Ухвала суду № 37968633, 06.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2014 р. м. Київ К/800/3006/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, утриматися від взяття на облік, визнання незаконним рішення,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області, в якому просила зобов'язати відповідача видати документ про реєстрацію позивачки як платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати відповідача утриматися від взяття позивачки на облік як платника внесків на пенсійне страхування відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; визнати незаконним рішення УПФУ №273 від 02.07.2012р. про застосування фінансових санкцій за неподання звітності.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивачка звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України; Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п.3 Положення основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; внесення пропозицій Міністру щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів; забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою; виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України Президентом України.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення).

Судами встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрована виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 05.01.2011р. як фізична особа - підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію з внесенням запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 2 388 000 0000 004332.

Після державної реєстрації позивачка у січні 2011 року була взята на облік в УПФУ в м.Первомайську на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на виконання Порядку взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України юридичних та фізичних осіб - підприємців, як платників страхових внесків, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10 жовтня 2006 року №14-4.

ДПІ в м.Первомайську було видано позивачу 04.02.2011р. свідоцтво серії НОМЕР_1 про сплату єдиного податку терміном дії - 2011 рік за видом діяльності - роздрібна торгівля.

Актом заступника начальника відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж УПФУ в м.Первомайську Золотарьової від 21 червня 2012 року №105 встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 станом на 21 червня 2012 року не наданий звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за травень 2012 року, примірник якого надіслано позивачці поштою 21 червня 2012 року та отримано нею 29 червня 2012 року.

Рішенням УПФУ в м.Первомайську №273 від 02 липня 2012 року на підставі пункту 4 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до позивачки було застосовано штрафні санкції в розмірі 170 грн. за неподання за встановленою формою звітності за травень 2012 року, передбаченої Законом №2464, й вказане рішення було направлено відповідачем позивачці поштою 03 липня 2012 року та отримано нею 05 липня 2012 року.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачка оскаржила його до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області й Пенсійного фонду України, які своїми рішеннями відмовили в задоволенні скарги позивачки, підтвердивши факт скоєння останньою правопорушення та правомірність дій посадових осіб УПФУ.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08 липня 2010 року (далі - Закон №2464) передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

За змістом же пункту 4 частини 11 статті 25 Закону №2464 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, - територіальний орган Пенсійного фонду накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 27 вересня 2010 року №21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р. за №994/18289, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом, накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі.

При цьому, як правильно зазначили суди, позивачкою до матеріалів справи не було надано доказів фактичного подання звітності за травень 2012 року, а отже штрафні санкції УПФУ були до неї застосовані підставно.

Що ж до вимог позивачки про зобов'язання відповідача видати документ про її реєстрацію як платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», то судова колегія зазначає таке.

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08 липня 2010 року, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до статті 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску, зокрема, є:

1) роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

2) фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї частини, чи у фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

3) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною ж 2 статті 3 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26 червня 1997 року (зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин) (далі - Закон №400), на яку посилається позивачка, передбачено, що платники, визначені пунктами 1, 2 та 3 статті 1 цього Закону, зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону №400 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників (пункт 1); філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади (пункт 2). Пункт же 3 вказаної статті, який втратив чинність з 01 січня 2011 року в зв'язку з набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», до платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування також відносив фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів, інших осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.

Отже, оскільки, як встановлено судами, взяття позивачки на облік в УПФУ відбулося вже за приписами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» й, крім того, нею не було надано доказів використання в своїй діяльності праці найманих працівників, то позовні вимоги про зобов'язання УПФУ видати документ про її реєстрацію як платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» задоволенню не підлягають.

Також, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про відмову в задоволенні позову щодо зобов'язання відповідача утриматися від взяття позивачки на облік як платника внесків на пенсійне страхування відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на недоведеність позивачкою як факту порушення діями відповідача (в разі їх вчинення) прав та охоронюваних законом інтересів позивачки, так і самого факту вчинення ним дій, спрямованих на взяття її на облік, як таких.

За наведеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтею 210, 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Олексієнко М.М.