Ухвала суду № 37968531, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 року м. Київ К/9991/56531/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.05.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2011

у справі № 2а-2608/11/1270

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_2до третя особаКраснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганськупровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі по тексту - відповідач, Краснодонська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2011 №0000511740 та №0000521740.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.05.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що в період з 28.02.2011 по 04.03.2011 Краснодонською ОДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка з питань правомірності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків по взаємовідносинах ФОП ОСОБА_2 з ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №1222/17/НОМЕР_1 від 10.03.2011, яким встановлено порушення ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» із змінами та доповненнями, п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 7.2.3 та пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідачем 21.03.2011 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000511740, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 266291,67 грн.; №0000521740, яким - збільшено суми грошового з податку на додану вартість на 83358,00 грн., з яких: за основним платежем 83358,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 20839,50 грн.

Відповідно до деталізованої інформації автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було виявлено розбіжності показників податкового кредиту з контрагентом ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект», з яким позивачем укладено договір перевезення нафтопродуктів від 01.06.2010 без номеру.

Податковим органом зазначено, що відповідно до акту документальної перевірки ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект» від 27.01.2011 №32/23/36991345, складеного Ленінською МДПІ у м. Луганську, під час її проведення встановлено відсутність реальної можливості поставок нафтопродуктів позивачу у зв'язку з відсутністю основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, технічного персоналу, транспортних засобів, приходить до висновку, що договір укладено без мети настання реальних наслідків, проведені операції не мають реального товарного характеру (відсутність товарно-транспортних накладних, розрахунків кількісних і вартісних показників, тобто здійснений правочин між ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект» та позивачем, не відповідає вимогам закону, не спричинив реального настання правових наслідків та являється нікчемним, оскільки вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій правомірно керувалися Законом України «Про податок на додану вартість» та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вони діяли на час виникнення спірних правовідносин в 2010 році.

Судами встановлено, що згідно договору постачання товару від 01.06.2010 подавець - ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект» зобов'язується поставляти покупцю - ФОП ОСОБА_2 товар у кількості та асортименті згідно оформлених накладних. Дія договору починається з 01.06.2010.

На підтвердження здійснення господарських операцій за даним договором позивачем були надані документи: декларації про одержані доходи, звіти про використання РРО та книга обліку розрахункових операцій, податкові декларації з податку на додану вартість, уточнюючі розрахунки, податкові накладні, накладні ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект», платіжні доручення (одержувач ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект»), розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що позивачем сформований податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суди попередніх інстанцій вірно вважають, що позивачем договір постачання товару укладався саме з метою отримання доходу (прибутку), який на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнавався.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна є документом, де розраховується податок на додану вартість, який справляється із зазначеної операції за встановленою ставкою. Тому саме із цим документом Закон України «Про податок на додану вартість» пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку. Підставою для такого розрахунку є реквізити (зокрема, одиниця виміру товару, його кількість, ціна продажу одиниці продукції, обсяг продажу за відповідними ставками), які мають зазначатися у податковій накладній відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону.

Слід зауважити, що видані підприємством - контрагентом ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект» на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем також не спростовується факт відповідності інших первинних документів нормам закону .

Всі вищезазначені документи суд приймає у якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Так, згідно вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Всі ці вимоги позивачем дотримані.

Контрагент позивача зазначив в податкових накладних реквізити, які стосуються покупця, а саме: індивідуальний податковий номер підприємства та його назву, зазначену у статутних документах, на підставі яких позивач ідентифікується як покупець.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Порядку №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект» станом на час здійснення позивачем господарських операцій було діючим, та тільки постановою Господарського суду Луганської області від 27.12.2010, за заявою власника підприємства, його визнано банкрутом та розпочата ліквідаційна процедура. До зазначеного часу підприємство було платником податків та відповідно до наданих до справи декларацій своєчасно звітувала податковому органу.

Що стосується фактичного перевезення товари, то дані обставини апелянта спростовуються договором між позивачем та ФОП ОСОБА_3 від 01.06.2010 про надання послуг з перевезення нафтопродуктів, актами прийомом-передачі виконаних робіт (послуг), рахунками та платіжними дорученнями про оплату транспортних послуг, наданих позивачем у судовому засіданні.

Матеріали справи не містять належних доказів відсутності контрагента ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект» за його місцезнаходженням на час здійснення господарських операцій, оскільки його перевірка проходила в січні 2011 року, нас час визнання його банкрутом. Той факт, що у контрагента позивача відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, необхідні для здійснення господарської діяльності, припущення щодо неможливості фізичного здійснення обсягів поставок, жодним чином не свідчать про фіктивність угоди, укладеної із позивачем.

На момент укладення та виконання договорів підряду та субпідряду, видачі податкових накладних ТОВ «БК «Укр-Буд-Комплект» було зареєстровано як платник податку на додану вартість. Видані позивачу належно оформлені податкові накладні, зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.08.201 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров