Постанова № 37982401, 27.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2014 року № 826/2537/14

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва звернулося до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 340 грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, Положення про Пенсійний фонд України, затверджене Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001, та зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті штрафних санкцій в розмірі 340 грн.

Відповідачем через канцелярію суду подані заперечення по суті заявлених позовних вимог, в яких відповідач посилається на Конституцію України, закони України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та вказує на те, що рішення Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва від 24 лютого 2012 року № 78 та № 79 є неправомірними, оскільки винесені на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які втратили чинність.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, далі - Закон № 1058-ІV) встановлено, що страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно частини першої статті 15 Закону № 1058-ІV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Абзацом 2 пункту 1 статті 14 Закону № 1058-ІV встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Частинами третьою та четвертою статті 15 Закону № 1058-ІV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, зазначених у статті 14 цього Закону, здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей територіальними органами Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 17 Закону № 1058-V страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Частиною першою статті 21 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.

Згідно пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва 24 лютого 2012 року складено акт про вчинення правопорушення, згідно якого ОСОБА_1 несвоєчасно поданий звіт (додаток № 25) за 2008 рік, а саме: термін подання звіту - 31 березня 2009 року, звіт здано 22 лютого 2012 року, чим порушено частину другу статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

На підставі складеного акту Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва винесено рішення № 78 від 24 лютого 2012 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України, яким застосовано до ОСОБА_1 фінансові санкції у розмірі 170 грн.

24 лютого 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва складено акт про вчинення правопорушення, згідно якого ОСОБА_1 несвоєчасно поданий звіт (додаток № 25) за 2009 рік, а саме: термін подання звіту - 31 березня 2010 року, звіт здано 22 лютого 2012 року, чим порушено частину другу статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

На підставі складеного акту Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва винесено рішення № 79 від 24 лютого 2012 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України, яким застосовано до ОСОБА_1 фінансові санкції у розмірі 170 грн.

Вказані рішення про застосування фінансових санкцій отримані відповідачем 29 лютого 2012 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Не погоджуючись з винесеними рішеннями відповідач оскаржила їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26 березня 2012 року № 7937/08 скаргу ОСОБА_1 від 7 березня 2012 року про скасування рішень Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва про застосування фінансових санкцій залишено без задоволення, рішення Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва від 24 лютого 2012 року № 78 та № 79 залишено без змін.

Рішенням Пенсійного фонду України від 14 червня 2012 року № 13692/09-10 рішення Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва про застосування фінансових санкцій від 24 лютого 2012 року № 78, № 79, передбачених пунктом 5 частини дев'ятою статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 340 грн. та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про результати розгляду скарги від 26 березня 2012 року № 7937/08 залишено без змін, скаргу скаржника - без задоволення.

Згідно вимоги про сплату боргу № Ф-0057 від 5 березня 2013 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 1 березня 2013 року складає 340 грн.

Вказану вимогу відповідач отримала 30 березня 2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Частиною 3 статті 106 Закону № 1058-ІV встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Проте, на час звернення Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва до суду, відповідачем зазначені рішення не виконано, заборгованість по сплаті штрафних санкцій в розмірі 340 не погашена. Доказів зворотнього суду не пред'явлено.

Відносно доводів відповідача про те, що рішення Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва від 24 лютого 2012 року № 78 та № 79 є неправомірними, оскільки винесені на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які втратили чинність, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами і доповненнями) стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-ІV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261 (яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), Пенсійний фонд України має право стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Таким чином, рішення про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України є такими, що прийняті з дотриманням норм чинного законодавства.

Беручи до уваги те, що суму боргу до Пенсійного фонду України у розмірі 340 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 98, 160-163, 1832, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Мініна, 4-а, ідентифікаційний код 22869448) заборгованість по сплаті штрафних санкцій в розмірі 340 (триста сорок) грн. на р/р 256033122603 в Головному управлінні Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Відповідно до пунктів 9, 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.А.Бояринцева