Ухвала суду № 37968523, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 року м. Київ К/9991/76726/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012

у справі № 2а-10296/12/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод Укркабель»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, скасування податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Завод Укркабель» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Завод Укркабель») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000252304 від 29.02.2012 та №0000242304 від 29.02.2012 В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі наказу №157 та згідно з ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання достовірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Прайм Аутдор» за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт №112/23-4/00214528 від 14.02.2012.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та ч. 1, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість у розмірі 2368334,00 грн. та пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1005100,00 грн.

Відповідачем зроблено висновок, що ПП «Фірма «Володар» та TOB «Прайм Аутдор» здійснюється діяльність поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ПАТ «Завод Укркабель» та вказаними підприємствами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними правочинами.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000252304 від 29.02.2012, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1005100,00 грн. та №0000242304 від 29.02.2012 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 846084,75 грн.

Задовольняючи позов в частині скасування податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Фірма «Володар» був укладений договір підряду №01/11-10 від 01.11.2010, згідно предмету договору ПП «Фірма «Володар» зобов'язується за завданням замовника виконати ремонтно-будівельні роботи відповідно до кошторисної документації на об'єкті торговельно-офісного комплексу.

Судами встановлено, що договір підряду, акти виконаних робіт, податкові накладні, первинні документи з боку ПП «Фірма «Володар» підписані вповноваженою особою - заступником директора ПП Фірма «Володар».

Всі податкові накладні ПП Фірма «Володар» були заповнені відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037. На дату складання податкових накладних ПП «Фірма Володар» було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому мало право складати та видавати податкові накладні.

В результаті виконання договору підряду укладеного з ПП «Фірма «Володар», позивач має документи, складені у відповідності до правил ведення бухгалтерського та податкового обліку, а отже позивач не порушив вимог законодавства при включенні до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену в складі ціни послуги по договору №01/11-10.

Крім того, між TOB «Прайм Аутдор» та ПАТ «Завод Укркабель» було укладено договір купівлі-продажу №28/04 від 28.04.2011.

На виконання умов договору купівлі-продажу та додатку №1 до нього, TOB «Прайм Аутдор» передало, а ПАТ «Завод Укркабель» прийняло у власність товар: напіфабрикат «ET-BLUE», 3 сорт, в кількості 100000,0 кг., вартістю 43,70 грн. за 1 кг., на загальну суму 4370000,00 грн.

Судами встановлено, що відвантаження товару - напіфабрикату «ET-BLUE» підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Доводи відповідача про фіктивність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Фірма «Володар» та TOB «Прайм Аутдор», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи не укладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з ПП «Фірма «Володар» та TOB «Прайм Аутдор», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутність зв'язку укладених правочинів з господарською діяльністю позивача.

Слід зазначити, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів.

Судами зазначено, що ПАТ «Завод Укркабель» було віднесено до складу витрат III кварталу 2011 року, витрати у розмірі 4370000,00 грн., що сформували собівартість реалізованих товарів, у зв'язку з придбанням товару згідно договору №28/04 від 28.04.2011. Зазначені витрати були включені до податкової декларації ПАТ «Завод Укркабель» з податку на прибуток підприємства за III квартал 2011 року.

Таким чином, ПАТ «Завод Укркабель» правомірно було віднесено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування суму витрат 4370000,00 грн.

Крім того, позивачем було залучено до матеріалів справи докази використання в господарській діяльності напіфабрикату «ET-BLUE», а саме, контракт №10 від 28.04.2011 із Інтерлізер ПОО (INTERLEATHER LLP), платіжні доручення, вантажно-митні декларації, CMR із відмітками митних органів, тощо, що підтверджують подальший експорт (продаж) за кордон вказаного вище напівфабрикату.

Даний напіфабрикат було експортовано, що підтверджується вантажно-митними деклараціями з усіма відмітками митних органів, і що в свою чергу абсолютно спростовує доводи відповідача викладених в акті перевірки щодо недійсності (нікчемності) операцій (договорів, актів, тощо) між ПАТ «Завод Укркабель» та ТОВ «Прайм Аутдор».

Таким чином, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивачем було правомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту опадаткування суму витрат 4370000,00 грн. та не занижено податку на прибуток III квартал 2011 року у загальній сумі 1005100,00 грн., та не завищено податок на додану вартість на суму 87000,00 грн., при взаємовідносинах із TOB «Прайм Аутдор».

Крім того, судами зазначено, що кримінальні справи №79-00227 та №80-0263, на підставі яких було проведено перевірку та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення порушено не щодо самого ПАТ «Завод Укркабель» та/або його посадових осіб, а відносно посадових осіб контрагентів, доказів набрання законної сили вироків по даних кримінальних справах суду надані не були.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров