеціальній стрічці типу "скотч" відсутній логотип об'єкта поштового зв'язку місця приймання, то перед наклеюванням стрічки проставляються відбитки накатного пристрою або календарного штемпеля на відстані 100 мм. Клейова стрічка наклеюється таким чином, щоб частина відбитка календарного штемпеля (накатного пристрою) була під стрічкою.

Заводська упаковка імпортованих ТОВ «Студіо Модерна» товарів не відповідає встановленим вище вимогам, оскільки містить зайві написи, фотографії, не призначені для їх поштового оформлення.

Отже, висновок відповідача про те, що ТОВ «Студіо Модерна» мало передавати поштовим та кур'єрським службам товари лише у заводській упаковці, є помилковим та таким, що суперечить як вимогам Порядку пересилання поштових відправлень, Правил надання послуг поштового зв'язку, так і умовам договорів, укладених з поштовими службами.

Підсумовуючи викладене щодо формування позивачем податкового кредиту та витрат, суд зазначає наступне.

Так, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст.1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових та видаткових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

За таких обставин, суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат, а зміни в бухгалтерському обліку позивача, за наслідками взаємовідносин з контрагентом, підтверджуються копіями карток-рахунків 631 по контрагенту.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, доводи щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Товари та послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання таких товарів/послуг не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість..

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було, з урахуванням чого податкові повідомлення - рішення від 04.11.2013 №№0000463920, 0000453920 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення №0000503920 (екологічний податок), суд зазначає наступне.

В даному випадку позиція контролюючого органу зводиться до того, що позивач, незважаючи на наявність у нього угод з організаціями, які надають послуги з утилізації відходів, все одно зобов'язаний подавати відповідні декларації та сплачувати екологічний податок.

Суд не може погодитись з правомірністю таких доводів контролюючого органу, обґрунтовуючи це таким.

Згідно пп.240.1.3 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01.01.2011) платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

При цьому, розміщенням відходів згідно пп.14.1.223 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначається зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, споруда, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Отже, спеціально відведеним місцем для зберігання відходів є лише те місце чи об'єкт, на використання якого отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

ТОВ «Студіо Модерна» не має спеціально відведених місць/об'єктів для зберігання відходів, на які отримані відповідні дозволи, в розумінні пп.14.1.223 п.14.1 ст.14, пп.240.1.3 п.240 ст.240 Податкового кодексу України, та не є платником екологічного податку.

В Узагальнюючій податковій консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженій наказом ДПС України від 16.12.2011 №258, зазначено, що платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

В цій консультації зазначено, що «місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.»

Законом України від 24.05.2012 №4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» було внесено зміни, зокрема, в підпункти 14.1.223 та 240.1.3 Податкового кодексу України.

Відповідно до нової редакції пп.14.1.223 Податкового кодексу України, яка набрала чинності 01.07.2012, розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Отже, ні за первинною, ні за новою редакцією підпунктів 14.1.223 та 240.1.3 Податкового кодексу України ТОВ «Студіо Модерна» не є платником екологічного податку, оскільки Товариство не здійснювало розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення №0000503920 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000473920 (касова дисципліна), судом встановлено наступне.

Згідно акта перевірки (ст.79 акта):

- готівкові кошти, які надійшли 30.01.2012 в сумі 877,30 грн. на підставі фіскального звітного чеку №0135 від 30.01.2012, оприбутковано в КОРО №26580123б0р/1 31.01.2012;

- готівкові кошти, які надійшли 01.12.2012 в сумі 4347,51грн. на підставі фіскального звітного чеку №0685 від 01.12.2012 оприбутковано в КОРО №2665015849р/1 02.12.2012;

- готівкові кошти, які надійшли 22.03.2012 в сумі 3641,00грн. на підставі фіскального звітного чеку №430 від 22.03.2012 оприбутковано в КОРО №2665015849р/1 22.04.2012;

- готівкові кошти, які надійшли 23.03.2012 в сумі 3443,00грн. на підставі фіскального звітного чеку №431 від 23.03.2012 оприбутковано в КОРО №2665015849р/1 23.04.2012;

- готівкові кошти, які надійшли 24.03.2012 в сумі 5961,00грн. на підставі фіскального звітного чеку №432 від 24.03.2012 оприбутковано в КОРО №2665015849р/1 24.04.2012;

- готівкові кошти, які надійшли 25.03.2012 в сумі 5335,00грн. на підставі фіскального звітного чеку №433 від 25.03.2012 оприбутковано в КОРО №2665015849р/1 25.04.2012.

Враховуючи зазначене, відповідач прийшов до висновку про несвоєчасність оприбуткування позивачем готівкових коштів в повній сумі в день їх надходжень у книгах обліку розрахункових операцій на підставі звітних чеків РРО на загальну суму 23604,81грн.

Втім, приходячи до такого висновку, відповідачем не прийнято до уваги наступного.

Згідно п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно п.2.6 цього Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Студіо Модерна» велись Книги обліку розрахункових операцій №2658012360р/1 та №2665015849р/1, зареєстровані ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

Згідно п.3.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Мін'юсті 05.06.1995 за №168/704 (надалі - Положення №88), книга обліку розрахункових операцій (КОРО) є обліковим регістром, тобто носієм спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Як зазначає представник позивача, ТОВ «Студіо Модерна» своєчасно здійснило облік зазначених в Акті перевірки готівкових коштів в загальній сумі 23 604,81грн., але під час внесення записів в КОРО допустило помилки в датах внесення записів.

Так, 30.01.2012 в КОРО №2658012360р/1 був внесений запис про облік готівки в сумі 877,30 (номер Z - звіту 0135), однак помилково датою внесення запису було зазначено 31.01.2012 замість 30.01.2012.

Факт допущення помилки у даті внесення запису підтверджують попередні записи в КОРО за 29, 28, 27 січня 2012 та попередні послідовні номери Z - звітів 0134, 0133, 0132, а також прибутковий касовий ордер №30 від 30.01.2012, видатковий касовий ордер від 30.01.2012 та супровідна відомість до сумки з готівкою №205 від 30.01.2012.

Допущення помилки в даті зафіксовано також в бухгалтерській довідці, складеній продавцем касиром/консультантом Ау В.І. та головним бухгалтером ОСОБА_2

Аналогічна ситуація відбулась 01.12.2012. Зокрема, в КОРО №2665015849р/1 внесений запис про надходження готівки в сумі 4347,51грн. на підставі фіскального звітного чеку від 01.12.2012 №0685 2 грудня 2012 замість 1 грудня 2012.

В цей же день, 01.12.2012 касиром ОСОБА_3 та головним бухгалтером ОСОБА_2 була складена бухгалтерська довідка, в якій зафіксовано факт допущення помилки в даті внесення запису в КОРО (в графі 1 розділу 2) через неуважність касира.

Подібні помилки були допущені касиром і в березні 2012: 22-25 березня 2012 в КОРО №2665015849р/1 були внесені записи про облік готівки, але помилково датою внесення записів було зазначено відповідно 22-25 квітня 2012.

Факт внесення зазначених записів в КОРО саме у березні, а не у квітні 2012, підтверджують попередні записи в КОРО за 20 та 21 березня, наступні записи за 26 та 27 березня 2012, а також послідовні номери Z - звітів за 21-28 березня 2012 з 428 по 436 номери. Крім цього, інші складені у період з 22-25 березня 2012 документи (прибуткові касові ордери, видаткові касові ордери) також датовані березнем, а не квітнем. Факт допущення помилок в датах зафіксовано у відповідних бухгалтерських довідках, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно п.4.2 Положення №88 помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, що створені ручним способом виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.

Виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом «виправлено» та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ (п.4.4 Положення №88).

Згідно п.8.5 Порядку, чинного на час виникнення спірних правовідносин, реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 №614, зареєстрованим в Мін'юсті 05.02.2001 за №106/5297, виправлення записів у книзі ОРО можуть бути зроблені тільки тими особами, які здійснювали ці записи, або особами, що виконують їх обов'язки. Виправлення повинно завірятися підписом відповідальної особи агента та розповсюджувача (у першій частині аркуша) або розповсюджувача (у другій частині аркуша).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Студіо Модерна» виправило допущені помилки в записах в КОРО коректурним способом, а саме шляхом закреслення неправильних дат та надписуванням над ними правильних дат. Внесені виправлення засвідчені підписами головного бухгалтера та скріплені печаткою.

Крім цього, допущення помилок в КОРО зафіксовано у складених головним бухгалтером ОСОБА_2 бухгалтерських довідках.

Таким чином, оскільки ТОВ «Студіо Модерна» в передбаченому порядку усунуло помилки в датах оприбуткування готівки, зазначених в КОРО, суд не вбачає допущення позивачем порушення оприбуткування готівки, внаслідок чого застосування відповідачем фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 118024,05 грн. на підставі абз.2 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 №436/95 є неправомірним, а податкове повідомлення рішення №0000473920 з цих підставі підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000483920 (не роздрукування/не забезпечення зберігання чеків) суд зазначає наступне.

Твердження перевіряючих про не забезпечення зберігання ТОВ «Студіо Модерна» фіскальних касових звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій, а саме Z- звітів №№0098, 0099, 0100 в КОРО №2658011064р/1 спростовується належним чином завіреною копією КОРО №2658011064р/1 зі вказаними Z-звітами.

Враховуючи зазначені обставини, ППР №0000483920 підлягає скасуванню в частині 1020грн. (340 * 3 чеки).

Також суд приходить до висновку про необхідність скасування даного ППР в частині 680грн., враховуючи наступне.

Як зазначає контролюючий орган та з чим погоджується суд, позивачем в порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не забезпечено щоденного роздрукування на РРО фіскальних звітних чеків за 16.08.2010, 23.11.2010 та 17.08.2011 (п.п.3.7.3 акта перевірки на ст.78). При цьому, посилання позивача на проведення в ці дні «раптової інвентаризації» судом відхиляються, адже згідно пункту 9 статті 3 Закону «Про РРО» суб'єкти господарювання, які застосовують реєстратори розрахункових операцій зобов'язані щоденно друкувати фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій. При цьому, будь якого звільнення від цього обов'язку у випадку тимчасового припинення діяльності підприємства («раптової інвентаризації»), Законом «Про РРО» не передбачено.

Разом з тим, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що на зазначені вище дати вчинених позивачем порушень (16.08.2010, 23.11.2010) - в період до 01.01.2011 року діяли положення ст.250 ГК України, частина 1 якої передбачала, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові (№ 21-241а11) від 17.10.2011, передбачена статтею 17 Закону про РРО фінансова санкція є адміністративно-господарською і її застосування врегульоване нормами глави 27 ГК України. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК України. Згідно з наведеною нормою, такі санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, навіть враховуючи вчинення порушення позивачем у 2010 Закону «Про РРО», застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу в сумі 680грн. пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності є неправомірним.

Враховуючи зазначене, ППР №0000483920 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині 1700грн., адже застосування до позивача штрафу в сумі 340грн. за незабезпечення роздрукування фіскального чеку на РРО за 17.08.2011 згідно КОРО №2658010541р/1 в кількості 1 штуки є цілком правомірним.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000493920 (податок на доходи фізичних осіб), суд зазначає таке.

Так, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 25.02.2014 (залучена до матеріалів справи в судовому засіданні 27.02.2014) позивач просив визнати протиправним та скасувати дане податкове повідомлення-рішення в частині основного платежу в сумі 43259,55грн. та штрафних фінансових санкцій в сумі 11 005,78грн.

Враховуючи те, що станом на дату вирішення даної справи по суті заявлених позовних вимог сума ПДФО, в тому числі 43259,55грн. вважається зарахованою на правильні реквізити, збільшення позивачу грошового зобов'язання в даній сумі є неправомірним, адже бюджетом не понесено втрат в цій частині.

В той же час, оскільки сума ПДФО в розмірі 43259,55грн. перерахована до бюджету несвоєчасно з вини позивача, застосування до останнього штрафних санкцій в сумі 11 005,78грн. є обґрунтованим, а ППР в цій частині скасуванню не підлягає.

З огляду на викладене, податкові повідомлення рішення від 04.11.2013 №№0000463920 (прибуток), 0000453920 (ПДВ), 0000473920 (оприбуткування готівки), 0000503920 (екологічний податок) - підлягають визнанню протиправними та скасуванню повністю.

Податкове повідомлення-рішення від 04.11.2013 №000048390 (РРО) підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині 1700грн.

Податкове повідомлення-рішення №0000493920 (ПДФО) - підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині 43259,55грн.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 04.11.2013 №№0000463920, 0000453920, 0000473920, 0000503920.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 04.11.2013 №000048390 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 1700грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 04.11.2013 №0000493920 в частині основного платежу в сумі 43259,55грн.

5. В решті позову відмовити.

6. Судові витрати в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 10 коп. присудити на користь ТОВ " СТУДІО МОДЕРНА" (код ЄДРПОУ 33104763, адреса: 03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВИБОРЗЬКА, будинок 103) з Державного бюджету України.

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції